Справа № 2-2910/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25  листопада 2010 року                                                 Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді Букіній О.М.

                    при  секретарі       Дімаковій Г.О., Волошиній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Автолайф Центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2010 року позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом та просив суд стягнути з відповідача 24 700, 00 грн.  заборгованості  по оплаті послуг по огляду  та зберіганню транспортного засобу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.06.2009 року TOB «АВТОЛАЙФ ЦЕНТР» надало відповідачу послуги по огляду автомобіля Mitsubishi Lancer держ. № НОМЕР_1 після ДТП.

Зазначає, що послуги надавалась у присутності Відповідача та враховуючи характер наданих послуг , проводився лише огляд ДТЗ для встановлення необхідних затрат на відновлюваний ремонт,  гарантійних зобов'язань за надані послуги Позивач на себе не брав, послуги мали оформлюватись лише платіжним документом, що підтвердив би їх оплату Відповідачем.

Посилається, що Відповідач мав намір замовити Позивачу виконання відновлювального ремонту , на підтвердження чого було складено наряд-замовлення №Н000010041 від 02.06.2009 р. та акт передання-прийняття транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, підписаним Позивачем та Відповідачем.

Проте, відповідач за надані послуги з огляду транспортного засобу в розмірі 1300, 00 грн. не розрахувався та залишив транспортний засіб на СТО , при цьому запевнив, що оплатить надані послуги  на наступний день або забере ДТЗ, в іншому випадку замовить проведення відновлювального ремонту.

Також посилається, що за зберігання транспортного засобу на території позивача  після завершення ремонту та/або надання послуг за період з 02.06.2009 року по 01.03.2010 року, відповідач  повиненен сплати позивачу кошти в розмірі 23 400, 00 грн., згідно акту прийомання-передачі від   02.06.2009 року за кожен день з розрахунку 65, 00 грн. х 360 днів = 22 400, 00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог в цій частині позивач посилається на те, що відповідно до акту передання – прийняття від 02.06.2019 року  транспортний засіб відповідача було передано на зберігання позивачу. 01.03.2010 року автомобілть відповідача, згідно виконавчого напису нотаріуса було вилучено з території  позивача державним виконавцем.

Враховуючи те, що відповідачу були надані послуги по огляду ДТЗ ,які відповідачем не оплачені та ту обставину, що відповідач не забрав транспорний засіб з території позивача, відповідач відповідно до п. 13 акту передання-прийняття від 02.06.2009 року повинен сплатити вказану вище заборгованість за збереження транспортного засобу на територіх позивача.

В судовому засіданні позивачем зменшено розмір позовних вимог згідно якого позивач просив стягнуити з відповідача  заборгованість по огляду автомобіля від 02.06.2009 року в розмірі 1300, 00 грн. та за збереження транспортного засобу за період з  03.06.2009 року по 01.03.2010 р.р. в розмірі 17 500, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог. Посилається на те, що позивачем не були надані  послуги по огляду транспортного засобу, а тому на думку представника відповідача , у відповідача відсутній обов’язок по оплаті послуг за зберігання автомобіля на території позивача. Також посилається на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з метою повернути транспортний засіб, проте позивачем було відмовлено у його поверненні до повної оплати наданих послуг.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повому обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець - Позивач) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника - Відповідач) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 11.11.2002 року за № 792 затверджено Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту  автомобільних транспортних засобів , які     регулюють   правові   норми  заємовідносин  між Замовником і  Виконавцем  послуг  з  технічного  обслуговування  і  ремонту  атомобільних транспортних засобів та їхніх складових,  а також  вимоги  щодо  контролю  за  відповідністю  наданих  послуг. Правила  поширюються  на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності,  які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових.

Відповідно до п.8.Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ чи  його складових частин надаються Замовникові за письмовим договором чи за  усною  угодою  відповідно  до  статті  43  Цивільного  кодексу Української РСР.

Відповідно до п.9 Правил, договір  повинен  мати істотні умови відповідно до статті 28 Закону України "Про автомобільний транспорт" .У  разі надання  послуг у присутності Замовника, коли немає  потреби залишати ДТЗ (його складові) на відповідальне збереження у Виконавця чи замінювати складові частини ДТЗ, послуги оформлюються рахунком-фактурою і нарядом-замовленням (додаток  1). В останньому обов'язково робиться запис про  гарантійні зобов'язання (якщо вони передбачені цими Правилами), а підпис засвідчується печаткою.     Договори між  Замовником і Виконавцем реєструються  в журналі реєстрації.

Відповідно до п.10 Правил, послуги,   які  надаються  у  присутності  Замовника  без надання   Виконавцем  гарантійних  зобов'язань (підкачування пневматичних  шин,  роботи  щозмінного  технічного обслуговування, діагностичні роботи без втручання у конструкцію ДТЗ тощо),  можуть оформлятися лише видачею платіжного документа, що засвідчує оплату робіт.

Відповідно до п.15 Правил, приймання ДТЗ (його складових) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку: розбір супровідної документації і заявок Замовника;     перевірка технічного стану ДТЗ (його складових);   виявлення зовнішніх   пошкоджень  і  дефектів  з  оформленням відповідного документа;     оформлення акта  передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Встановлено, що 02.06.2009 року позивачем TOB «АВТОЛАЙФ ЦЕНТР» були надані відповідачу ОСОБА_3 послуги по огляду автомобіля «Mitsubishi Lancer» держ. № НОМЕР_1  після ДТП, що підтверджується  нарядом замовлення за № Н000010041 від 02.06.2009 року (а.с. 25).

Як встановлено з пояснень сторін та матеріалів справи, дані послуги надавалися у присутності відповідача, що не заперечувалося сторонами в суді.

Як вбачається з наряду –замовлення за № Н000010041 від 02.06.2009 року , підписаного позивачем та відповідачем вартість наданих послуг по огляду  автомобіля «Mitsubishi Lancer» держ. № НОМЕР_1  становить 1300, 00 грн.( а.с.25).

З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що Відповідач мав намір провести не лише огляд ДТЗ на СТО, а й  замовити Позивачу виконання відновлювального ремонту, що підтверджується актом передавання-приймання ДТЗ його складових частин для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту  за підписами сторін та наданого в судове засідання Акту дефектування ( а.с. 70-72).

Встановлено, що позивачем було в повному обсязі надані послуги по огляду транспортного засобу та визначено вартість відновлювального ремонту після ДТП, проте відповідач за отримані послуги згідно наряду-замовленню №Н000010041 від 02.06.2009 в розмірі 1300, 00 грн. не розрахувався з Позивачем, транспортний засіб з 02.06.2009 року по 01.03.2010 року знаходився на території позивача , згідно акту передавання –приймання від 02.06.2009 року (а.с. 26-31).

З пояснень предстаника позивача встановлено, що відповідач повинен був наступного дня  розрахуватися за надані послуги  і забрати автомобіль при умові того, що останній не буде замовляти відновлювального ремонту. Проте, свої  зобов’язання відповідач не виконав, кошти за надані послуги не сплатив та  автомобіль з території позивача не забрав.

01.03.2010 року, згідно виконавчого напису нотаріуса , автомобіль відповідача було вилучено з території позивача державним виконавцем, що підтверджується актом опису та арешту майна боржника ( а.с. 28-31).

Направлена на адресу відповідача претензія за № 35 від 11.03.2010 року відповідачем залишена без відповідного реагування ( а.с. 32).

Враховуючи те, що відповідач не розрахувався за надані послуги з огляду автомобіля,  суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1300, 00 грн згідно наряду-замовленню №Н000010041 від 02.06.2009 року підлягаюьть задоволенню.

Згідно ст. 936 ЦК України за    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до ч.2 ст. 936 ЦК України договір зберігання  є  публічним,  якщо  зберігання  речей здійснюється  суб'єктом  підприємницької  діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Виходячи  з положень ст.937, 938 ЦК України договір  зберігання  укладається  у  письмовій   формі   у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняттяречі  на  зберігання  посвідчене  розпискою,  квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Якщо   строк   зберігання   у   договорі   зберігання   не встановлений і не може  бути  визначений  виходячи  з  його  умов,зберігач  зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно  п.1 вказаних вище Павил, відповідальне збереження - комплекс  організаційних  і технічних  заходів  Виконавця,  які  гарантують  зберігання  майна власника транспортного засобу в повній  відповідності  з  вимогами експлуатаційної  чи   нормативної документації протягом строку,  що встановлюється в оформленому письмово договорі із Замовником.

Як встановлено вище, у відповідності до п. п.15, 16 Правил, 02.06.2009 року при прийнятті транспортного засобу на СТО, між сторонами  було  укладено акт передання-прийняття ДТЗ (його  складових) для   надання   послуг  з  технічного  обслуговування  та  ремонту ( а.с.26-).

Відповідно до п.54 Правил та п.10 Акту передання-прийняття від 02.06.2009 року позивач взяв на себе зобов'язаний, зокрема, забезпечувати збереження ДТЗ, а також збереження та використання за призначенням  прийнятих  від  замовника  складових частин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту ДТЗ.

П.13 Акту передання-прийняття від 02.06.2019 року передбачено, що за зберігання на території Виконавця після завершення ремонту або надання послуг, замовник сплачує Виконавцю 65 грн. за кожен день, починаючи  з другого дня після завершення ремонту  та або надання послуг.

Відповідно до п. 56 Правил, замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати  надані  за  умовами  договору послуги і приймати ДТЗ та їхні складові частини після надання послуг;  у разі  неотримання без поважних причин ДТЗ (їхніх складових) у визначений договором термін відшкодовувати Виконавцю вартість їх збереження згідно з умовами договору;     у разі розірвання договору за  власною  ініціативою  оплатити виконавцю вартість фактично виконаних послуг.

Встановлено, що автомобіль «Mitsubishi Lancer» держ. № НОМЕР_2 знаходився на території Позивача з 02.06.2009 року до 01.03.2010 року , тобто до моменту вилучення ДТЗ державним виконавцем.

Встановлено, що наряд замовлення та акт передання-прийняття  транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 02.06.2009 року є чинними та сторонами в передбаченому законом порядку відповідачем не оспорений.

За таких обставин, суд вважає, що підписавши  Акт передання-прийняття, відповідач погодився з усіма умовами, в тому числі і з відповідальністю за збереження транспортного засобу після надання послуг по огляду транспортного засобу, згідно наряду замовлення від 02.06.2009 року за №  Н000010041 від 02.06.2009 року, а тому відповідач повинен сплатити позивачу витрати передбачені п.13 Акту від 02.06.2009 року ( а.с. 26).

З огляду на викладне, приймаючи до уваги те, що транспортний засіб відповідача перебув на зберіганні у позивача з 03.06.2009 року по 01.03.2010 року, тобто 270 днів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за збереження автомобіля «Mitsubishi Lancer» держ. № НОМЕР_1 у розмірі 17550, 00 грн. ( 270 днів х 65, 00 грн.=17550, 00 грн.).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що йому було відмовлено в отримання транспортного засобу , оскільки належних та допустимих доказів суду надано не було.

Суд не приймає до уваги лист відповідача від 25.06.2009 року ( а.с. 59) та  поштове повідомлення  про його вручення позивачу ( а.с.60) в підтвердження звернення відповідача до позивача з вимогою повернути транспортний засіб, оскільки  оригіналу поштового повідомлення представником відповідача на вимогу суду надано не було.  Як пояснив представник відповідача, копію поштового повідомлення ( а.с. 60) йому надав сам відповідач, а тому оригіналу даного документу у нього не має.  

Дані обставини на думку суду свідчать про те, що відповідачем не направлявся зазначений вище лист, а надання документів ( а.с. 59-60) розцінюється судом, як штучне створення доказів, які не узгоджуються з вимогами зазначеними в ст.ст.58,59,64 ЦК України.

Суд також не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_2, оскільки свідок зацікавлена у розгляді даної справи, т.я. є дружиною відповідача.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що позивачем незаконно утримувався транспорний засіб відповідача та у останнього відсутнє зобов’язання щодо сплати коштів за надані послуги позивачем. Дані висновки суду підтверджуються також тією обставиною, що в передбаченому законом порядку відповідач не звертався до уповноважених правоохоронних органів та суду для поновлення своїх прав, що свідчить лише про зневажлеве ставлення  та нехтування відповідачем своїх порушених прав. Та обставина, що відповідач є іноземцем та з пояснень представника відповідача не розуміється в юриспруденції не звільняє його від відповідальності по сплаті наданих позивачем  послуг та стягнення спірної заборгованості.

За таких обставин, суд  приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення , суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120, 00 гривень та  державне мито в розмірі 188, 50 грн.

Керуючись  Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту  автомобільних транспортних засобів, ст.ст. 901, 936, 937, 938 ЦК України, та ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛАЙФ ЦЕНТР»  заборгованість  в розмірі 18 850 грн.,  державне мито в розмірі 188, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи – 120, 00 гривень, а всього 19 158,50  гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: