Справа № 22ц-17165/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Акімченко Ю.П.
Категорія 52 Доповідач Азевич В.Б.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зубової Л.М.,
суддів: Могутової Н.Г., Азевича В.Б.,
при секретарі Метейко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 26 травня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2009 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що його було незаконно звільнено з підстави, передбаченої п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди – 100 000 грн.
В процесі розгляду справи він відмовився від позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 26 травня 2010 року задоволений зазначений позов. Позивача поновлено на роботі на посаді заступника начальника Східного територіального управління ДП «СМАП». Стягнуто з відповідача стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2009 року по 26 травня 2010 року в сумі 15 125 грн. 11 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
З відповідача стягнуті судовий збір в доход держави 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 37 грн.
Відповідач подав апеляційну скаргу посилаючись на те що суд не повно з’ясував всі обставини, що мають значення для справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що наказом від 23.04.2010 року №3181-П позивача було прийнято на роботу з вказаної дати на посаду виконуючого обв’язку заступника начальника Східного територіального управління ДП «СМАП» з оплатою за штатними розписом на підставі заяви останнього від 22.04.2010 року.
Проте суд стягнув середній заробіток за період з 23 листопада 2009 року по 26 травня 2010 року не врахувавши факту перебування позивача в трудових відношення з ДП «СМАП» з 23.04.2010 року.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу.
Відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника підприємства.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що позивача звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з порушенням вимог трудового законодавства.
Задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині рішення період 23 листопада 2009 року по 26 травня 2010 року та стягнув середній заробіток за 143 дні у розмірі 15 125,11 грн.
Проте погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного.
Суд помилково підрахував дні вимушеного прогулу, зазначивши у мотивувальній частині 21 робочий день у листопаді 2009 року. При цьому позивача було звільнено з 23.11.2009 року, тому кількість неоплачених робочих днів у листопаді 2009 року складає 6 днів. Таким чином, зайво нарахований середній заробіток за 15 днів (21 - 6), що складає суму 1 586,55 грн. (105,77 грн. х 15 днів).
Окрім того, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач був прийнятий на посаду заступника начальника Східного територіального управління ДП «СМАП» і отримував заробітну плату, яка за період з 23.04.2010 по 26.05.2010 року складає загальну суму 2 032,04 грн., а саме за 6 днів квітня 628,71 грн. та за 13 днів травня 1 403,33 грн.
Згідно роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п. 32 постанови «П ро практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Суд стягнув з підприємства усього 15 125,11 грн., отримано позивачем за період з 23.04.2010 по 26.05.2010 року - 2 032,04 грн., зайво нарахований середній заробіток – 1 586,55, тому до сплати підлягає 11 716,06 грн. (15 125,11 – 2 032,04 – 1 586, 55).
Таким чином, колегія суддів вважає, що з підприємства на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у вказаному розмірі.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» задовольнити частково.
Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 26 травня 2010 року змінити. Стягнути з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11 716 (одинадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 06 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.
Головуючий: Судді: