Справа № 22ц-18601/2010 р.             Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.

Категорія – 24                     Доповідач - Азевич В.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

2 листопада 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Метейко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлове підприємство городок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шахтарського   міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2010 року задоволений вказаний позов - стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість по квартирній платі на загальну суму 1 803,30 грн., та понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 28,64 грн. Відповідачку звільнено від сплати судового збору.  

На дане рішення відповідачка подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок щодо укладення договору про надання послуг покладений на позивача. Після приватизації квартири КП «Житлове підприємство «Городок» з пропозицією укласти договір до неї не зверталося.

На її думку, відсутність такого договору позбавляє підприємство пред’являти до неї будь-які вимоги. Проте вона уклала у 2005 році договір про реструктуризацію заборгованості.

Фактично позивач ніяких послуг не надавав, всі роботи проводилися мешканцями будинку і компенсації від житлової організації вони не отримували. Вона згодна оплачувати лише фактично виконані послуг, проте зазначає, що в суму боргу включені види послуг, які фактично не надавалися.

Окрім того, вказує на невідповідність замірів загальної площі квартири, яка згідно технічному паспорту складає 42.40 кв. м, а за даними комунального підприємства – 43.2 кв. м. Суд зазначив у рішення, що площа збільшилася у зв’язку з демонтажем вугільної плитки, але це твердження суперечить принципам обміру площі житла.

Також суд стягнув суму заборгованості у розмірі 1 803,30 грн., проте як у позові була заявлена загальна сума 1 983,63 грн.

Відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник КП «Житлове підприємство «Городок» Терещенко Н.Б. просила її відхилити.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 Апеляційний суд вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, встановлені факти,  надані сторонами докази, правильно вирішив спір по суті позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1.

Позивач є виконавцем послуг по обслуговуванню житлового фонду на підставі рішення Шахтарської міської ради від 01.04.2008 року.

Відповідачка має заборгованість за вказану послугу станом на 01.08.2009 року у розмірі 1 983,63 грн., а за період з 01.08.2006 року по 01.08.2009 року заборгованість складає – 1 893,30 грн.

2 березня 2005 року між комунальним підприємством та відповідачкою укладено договір реструктуризації заборгованості по квартирній платі, що утворилася станом на 1 березня 2005 року.

Задовольняючи позов частково суд виходив з того, що відповідно до п. 1 і п. 5 ч. 3 ст. 20  Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачка зобов’язана укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд не прийняв до уваги посилання відповідачки щодо завищеного тарифу, оскільки тарифи на послуги по утримання житла були затверджені у встановленому законом порядку рішенням Шахтарської міської ради від 16.08.2006 року та від 26.12.2008 року, та не були оскаржені відповідачкою.  

 При цьому суд стягнув заборгованість в межах позовної давності у розмірі 1 803,30 грн. за період з 01.08.2006 року по 01.08.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності   відповідачка є власницею вказаної вище квартири і має заборгованість по квартирній платі на загальну суму  1 983,63 грн.  (а. с. 4, 5 30, 32)

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення суми не ґрунтуються на обставинах справи, оскільки позивачем надані відповідні документи, що підтверджують виконання робіт по утриманню житла. (а. с. 18-25)

Сума боргу за вказаний період відповідає наданому розрахунку та встановленим тарифам. Відповідно довідці КП «Житлове підприємство «Городок» площа квартири, що належить позивачці, збільшилася внаслідок демонтажу вугільної плитки і на теперішній час будинок обладнаний центральним обпаленням. (а. с. 4-8, 16)

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відсутність договору  позбавляє  підприємство пред’являти до неї вимоги про стягнення боргу, оскільки в ідповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» с поживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 322 ЦК України в ласник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідачка повинна була укласти відповідний договір про надання послуги по утриманню житла, але вона на виконала цього обов’язку.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки її доводи необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Апеляційний суд вважає, що при встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норми процесуального та матеріального права, які би призвели до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :                 Судді :