Справа № 22ц - 16343 Головуючий в суді 1 інстанції-Тимченко О.О.
Категорія-44 Доповідач- Шевченко В.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі :
головуючого судді Зінов’євої А.Г.,
суддів: Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С.
при секретарі Калина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 21 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КП „Керуюча компанія Будьонівського району м.Донецька”, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими , що втратили право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009р. ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1. В даному жилому приміщенні також зареєстровані її сестра ОСОБА_3 та племінниця ОСОБА_4 – відповідачі по справі. Зазначені особи не проживають у квартирі понад 20 років без поважних причин, комунальні послуги не сплачують, участі в утриманні житла не приймають, у зв»язку з чим просила визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 21 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, рішення ґрунтується лише на поясненнях відповідачів, які не підтверджені будь- якими достовірними доказами. Суд не надав належної оцінки тим обставинам, що відповідачі більше 20 років не користуються спірним жилим приміщенням, не сплачують за комунальні послуги, в квартирі відсутні їх особисті речі, їх кореспонденція на адресу спірної квартири не надходить, усі вони знаходяться на обліку у лікарні у іншому районі міста. Дійшовши висновку, що відповідачі не користуються спірною квартирою з поважної причини у зв»язку з конфліктними взаємовідносинами з позивачкою, суд не зазначив у рішенні в чому саме полягає цей конфлікт. Відповідачами не було надано доказів на підтвердження цих обставин. Суд не врахував тривалість їх відсутності у житловому приміщенні.
В судовому засіданні позивачка та треті особи вказані доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідачі заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Представник КП „Керуюча компанія Будьонівського району м.Донецька” в засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За актом обстеження житлово-побутових умов у вказаній квартирі фактично проживають позивачка ОСОБА_2 з доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є відповідно сестрою та племінницею позивачки, у даному жилому приміщенні не мешкають понад 20 років. Враховуючи, що відповідачі не мають іншого постійного місця проживання, між сторонами склалися конфліктні взаємовідносини, суд дійшов до висновку, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з поважних причин, у зв»язку з чим відмовив у визнанні їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд, відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість використання відповідачками спірної квартири для проживання обумовлена сформованими особистими конфліктними стосунками з позивачкою, що є перешкодою у користуванні жилою площею. Крім того, відповідачі не мають іншого постійного місця проживання.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна у зв»язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідністю цього висновку обставинам справи.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачі тривалий час (понад 20 років) не мешкають у вказаному жилому приміщенні.
Так, відповідачка ОСОБА_3 під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що у 1986р. вона добровільно виїхала з вказаного жилого приміщення і не проживає у ньому до теперішнього часу. Відповідачка ОСОБА_4 взагалі ніколи постійно не проживала у спірній квартирі. Мотивуючи підстави свого не проживання наявністю неприязних відносин з позивачкою, відповідачі не надали доказів на підтвердження цих обставин.
Вважаючи встановленим те, що перешкодою у користуванні відповідачів спірною квартирою є конфліктні взаємовідносини, які склались між сторонами, суд послався на пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Проте, як вбачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили факт не проживання відповідачів у вказаному жилому приміщенні, однак причини їх не проживання їм не відомі ( а.с.167).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами не було надано доказів на підтвердження того, що вони на протязі усього часу не проживання у спірній квартирі, приймали будь-які заходи для усунення перешкод у користуванні нею та вселення. До суду з вказаними вимогами не звертались.
За таких обставин, суд зробив помилковий висновок щодо доведеності поважних причин не проживання відповідачів на протязі понад 20 років у спірному жилому приміщенні, оскільки даний висновок не відповідає встановленим по справі обставинам та наданим сторонами доказам.
Не можна погодитись також з посиланням суду, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на відсутність у відповідачів іншого житла, оскільки він спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить 217\1000 частини квартири номер сім-одинадцять, що знаходиться у АДРЕСА_2. Квартира п»ятикімнатна, житловою площею 63,7 кв м, загальною площею 84,3 кв м ( а.с.138).
Крім того, відсутність іншого постійного місця проживання відповідно до приписів статті 71 ЖК України не є підставою для збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та матеріалами справи не спростовуються.
Згідно п.2,3ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 21 червня 2010р. скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті державого збору у сумі 12грв.75коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 22 грв.50коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді: