Справа № 22- 20565 Головуючий у 1 інстанції Янюк Ю.Б.
Доповідач Шевченко В.Ю.
Категорія № 20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010р.
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Зінов»євої А.Г.,
суддів: Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С.,
при секретарі Калина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2010р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: агентство нерухомості «Город», про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2010р., яким було задоволено позов ОСОБА_2 Визнано недійсною довіреність від 23 липня 2007р., видана ОСОБА_4 на ім.»я ОСОБА_1 про уповноваження його бути її представником в усіх державних установах по питанню приватизації на її ім.»я квартири АДРЕСА_1 та продажу цієї квартири, яка посвідчена нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Щербініною Н.П. та зареєстровану у реєстрі за №3350. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 15 серпня 2007р., укладений ОСОБА_4, від імені якої на підставі довіреності від 23.07.2007р. діяв ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Ізмайловою В.Б., зареєстрований у реєстрі за №1766. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачені останнім кошти за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2007р. у розмірі 32000грв. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Знято арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не викликав у судове засідання у якості третьої особи приватного нотаріуса Щербініну Н.П. та не з»ясував її позиції з приводу посвідчення довіреності від 23.07.2007р. Суд безпідставно стягнув на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 суму у розмірі 32000грв., оскільки останній, як представник продавця, не є стороною правочину, у зв»язку з чим до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсності даного правочину. Суд не врахував, що у діях ОСОБА_1 відсутня вина у заподіянні будь-кому збитків, так як він діяв на законних підставах. Висновки комплексної амбулаторної психолого-псіхіатричної експертизи є суперечливими.
В засіданні апеляційного суду позивачка та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Доказів, на підтвердження поважності причин неявки до судового засідання, не надали.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом по приватизації при міському комунальному підприємстві «ЖЕУ» м.Костянтинівка 27 липня 2007р. згідно розпорядження №208 від 27 липня 2007р., на праві власності належала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 26 серпня 2009р. ОСОБА_4 була визнана недієздатною і її опікуном призначена ОСОБА_2 Відповідно до висновків комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи від 14 липня 2010р. ОСОБА_4 у період вчинення правочину – довіреності від 23 липня 2007р., виявляла стійкий хронічний психічний розлад – розумову відсталість у ступеню помірної дебільності з виразними емоційно-волевими порушеннями і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними. Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частинами першою та другою статті 225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред»явити її опікун. Відповідно до роз»яснень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов»язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 26 серпня 2009р. ОСОБА_4 була визнана недієздатною і її опікуном призначена ОСОБА_2 Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 з дитинства перебуває на обліку у психіатричній лікарні м.Костянтинівка у зв»язку з психічним захворюванням ( легка розумова відсталість) ( а.с.8).
Відповідно до висновків комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи від 14 липня 2010р., проведеної на підставі ухвали суду, ОСОБА_4 у період вчинення правочину – довіреності від 23 липня 2007р., виявляла стійкий хронічний психічний розлад – розумову відсталість у ступеню помірної дебільності з виразними емоційно-волевими порушеннями і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с.58-72).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з"ясував доводи і заперечення сторін, наданим доказам відповідно до ст..212 ЦПК України дав оцінку їх належності, допустимості, достовірності, взаємному зв»язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними довіреності від 23 липня 2007р. та укладеного на підставі неї договору купівлі-продажу від 15 серпня 2007р.
Згідно ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апелянта щодо незалучення судом до участі у справі приватного нотаріуса Щербініну Н.П. на правові висновки суду не впливають.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму, отриману за продаж квартири, у розмірі 32000грв., є непереконливими.
Відповідно до роз»яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину ( відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.
Вирішуючи питання про застосування реституції та стягуючи на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 суму, отриману від продажу квартири, суд обґрунтовано виходив з того, що усі дії, пов»язані з укладенням договору купівлі-продажу від 15 серпня 2007р. вчинювали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Останній у якості представника продавця був присутнім при нотаріальному посвідчення вказаного договору, отримав грошові кошти, за яку була продана спірна квартира, про що сторони не заперечували. Будь-яких доказів щодо передачі цих коштів ОСОБА_4, яка, як встановлено судом, на момент вчинення спірних правочинів, не усвідомлювала значення своїх дій, під час розгляду справи не надав.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий Судді