У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді   - Сінані О.М.,

суддів                        - Даніла Н.М.,

                   - М’ясоєдової Т.М.,

при секретарі            - Комаренко М.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, звільнення його з під арешту, усунення перешкод у користуванні, третя особа Відділ державної виконавчої служби Красноперекопського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим  від 26 липня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 26 липня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Зазначив, що суд не прийняв до уваги, які саме правовідносини виникли між сторонами, не звернув уваги, що фактично між ними укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу. Вважає, що зазначена угода відповідає вимогам ст. 206 ч.1 ГК України. Окрім того, на його думку реєстрація транспортного засобу не впливає на момент переходу права власності на річ від однієї особи до іншої.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що довіреністю від 05.03.2008 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 або ОСОБА_4 представляти її інтереси в будь-яких установах, організаціях і підприємствах, незалежно від їх організаційної форми і підлеглості з питань експлуатації і розпорядження від її імені і в її інтересах автомобілем ВАЗ 21093, реєстраційний № НОМЕР_1.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ч. 4 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. За правилами ст. 208 ч. 1 п. 3 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі – Порядок), державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу.

Таким чином належних та допустимих доказів укладення договору купівлі-продажу автомобілю між сторонами суду не надано, а тому і немає підстав вважати позивача власником спірного автомобіля.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки окрім правовідносин за договором доручення, інші правовідносини між сторонами не виникли, згідно з ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державній реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Пунктом 3 Правил передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення  Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  від 26 липня 2010 року, залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: