Справа № 22ц-19978 головуючий у 1 інстанції Бабенко С.С.
доповідач Шевченко В.Ю.
Категорія № 34
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010р.
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Зінов»євої А.Г.,
суддів: Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С.,
при секретарі Калина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного ( транспортного) страхового бюро України на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 липня 2010р. за позовом Моторного ( транспортного) страхового бюро України ( далі МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування,
В С Т А Н О В И В:
МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 09 вересня 2007р. по вул.Постишева в м.Донецьку з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП підтверджується постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26.09.2007р. та матеріалами справи про адміністративне правопорушення. В результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Субару», держномер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Розмір завданих збитків відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 17.09.2007р. становить 34598грв.62коп. Власником транспортного засобу також були понесені витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 400грв. Заподіяна шкода ОСОБА_2 не була відшкодована ОСОБА_1 МТСБУ,з яким ОСОБА_2 уклала поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 11 лютого 2008р. здійснило виплату відшкодування в межах обов»язкового ліміту, у тому числі 25500грв. за шкоду , заподіяну внаслідок ушкодження автомобіля та 400грв. в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. Позивач також поніс витрати на послуги аварійного комісара у сумі 100грв. Просив стягнути вказані суми з відповідача.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 липня 2010р у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що постанова Ворошиловського районного суду м.Донецька від 16 квітня 2008р., якою було задоволено протест прокурора та скасована постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не може бути доказом відсутності його вини у заподіянні шкоди, оскільки провадження по адміністративній справі було закрито з нереабілітуючих підстав.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд першої інстанції встановив наступні обставини.
09 вересня 2007р. по вул.Постишева в м.Донецьку з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26.09.2007р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП. В результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Субару», держномер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Розмір завданих збитків відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 17.09.2007р. становить 34598грв.62коп. Власником транспортного засобу також були понесені витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 400грв. Заподіяна шкода ОСОБА_1 не була відшкодована ОСОБА_2 МТСБУ, з яким ОСОБА_2 уклала поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 11 лютого 2008р. здійснило виплату відшкодування в межах обов»язкового ліміту, у тому числі 25500грв. за шкоду , заподіяну внаслідок ушкодження автомобіля та 400грв. в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. Враховуючи, що постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була скасована та провадження у справі закрито, суд дійшов до висновку, що доказів про наявність вини відповідача у скоєному правопорушенні не має, у зв»язку з чим у позові було відмовлено.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що МТСБУ, з якій ОСОБА_2 уклала договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сплатила за вказаним договором страхове відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 09 вересня 2007р.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_2 була заподіяна матеріальна шкода.
Проте погодитись з таким висновком суду можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.4ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 16 квітня 2008р. була скасована постанова того ж суду від 26 вересня 2007р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП, провадження по справі закрито, у зв»язку із спливом передбаченого ч.1ст.38 КУАП строку для накладення адміністративного стягнення.
Проте, вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 09.08.2007р. приблизно о 18.15, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, біля будинку №107 по вул.Постишева у м.Донецьку не прийняв заходів по зниженню швидкості до повної зупинки або небезпечного об»їзду перешкод та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Субару», держномер НОМЕР_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження ( а.с.54).
Вказана постанова набрала чинності.
За таких підстав, висновок суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у здійсненні даної ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2, є помилковим.
Згідно п.3,4 ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Моторного ( транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 липня 2010р. скасувати.
Позов Моторного ( транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати, пов»язані з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, у сумі 25 500 ( двадцять п»ять тисяч п»ять сот) грв., витрати, понесені на проведення автотоварознавчого дослідження, у сумі 400 (чотириста) грв., витрати на послуги аварійного комісара, у розмірі 100 (сто) грв., витрати по сплаті судового збору у сумі 260 ( двісті шістдесят) грв. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 ( сто двадцять) грв., а всього 26 380 ( двадцять шість тисяч триста вісімдесят) грв.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий Судді