№ 4-3706/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2010 року у м. Києві суддя Печерського районного суду м. Києва Отрош І.О., при секретарях Царевич О.І., Шапутько С.В., за участю прокурора Ярошука М.П., адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури м.Києва Ярошука М.П. від 15.03.2010 про скасування постанови Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 21.01.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння майном акціонерів ВАТ «Гермес» за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною скаргою, просить скасувати оскаржувану постанову як незаконну, винесену з недотриманням ст.ст. 94, 98 КПК України внаслідок відсутності підстав для порушення кримінальної справи. В обґрунтування скарги заявник зазначає про відсутність об’єкта злочинного посягання, оскільки особи, за заявами яких порушено кримінальну справу, ніколи не володіли частками у статутному капіталі новоствореного ТОВ «Гермес-логістик», тому така ознака злочину як незаконне заволодіння їх майном, відсутня. Зазначені особи не скористались своїм правом на входження до складу учасників новоствореного товариства, оскільки пропустили строк подачі заяв про включення до його складу, ані правом на грошове відшкодування вартості акцій реорганізованого товариства. Комунального майна у статутному фонді реорганізованого ВАТ «Гермес» не було, органу місцевого самоврядування належала лише частина акцій товариства, відчуження яких відбулося на підставі відповідного рішення Шевченківської районної у м.Києві ради. Заявник також вказує, що жодного обману чи зловживання довірою в його діях не було. У змісті оскаржуваної постанови в тому числі відсутні будь-які посилання на обман чи зловживання довірою як спосіб вчинення злочину, що вказує на невідповідність оскаржуваної постанови ч.1 ст.98 КПК України. Кримінальна справа порушена за ч.4 ст.190 КК України, тобто з кваліфікуючою ознакою заволодіння майном в особливо великому розмірі, проте в змісті постанови не міститься жодних вказівок на вартість майна – предмету злочинного посягання. Вважає обставини, за якими була порушена кримінальна справа, цивільно-правовими, посилаючись при цьому на судові рішення, якими було встановлено законність державної реєстрації перетворення акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю /а.с.1-4/.
В судовому засіданні 03.11.2010 при наданні пояснень заявник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, посилаючись на викладене в ній. Просив скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати. Обґрунтував порушення своїх прав та законних інтересів порушеною кримінальною справою тим, що як вказано в оскаржуваній постанові, незаконне заволодіння майном акціонерів вчинене в процесі реорганізації ВАТ «Гермес» в ТОВ «Гермес-логістик» внаслідок неприйняття до складу учасників останнього осіб, за заявами яких порушено кримінальну справу (акціонерів ВАТ «Гермес»), а заявник по скарзі – ОСОБА_3, був Головою ліквідаційної комісії ВАТ «Гермес», що підтверджується протоколом №2 позачергових зборів акціонерів ВАТ «Гермес» від 21.06.2007. Крім того, з березня 2007 по червень 2008 року був керівником ВАТ «Гермес», в подальшому став директором ТОВ «Гермес-логістик».
Після оголошення перерви, в судовому засіданні 11.11.2010, подав до суду письмову заяву про відмову від скарги на постанову про порушення кримінальної справи, до якої додав не завірену копію постанови від 29.10.2010 про закриття кримінальної справи, просив залишити скаргу без розгляду, посилаючись на винесення 29.10.2010 слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві постанови про закриття кримінальної справи, порушеної оскаржуваною постановою /а.с.98-а - 99-100/.
Представник заявника – адвокат ОСОБА_1, в судовому засіданні 03.11.2010 при наданні пояснень вимоги скарги підтримав, посилаючись на викладене в ній. При цьому не заперечував наявності приводів для порушення даної кримінальної справи. В обґрунтування скарги зазначив, що в діях службових осіб ВАТ «Гермес» були відсутніми ознаки складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Просив скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.
Після оголошення перерви, в судовому засіданні 11.11.2010, підтримав заяву заявника ОСОБА_3 про відмову від скарги та просив скаргу залишити без розгляду.
Особи, за заявами яких порушено кримінальну справу – ОСОБА_5, ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з’явились, направили для участі в розгляді скарги свого повноваженого представника – адвоката ОСОБА_2 Суддею визнано можливим розглядати скаргу без участі зазначених осіб, за участю їх повноважного представника.
Адвокат ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги та вважав її безпідставною, а постанову про порушення кримінальної справи – винесеною у повній відповідності до ст.94, 98 КПК України, за наявності на те приводів та підстав. Звернув увагу, що оскаржувана постанова вже була предметом судового розгляду, та надав для долучення до матеріалів справи копію постанови Печерського районного суду м.Києва від 23.04.2010 у справі за скаргою ОСОБА_7 на постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури м.Києва Ярошука М.П. від 15.03.2010 про скасування постанови Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 21.01.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння майном акціонерів ВАТ «Гермес» за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, якою скаргу залишено без задоволення. Вважає відсутнім порушення оскаржуваною постановою прав та охоронюваних законом інтересів заявника ОСОБА_3 Просив відмовити у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_3 про відмову від скарги та залишення її без розгляду, розглянути скаргу по суті та відмовити у її задоволенні, заперечення на скаргу надав у письмовому вигляді /а.м.84-86/.
Прокурор Ярошук М.П., який до того ж є особою, якою винесено оскаржувану постанову, доводи скарги не визнав. Вважає, що скарга є безпідставною, кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст.ст.94, 98 КПК України, за наявності на те приводів і підстав, а тому просив залишити скаргу без задоволення. При цьому прокурор зазначив, що законним приводом для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину в матеріалах Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 та інших акціонерів ВАТ «Гермес» про незаконне заволодіння їх майном та майном територіальної громади Шевченківського району м.Києва, в яких, у їх сукупності, наявні достатні дані про наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, і які стали підставою для порушення даної кримінальної справи. Вважав необхідним розглядати скаргу по суті та просив відмовити у задоволенні заяви заявника ОСОБА_3 про відмову від скарги та залишення скарги без розгляду. У задоволенні скарги просив відмовити.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено справу, заслухавши пояснення заявника ОСОБА_3, його представника – адвоката ОСОБА_1, представника осіб, за заявою яких порушено кримінальну справу – адвоката ОСОБА_2, думку прокурора, надходжу до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, за результатами розгляду скарги суддя своєю постановою залишає скаргу без задоволення або задовольняє скаргу, скасовуючи постанову про порушення справи. Заява ОСОБА_3, підтримана його представником – адвокатом ОСОБА_1, про залишення скарги без розгляду, суперечить вимогам ст.236-8 КПК України, яка не передбачає винесення суддею за результатами розгляду скарги постанови про залишення її без розгляду. У зв’язку з вказаним протокольною постановою судді, винесеною в судовому засіданні 11.11.2010, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про залишення скарги без розгляду.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 236-7 КПК України скаргу на постанову про порушення кримінальної справи суд приймає до розгляду протягом часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства.
Відповідно до ст. 212 КПК України досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку, постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Як вбачається з копій постанов, що надані представником заявника ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_1, та прокуратурою міста Києва, постановою від 29.10.2010 слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Ярового від 29.10.2010 кримінальну справу №50-5766, порушену 15.03.2010 прокуратурою міста Києва за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України закрито за відсутністю складу вказаного злочину. Таким чином, досудове слідство у даній кримінальній справі закінчено.
Як слідує з викладеного, на час розгляду даної скарги в суді кримінальну справу, порушену оскаржуваною ОСОБА_3 постановою, закрито, тобто досудове слідство у даній кримінальній справі закінчено, а відтак відсутній предмет оскарження.
Таким чином, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.94, 98 ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -
ПОСТАНОВИВ:
С каргу ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури м.Києва Ярошука М.П. від 15.03.2010 про скасування постанови Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 21.01.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння майном акціонерів ВАТ «Гермес» за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України- залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: