Справа 22-21166 Головуючий у 1 інстанції Сіренко М.О.
Категорія 27 Доповідач Шевченко В.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Зінов»євої А.Г.,
суддів: Шевченко В.Ю., Кіянової С.В.,
при секретарі Калина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 07 жовтня 2010р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( на теперішній час - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (далі ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання недійсними кредитного договору та додаткових угод, стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 у червні 2010р. звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними з моменту їх укладання: договір про надання відновлюваної кредитної лінії №09.2\120-6 від 31.03.2006р., укладений між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2; додаткову угоду від 01.12.2006р., додаткову угоду №2 від 15.05.2007р., додаткову угоду №3 від 10.09.2008р., додаткову угоду №4 від 15.10.2008р., укладені до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії №09.2\120-6 від 31.03.2006р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» отриману суму кредиту у загальному розмірі 9 700 000 дол.США, що на час звернення до суду складає 77 600 000 грв. Стягнути з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 отримані банком за період з 31.03.2006р. по 01.04.2010р. відсотки за користування кредитом, комісію, штрафні санкції на загальну суму 2 185 474 дол. США 77 центів США, що на час звернення до суду складає 17 483 798грв.16коп.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вказаний кредитний договір та додаткові угоди до нього були укладені без її відома і відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України повинні бути визнані недійсними. З квітня 1989р. по теперішній час вона постійно проживала однією сім»єю з ОСОБА_2, вони ведуть спільне господарство та мають трьох дітей. Шлюб між ними не зареєстрований, однак факт перебування у фактичних шлюбних відносинах встановлено рішенням Амур- Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2010р. Вона не надавала згоди на укладання вказаного договору. Укладаючи такий договір, ОСОБА_2 повинен був діяти в інтересах сім»ї та своїх неповнолітніх дітей. Однак кредит був отриманий ним виключно для задоволення своїх власних інтересів для забезпечення фінансово-господарської діяльності, яка ним здійснюється. Фактично ОСОБА_2 щомісячно здійснює дії, спрямовані на одноособове розпорядження кредитними коштами, які є спільною сумісною власністю подружжя.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 07 жовтня 2010р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано договір про надання відновлюваної кредитної лінії №09.2\120-6 від 31.03.2006р., укладений між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 та додаткові угоди до нього від 01.12.2006р., №2 від 15.05.2007р., №3 від 10.09.2008р., №4 від 15.10.2008р. недійсними з моменту їх укладання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» отриману суму кредиту у розмірі 76 727 000грв. Стягнуто з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 сплачені відсотки за користування кредитом, комісію на загальну суму 17 278 013грв.20коп. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове , яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд не прийняв до уваги, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження того, що про існуючий кредитний договір їй стало відомо лише у березні 2009р. ОСОБА_1 не було доведено те, що у зв»язку із укладанням 31 березня 2006р. договору про надання відновлюваної кредитної лінії було порушено інтереси дітей, а сам договір укладений не в інтересах сім»ї. Суд в порушення вимог ст.ст.58,59 ЦПК України прийняв у якості належного та допустимого доказу договір від 17 березня 2009р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, не врахувавши, що вказаний договір відповідно до вимог закону не було посвідчено нотаріально. Суд безпідставно не прийняв до уваги доводи представника банку про те, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2010р. постановлено з грубим порушенням норм процесуального права та на момент розгляду справи банк приймає заходи для його скасування. Судом не було належним чином досліджено докази, надані позивачкою на підтвердження сплати платежів по договору кредиту. Ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального права, а саме, не застосував вимоги ст.1054 ЦК України та неправильно застосував вимоги ст.65 СК України і ст.ст. 44,55,58,128, 216 ЦК України.
В засіданні апеляційного суду представники ПАТ «Укрсоцбанк» підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції встановив наступні обставини.
31 березня 2006р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 був укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії №09.2\120-6, згідно якому кредитор надав позичальнику грошові кошти частинами – «траншем» зі сплатою 12,5% річних та комісій, і укладенням 01.12.2006р., 15.06.2007р., 10.09.2008р. та 15.10.2008р. додаткових угод до вказаного договору. Всього ОСОБА_2 отримав кредит на загальну суму 9 700 000дол.США зі сплатою 12,5% річних за користування ним та кінцевим терміном повернення заборгованості до 30.03.2012р. За період з 31 березня 2006р. по 01 грудня 2009р. ОСОБА_2 сплачені відсотки за користування кредитом та комісія на загальну суму 2 184 325, 31 дол.США. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2010р. встановлений факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім»єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 28 квітня 1989р. по цей час. Суд встановив, що лише у березні 2009р. позивачка дізналася про укладання ОСОБА_2 вказаного кредитного договору. У цей час між ними було укладено письмовий договір про розподіл рухомого і нерухомого майна. Враховуючи, що оспорюваний договір укладено без згоди позивачки та не в інтересах сім»ї, суд вирішив визнати цей договір і додаткові угоди до нього недійсними з моменту їх укладання і відповідно до ч.1ст.216 ЦК України стягнув з ОСОБА_2 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» отриману суму кредиту у розмірі 76 727 000грв. та з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 сплачену суму відсотків і комісії у розмірі 17 278 013грв.20коп.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що договір про надання відновлюваної кредитної лінії від 31.03.2006р. та додаткові угоди до нього були укладені в порушення ст.65 СК України без згоди позивачки, що є підставою для визнання цього договору недійсним згідно із ч.3ст.215 ЦК України.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки його зроблено з порушенням норм матеріального права.
Згідно ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору.
Встановлено, що 31 березня 2006р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на цей час ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №09.2\120-6, згідно якому кредитор надав позичальнику грошові кошти частинами – «траншем» зі сплатою 12,5% річних та комісій, і укладенням 01.12.2006р., 15.06.2007р., 10.09.2008р. та 15.10.2008р. додаткових угод до вказаного договору.
Зі змісту ст.1054 ЦК України та зазначеного договору випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем –фінансова установа.
Відповідно до п.6ч.1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги на підставі ч.3ст.65 СК України та ст.215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що договір кредиту є угодою щодо розпорядження спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що потребує письмової згоди позивачки.
Відповідно до ч.2ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і ( або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена ( ч.3 ст.65 СК України).
Відповідно до ч.4ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.
Згідно ч.2ст.74 СК України на майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Застосовуючи до правовідносин, які виникли між сторонами, зазначені правові норми, суд не звернув уваги на те, що вони регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обов»язків для позивачки, а лише для ОСОБА_2 як сторони договору (ч.1ст.1054 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та матеріалами справи не спростовані.
Відповідно до п.4ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Частиною 2 цієї статті визначено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 07 жовтня 2010р. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.307,309,313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 07 жовтня 2010р.
скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитного договору та додаткових угод, стягнення грошових коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 ( вісімсот п»ятдесят) грв. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 ( сто двадцять)грв.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді