Справа № 2-а-1142

                                                                                                                                                   2009р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку письмового провадження)

30 квітня 2009 року                                                    Старобільський районний суд

                                                                                                  Луганської області

                     у складі:

головуючого  - судді                                           Озерова В.О.,

за участі сторін:

позивача                                                             не з’явилася,

представника відповідача                                не з’явилася,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Старобільську адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,    

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зв ернулася до суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», у якому просить суд  відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року; зобов’язати УПФ нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3 891 грн. 90 коп.; при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така пенсія не виплачувалась, а у 2008 роки виплачувалась частково в розмірі 10%. Відповідач відмовляється нарахувати і виплатити їй передбачену законом вказану допомогу. Крім того, її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень законів, а також їй не було повідомлено про належні їй суми допомоги. Про порушення  прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у вересні 2008 року у зв’язку з  ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України 09 липня 2007 року.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилая, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача – Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району – Денисенко О.С.  в судове засідання не з’явилася.  В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності. Надала суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в в порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким,  що підляглає  частковому  задоволенню  з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення:

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням і не оспорюється відповідачем УПФ. (а.с. 5).

У зв'язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка ОСОБА_1 має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду відмовило в такій доплаті з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано і кошти на ці виплати не передбачені.

В своїх письмових запереченнях відповідач УПФ не заперечує, що позивачка ОСОБА_1 має статус дитини війни, але проти позову заперечує і посилається на те, що в 2006 році відповідно до п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих законів у відповідність із Законом було зупинено дію абзацу 7 ст.5 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому надбавка не виплачувалась. У 2007 році відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалось особам, які є інвалідами у розмірі 50% відсотку від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності не проводилась. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. було визнано не конституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року було визнано не конституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  Згідно до Конституції України право приймати закони, поновлювати дію закону в редакції, чинній до внесення змін, вносити зміни до закону надано лише Верховній Раді України, але  Верховною Радою України не приймалося рішення стосовно поновлення дії норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято рішення про виплату надбавки дітям віни з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішень Уряду про виплату надбавок дітям війни за минулі 2006 -2007 роки в поточному році не приймалось. Оскільки на законодавчому рівні це питання не вирішено, то підстав для виплати зазначених сум немає. Кошти державного бюджету на ці виплати не передбачені.

Проте з запереченнями відповідача УПФ суд частково не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку в тому числі органів державної влади у спорах щодо межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій,  допомоги на поховання, здійснювання контролю цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, -  з 1 січня 2006 року  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п.17 ст.77 Закону України ««Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-4. Вказаний Закон не змінений, не відмінений і не визнаний таким, що не відповідає Конституції України.

Внаслідок чого суд вважає правильним за 2006 рік недоплачені суми не стягувати.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивачу в частині нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006  рік  відмовити за необґрунтованістю.

Згідно із ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  №489-V від 19 грудня 2006 року, - у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року  № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (“Урядовий кур’єр” від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року (“Урядовий кур’єр” та “Голос України” від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.  При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року  застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином,  суд вважає, що починаючи з 09 липня 2007 року, тобто з моменту рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року  № 6-рп/2007, яким  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», -  відповідач при виплаті позивачу  доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначеної суми.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовної заяви в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягають задоволенню виходячі з наступних розрахунків: З 09 липня по 31 липня 2007 року -   91 грн. 27 коп. (30% від 410 грн. 06 коп. : 31 днів х  23 дня); за  серпень 2007 року  -   123 грн.  02 коп. (30% від 410 грн. 06 коп.); за вересень 2007 року  -  123 грн.  02 коп. (30% від 410 грн. 06 коп.);  за жовтень 2007 року   -  124 грн.  53 коп. (30% від 415 грн. 11 коп.); за листопад 2007 року  -  124 грн.  53 коп. (30%  від 415 грн. 11 коп.); за грудень  2007 року   -  124 грн.  53 коп.  (30%  від 415 грн. 11 коп.), а всього за вказаний період  з 09 липеня 2007 року по 31 грудня 2007 року   710 грн. 90 коп.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд за січень – грудень 2007 року зобов’язати відповідача нарахувати і стягнути 30% від 4 809 грн.=1 442 грн. 70 коп.

Таким, чином за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року суд позов задовольняє частково в розмірі 710 грн. 90 коп. , а у стягненні суми за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року суд відмовляє за необґрунтованістю у зв’язку з вищевикладеними обгрунтуваннями.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 108-VI від 28.12.2007 року внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року положення п. 28 р. II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2008 року – 470 грн., 01.04.2008 року – в сумі 481 грн., з 01.07.2008 року – в   сумі 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн.

Таким чином, починаючи з 22.05.2008 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна заява в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу за період  з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року підлягають задоволенню виходячі з наступних розрахунків: З 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року -  46 грн. 55 коп. (30% від 481 грн. 00 коп. : 31 днів х  10 днів); за червень 2008 року -   144 грн. 30 коп. (30% від 481 грн. 00 коп.); За  липень 2008 року -   144 грн. 60 коп. (30% від 482 грн. 00 коп.); за  серпень 2008 року  -    144 грн.  60 коп. (30% від 482 грн. 00 коп.); за вересень 2008 року  -  144 грн.  60 коп. (30% від 482 грн. 00 коп.); за жовтень 2008 року   -  149 грн. 40 коп. (30% від 498 грн. 00 коп.); за листопад 2008 року  -  149 грн.  40 коп. (30% від 498 грн. 00 коп.); за грудень  2008 року   -  149 грн.  40 коп.  (30% від 498 грн. 00 коп.);, а всього за вказаний період  з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року   1 072 грн. 85 коп.

Проте за  вказаний період відповідач сплатив позивачу 10%  від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становить суму 357 грн. 62 коп.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд за січень – грудень 2007 року зобов’язати відповідача нарахувати і стягнути 20% від 5 793 грн. = 1 158 грн. 60 коп.

Таким, чином за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року суд позов задовольняє частково в розмірі 715 грн. 23 коп. (1072 грн. 85 коп. – 357 грн. 62 коп.), а у стягненні суми за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року суд відмовляє за необґрунтованістю у зв’язку з вищевикладеними обгрунтуваннями.

Всього відповідач повинен за вказані періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року нарахувати та сплатити позивачу   1 426 грн. 13 коп. ( 710 грн. 90 коп.+715 грн. 23 коп.)

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст.147 Конституції України, - визнання неконституційними законів України є виключно компетенцією Конституційного Суду України, а тому суд сам не може застосовувати положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в первинній редакції, яка існувала до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за період що стосуються вимог за 2006 рік, за період з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року.

Що стосується вимог позивача зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  при нарахуванні їй пенсії з 01 січня 2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в задоволенні цих вимог суд  відмовляє,  оскільки КАС України передбачено відновлення лише порушеного права громадянина, а не того, яке може бути порушено в майбутньому.

   Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України, - суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачкою, оскільки це необхідно для її повного захисту прав, свобод та інтересів, про захист яких вона просить, як «дитина війни» і  визнає  протиправною бездіяльність УПФ щодо нездійснення нарахування і належних виплат позивачці, як «дитини війни» недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року,   оскільки дії УПФ не відповідають вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд вважає, що позивачка не пропустила строк для звернення до суду з даним позовом, передбачений ст.99 КАС України, оскільки вона у лютому 2009 року зверталася до УПФ з заявою щодо одержання надбавки дітям війни, однак 03.03.2009 року  їй було відмовлено в цьому. (а.с.3) Тому суд вважає, що позивачка дізналася про порушення своїх прав, свобод і інтересів з 03.03.2009 року,  тобто з моменту, коли їй було відмовлено в надбавки до пенсії УПФ.  Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеженя будь-яким строком.

    Відповідно до вимог ч.1 ст.88 КАС України суд звільняє позивачку від сплати судових витрат, враховуючи його майновий стан. Відповідач звільнений від сплати судових витрат згідно діючого законодавства.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача УПФ проти позову, крім заперечень, що стосуються вимог за 2006 рік, за період з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року,- оскільки обґрунтування відповідача  протиречать вимогам діючого законодавства, про що суд вказав вище в своєму рішенні.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на відсутність коштів не приймається до уваги, оскільки протиречить принципам верховенства  права.

На  підставі наведеного і ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України,  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ст. 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”,  ст.58 та п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положеннями Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року,   рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року,  керуючись ст.ст. 2,4,5, 9,11, 12, 17,18, 112, 122, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити  частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1 як  «дитини війни» недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  в сумі   1 426 грн. 13 коп. (одну тисячу чотириста двадцять шість грн. тринадцять коп.).

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006 рік, за період з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, всього в розмірі 2 465 грн. 77 коп.-  відмовити за необґрунтованістю.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  в частині вимог при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -  відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  або в порядку ч.3 ст.186 КАС України.

Суддя                                                               В.О. Озеров