Справа №2-4093/10 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада  2010 р.                 Солом’янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді -Букіної О. М.

при секретарі-Дімаковій Г.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Фізкультурно-спортивне товариство «СПАРТАК» до ОСОБА_2, Державного департаменту інтелектуальної власності  Міністерства науки та освіти про визнати недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 (відповідач 1) та Державного департаменту інтелектуальної власності  Міністерства науки та освіти (відповідач 2) про визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 стосовно послуг віднесених до 41 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає що Державним департаментом інтелектуальної власності, без проведення належної експертизи, видано на ім’я ОСОБА_2 свідоцтво № НОМЕР_1 від 26.08.2008, заявка № m 2007 06030 від 13.04.2007), відносно послуг, віднесених до 41 класу МКТП.

Позивач вважає, що спірне свідоцтво України № НОМЕР_1  підлягає визнанню недійсним відповідно до п.3 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-XXI від 15.12.1993 з наступними змінами та доповненнями, оскільки зареєстроване позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Державного департаменту інтелектуальної власності заявки щодо таких самих чи споріднених з ними товарів і послуг.

Позивач зазначає, що Всеукраїнська громадська організація «Фізкультурно-спортивне товариство «СПАРТАК» (далі - позивач) зареєстрована Міністерством юстиції України 07 квітня 1992 року, свідоцтво про державну реєстрацію № 231, та є правонаступником Української республіканської ради ДСТ «Спартак» статут якої затверджено 19.04.1935р.

Відповідно до статуту ДСТ «Спартак» товариство має позначення, що використовується як фірмове найменування (далі «позначення») у вигляді поперечного ромба червоного кольору, окантованого білою каймою з літерою «С» в середині  та фірмовим найменуванням «СПАРТАК». Вищевказане позначення фірмового найменування відоме і використовується спортивним товариством «СПАРТАК» починаючи з 1935 року.

Позивач зазначає, що його фірмове найменування є відомими в України право на використання якого у позивача виникло раніше дати подання відповідачем заявки на реєстрацію спірного позначення. Також вважає, що фірмове найменування позивача є схожим до ступеня змішування зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1.

В обгрунтування права на звернення до суду позивач зазначає, що у березні 2010 року  позивач  та його територіальні організації отримали претензію від Відповідача-1, як  власника знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України  № НОМЕР_1  з вимогою  сплатити компенсацію у розмірі 25 000 грн. за неправомірне використання позивачем знаку для товарів і послуг за спірним свідоцтвом та запропоновано заключити ліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1. Дану претензію позивач вважає такою, що порушує його права та дає підстави на звернення до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи викладене, позивач  просить суд визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 стосовно послуг віднесених до 41 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг, зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно припинення дії свідоцтва  на знак для товарів і послуг №  НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача-2 подав до суду письмові заперечення проти позову, вказавши що відповідно ст.60 ЦПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач -1 ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 21.10.2010 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Проте, в судове  засідання призначене на 25.11.2010 року відповідачі не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

Згідно ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

За таких обставин, суд вислухавши думку представника позивача, вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачів у заочному порядку, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України 26.08.2008 на ім’я ОСОБА_2 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг відносно послуг, віднесених до 41 класу МКТП «освіта; виховування; забезпечування навчання; розваги (дозвілля, забави); влаштовування спортивних і культурних заходів; влаштовування змагань (навчальних або дозвільних); влаштовування спортивних змагань; гімнастичне навчання; інформування щодо дозвілля; забезпечування приміщенням для дозвілля, ігор; забезпечування спортивним устаткованням; планування зустрічей (дозвільних); інформування щодо виховування; інформування щодо розваг; дозвілля і навчання в клубах; обслуговування клубів здоров'я; наймання (прокат) спортивного споряддя, крім транспортних засобів; хронометраж спортивних змагань; послуги спортивних таборів; фізичне виховування».

Як вбачається з виписки з Державного реєстру знаків для товарів і послуг датою подання заявки № m 2007 06030 на реєстрацію спірного позначення є  13.04.2007.

Також встановлено, що позивач Всеукраїнська громадська організація «Фізкультурно-спортивне товариство «СПАРТАК» зареєстрована Міністерством юстиції України 07 квітня 1992 року, свідоцтво про державну реєстрацію № 231, та є правонаступником Української республіканської ради ДСТ «Спартак» статут якої затверджено 19.04.1935р.

Відповідно до статуту ФСК «Спартак» товариство має позначення що використовується як фірмове найменування (далі «позначення») у вигляді поперечного ромба червоного кольору, окантованого білою каймою з літерою «С» всередині та словосполучення «СПАРТАК».

Вищевказане позначення фірмового найменування відоме і використовується спортивним товариством «СПАРТАК» на теренах держави СРСР ще з 1935 року, зокрема стосовно надання послуг освіта; виховування; забезпечування навчання; розваги (дозвілля, забави); влаштовування спортивних і культурних заходів; влаштовування змагань (навчальних або дозвільних); влаштовування спортивних змагань; гімнастичне навчання; інформування щодо дозвілля; забезпечування приміщенням для дозвілля, ігор; забезпечування спортивним устаткованням; планування зустрічей (дозвільних); інформування щодо виховування; інформування щодо розваг; дозвілля і навчання в клубах; обслуговування клубів здоров'я; наймання (прокат) спортивного споряддя, крім транспортних засобів; хронометраж спортивних змагань; послуги спортивних таборів; фізичне виховування.

Вказане підтверджується наданими позивачем доказами Копією статуту всесоюзного добровільного спортивного ордену Леніна товариства «Спартак» від 30.07.1960,    копією статуту всесоюзного добровільного спортивного ордену Леніна товариства «Спартак» від 31.03.1982, фотокопіями вимпелів  та  листівок, державних нагород та подяк Кабінету Міністрів України, копією газети «Спартаківець», копії публікацій з книги «Спартак» і спартаківці».

У відповідності до ст.492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. За правилами ЦК України ст. 494 Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року передбачено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов’язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

    Відповідно до ч.2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та  охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Згідно зі ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до  ст.  159 ГК України суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. При цьому правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично   використовується ним у господарському обігу.

Згідно положень ч.1,2 ст. 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого  використання  цього  найменування  та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відповідно до ч.1 ст. 490  ЦК  України  майновими  правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є : право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування,  в  тому  числі   заборонити  таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

З вищенаведеного вбачається, що правова охорона надається комерційним найменуванням у силу їхнього  використання, а захист  надається  особі,  яка  першою  почала  фактичне використання найменування у господарському обороті, за виключенням п. 2 ст. 159 ЦК України,   яким   встановлено, що  суб'єкт  господарювання,  комерційне найменування якого було включено до державного реєстру раніше, має пріоритетне право захисту   перед   будь-якими   іншими   суб'єктами,   тотожне   комерційне найменування яких включено до реєстру пізніше.

Відповідно до п.1 ст.5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Позивач стверджує, що на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, передбачені п.2 та 3 ст.6 зазначеного закону, тобто, не можуть одержати правову охорону позначення які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

У відповідності до п. 42 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 10 червня 2004 року № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» порушенням прав на знак,зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із : знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених   з   ними   товарів   і   послуг;   знаками   інших   осіб,   якщо   ці   знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

Для того, щоб встановити чи поширюються на знак за свідоцтвом України №НОМЕР_1 наведені правові норми необхідно з’ясувати чи є позначення за спірними свідоцтвами тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним найменуванням позивача овариство з обмеженою відповідальністю  «Стікс –Україна»  чи є зазначене комерційне найменування відомим в Україні, чи одержано право на використання комерційного найменування раніше ніж виникли права на знак для товарів і послуг та чи одержано право на використання комерційного найменування для товарів і послуг таких же або споріднених з тими, що наведені в спірному свідоцтві.

Судом встановлено, що фірмове (комерційне) найменування позивача використовується товариством задовго до дати подання відповідачами-1 заявки на реєстрацію спірного позначення за свідоцтвом України №НОМЕР_1, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи ( а.с. 31-60,75,86).

В той же час з виписки з Державного реєстру вбачається, що відповідачами-1заявку на реєстрацію спірного позначення за свідоцтвом України № НОМЕР_1 якості торгівельної марки подано 13.04.2007 року ( а.с.75).

З огляду на викладене, суд вважає встановленим, що право позивача на використання комерційного найменування виникло раніше ніж права відповідача-1  на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1.

Згідно висновку спеціаласта від 22.11.2010  року проведеного Богдановичем П.М. спеціалістом у галузі інтелектуальної власності вбачається, що позначення за свідоцтвом України №НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг є схожим до ступеня сплутування з фірмовими найменуванням позивача, що відоме в Україні та право на використання якого виникло раніше дати подання заяви до Установи відповідача щодо таких же товарів і послуг.

Також з висновку спеціаліста вбачається, що за 75 років від дня утворення фізкультурно-спортивного товариства «СПАРТАК» працівники і аматори в різних видах спорту товариства записали на сторінках історії фізкультурно-спортивного руху України уміння організації і проведення масової фізкультурно-оздоровчої роботи серед всіх прошарків населення, проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивно - масових змагань всіх рівнів і, в першу чергу, організацію роботи серед дітей, підлітків і молоді країни, відбору талановитої молоді і їх  підготовки для успішних виступів на змаганнях СРСР, Чемпіонатах Європи, світу і Олімпійських іграх, здійснює освіту, виховування, забезпечування навчання, розваги (дозвілля, забави), влаштовування спортивних і культурних заходів, влаштовування змагань (навчальних або дозвільних), влаштовування спортивних змагань, гімнастичне навчання, інформування щодо дозвілля, забезпечування приміщенням для дозвілля, ігор, забезпечування спортивним устаткованням, планування зустрічей (дозвільних). Тобто, з даного висновку встановлено, що позивачем надаються однорідні послуги 41 класу МКТП, відносно яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1.

З матеріалів справи, а саме статутних документів, вбачається, що до дати подання заявки за якою було видано свідоцтво України за № НОМЕР_1 послуги, що надаються  позивачем є однорідними  з послугами 41 класу МКТП, за свідоцтвом № НОМЕР_1, що також підтверджується висновком спеціаліста .

Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

З огляду на викладене та оцінюючи висновок спеціаліста Богдановича П.М. від 22.11.2010 року за правилами встановлених ст.. 212 ЦПК України, приймає його до уваги в якості належного та допустимого доказу.

Таким чином, суд вважає встановленим, що послуги для яких позивач використовував своє комерційне найменування є однорідними з послугами, наведеними  у свідоцтві України №958265, що належить відповідачу-1.

Щодо відомості фірмового найменування позивача слід зазначити наступне.

Для з’ясування наявності або відсутності такої обставини як відомість в Україні комерційного (фірмового) найменування позивача до дати подання заявки на спірне свідоцтво №НОМЕР_1 суд виходив з того, що абз.4 п.3 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не передбачає, що з метою його застосування, фірмове найменування повинно мати певний ступінь відомості в Україні, на відміну від статті 25 того ж закону, для застосування якої, має бути встановлена добра відомість знака в Україні.

За таких умов суд має враховувати будь-яку інформацію, що вказує на будь-яку відомість Всеукраїнської громадської організації «Фізкультурно-спортивне» товариство «СПАРТАК»  в Україні.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає встановленим, що комерційне (фірмове) найменування позивача до дати подання заявки  на знак для товарів і послуг, за якими видано свідоцтво за № НОМЕР_1 було відомим в Україні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 поширюється підстава для відмови в наданні правової охорони, передбачена абз.4 п.3 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» оскільки є схожими настільки, що його  можна сплутати з фірмовим найменуванням Всеукраїнської громадської організації «Фізкультурно-спортивне» товариство «СПАРТАК», що відоме в Україні і належить позивачу, який одержав право на нього до дати подання до Установи заявки щодо однорідних послуг .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Згідно ст. 499 ЦК України права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 494, 495 ЦК України, права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчуються свідоцтвом, тому визнанню недійсним підлягає саме свідоцтво.

Як вбачається з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що знак для товарів і послуг за Свідоцтвом №НОМЕР_1 від 13.04.2008 р. підлягає визнанню недійсними  повністю.

Оскільки згідно чинного законодавства України, зокрема, п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково і такі відомості (зміни щодо правового статусу свідоцтва) в силу п. 1.3. вказаного положення Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність», суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання Держдепартаменту внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України №НОМЕР_1 та здійснення публікації про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 90, 489, 490, 494, 499 Цивільного кодексу України, ст. 1, 5, 6, 19 Закону України  “Про охорону  прав  на знаки  для  товарів  і  послуг”  від  15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ з подальшими змінами і доповненнями, п. 3 Постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” від 23 грудня 1993 р.,   Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 р. № 116 з наступними змінами та доповненнями, ст. ст. 3,4, 10, 11, 57-60, 66, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати повністю недійсним свідоцтво України №НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг.

Зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтв України №НОМЕР_1  на знак для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Всеукраїнської громадської організації «Фізкультурно-спортивне товариство «СПАРТАК» витрати по сплаті державного мита 17,00 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн. , а всього 54,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом’янський районний суд м. Києва апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: