ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 листопада 2010 року                                                                                     справа №2-а-4430/10

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:         Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання неправомірними дій відповідача, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання неправомірними дій відповідача, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання здійснювати виплату пенсій з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно довічно.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що вона має статус «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно повинна була виплачуватися пенсія,  в розмірі, більшому на 30%  від мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам ст.6 зазначеного Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України щомісячна соціальна допомога їй, як дитині війні,  у  2010 році  виплачувалася не в повному обсязі, а тому просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі  її виплати.  

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила задоволити, зіславшись на мотиви викладені в позовній заяві.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі  в судові засідання не з’являвся, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову, а також заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи із таких міркувань.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 має статус «Дитини війни» та користується пільгами відповідно до Закону України «Про соціальних захист дітей війни», що підтверджується  посвідченням №НОМЕР_1 від 16.08.2005 року.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону станом до 01 січня 2008 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» така надбавка встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму).

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», оскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист дітей війни. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, починаючи із 22 травня 2008 року і на даний час діє ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону станом до 01 січня 2008 року, а тому позивачка має право на отримання надбавки до пенсії, як дитина війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 04.10.2010 року залишено без розгляду позов в частині вимог за період з 2007 року по 28.03.2010 року включно, на підставі ст.100 КАС України. Таким чином підлягає до розгляду позов в частині вимог за період з 29 березня 2010 року.

Таким чином, після визнання неконституційними змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач неправомірно не нараховував та не виплачував позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому дії відповідача слід визнати протиправними та зобов’язати його  провести перерахунок та виплату позивачу вказаного підвищення за період з 29 березня 2010 року по 19 листопада 2010 року (день винесення постанови), задоволивши позовні вимоги.

Чинним законодавством України розмір пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом. Однак, оскільки законодавством України інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, вимоги позивача про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії не підлягають до задоволення, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені в майбутньому. Крім того, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування допомоги замість органу, якому надані такі повноваження та не може передбачити зміни до законодавства, які можуть бути внесені при врегулюванні спірної допомоги в майбутньому.

 Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 18, 71, 86, 122,158, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2.   Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -  протиправною.

3.   Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29 березня 2010 року по 19 листопада 2010 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

4.   В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5.   Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40грн. – відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.

Суддя – підпис

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                                  Ю.І. Дзюбановський