2-562

2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    3 грудня 2010р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:

        головуючого – судді Матвєйшиної О.Б.

        при секретарі              Машталенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Луганської обласної дирекції, ТОВ „Луга-Колор”, ОСОБА_3 про  визнання  недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

    У травні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів  ВАТ (після перейменування ПАТ)  „ Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції,  ТОВ „ Луга-Колор” та ОСОБА_3, в якому послався, що 20 червня 2004 року  між ним та відповідачем ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції було укладено  кредитний договір  №014/01-11/12317 про надання йому  кредиту у вигляді  кредитної лінії лімітом 200000 гр. Цей договір було забезпечено заставою  на підставі договору застави від 21 червня 2004 року у вигляді  автомобіля марки RENALT модель  22ПМФШ 1999 року випуску, колір білий шасі № НОМЕР_2, ТИП  ТЗ ТЯГАЧ ВАНТАЖНИЙ, РЕЄСТРАЦІЙНИЙ  № НОМЕР_1, зареєстрований  МРЕО м. Краснодону та  напівпричепу марки  SREM, модель TRAILOR S383EL, 1989 РОКУ ВИПУСКУ, КОЛІР СИНІЙ, ДВИГУН 3 Б/Н, ШАСІ  № НОМЕР_3, кузов бортовий  тентова ний, тип  ТЗ напівпричеп, реєстраційний  №НОМЕР_4, зареєстрований 12 червня 2004 року МРЕО м. Краснодон, який належав  на праві власності відповідачеві - ТОВ „ Луга-Колор”, його поручителю за вказаним  кредитним договором. Вартість заставленого майна складала 213493 гр.  Пізніше  за договорами  купівлі-продажу  № 290307/01 та № 290307/02 між відповідачами від  29 березня 2007 року  цей автомобіль та напівпричеп було продано відповідачеві ОСОБА_3  Вважає, що  ці договори  є недійними, оскільки  не відповідають  вимогам Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обмежень” від 18.листопаду 2003 року, у зв’язку з чим порушено його  права за кредитним договором та договором застави. У відповідності   зі ст.. 24 вказаного Закону  звернення стягнення на предмет заставленого обмеження здійснюється  на підставі рішення суду у порядку, встановленому законом, або у досудовому  порядку у відповідності з цим Законом, згідно якому  заставоутримувач, який ініціює  звернення стягнення на предмет застави, зобов’язаний до початку  процедури  звернення стягнення зареєструвати у Державному реєстрі відомості  про звернення стягнення  на предмет обтяження. Ці вимоги відповідачами не виконано. Також у відповідності зі ст.. 27 Закону України кредитор, який має намір звернути стягнення на  предмет обтяження, зобов’язаний надіслати боржнику  письмове повідомлення одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі  відомостей  про звернення  стягнення на предмет забезпечення.  Ці вимоги закону виконано не було У відповідності зі ст.. 30 Закону  продаж предмета застави можливий лише при виконанні зазначених вимог з обов’язковим повідомленням про спосіб, місце та час продажу майна, що також виконано не було. Він вважає, що відповідачами  умисно не було виконано ці вимоги закону з наміром умисного заниження  вартості заставленого майна та позбавлення його  можливості проконтролювати вартість майна, а також скористатися своїм правом  оскаржити  оцінку майна та незаконних дій про його продажу.  Вважає, що ця угода  є незаконною, тому що не відповідає вимогам  закону та  направлена на  незаконне заволодіння  майном  за нікчемно малою ціною.  Тому на підставі  вказаних норм Закону та ст.. 203,215, 216,228 ЦК України просить визнати  недійсними договори  купівлі-

-2-

продажу  № 290307/01 та № 290307/02 між відповідачами від  29 березня 2007 року вказаних  вище транспортних засобів, застосувавши реституцію.  

    У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

    Представник  відповідача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції проти позову заперечував, послався, що  позивач не є власником заставленого майна і не є  кредитором  за забезпеченим  цим майном зобов’язанням,  а тому не є  особою,  права якої порушено вищевказаними договорами.  Крім того, посилання, що  оскаржувані договори  не відповідають вимогам закону є безпідставними, ним не наведено підстав недійсності  договорів та не вказано, які конкретно норми порушено  при їх укладенні. Крім того послався, що  продаж здійснено у рамках провадження  по справі про банкротство  відповідача  ТОВ „Луга-Колор”, якому належить заставлене спірне майно, та який є поручителем цим  майном  перед банком за вказаним кредитним договором, укладеним банком з позивачем, порушеної  господарським судом Луганської області, який  постановою від 6 листопаду 2006 року  визнано банкротом і відкрито ліквідаційну процедуру, по якій банк визнано кредитором по заборгованості за вказаним кредитним договором та договором застави, таким чином,  стягнення на предмет застави та його реалізація  було проведено  на підставі  рішення суду у встановленому  законом порядку, оскільки заборгованість за кредитним договором погашена не була.  

    Представник відповідача ТОВ „Луга-Колор” –Синяпкин О.В. пояснив, що вони покладаються на вирішення позову судом.

            Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з’явився, викликався належним чином, пояснень суду з приводу позова не надав.  

    Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.  

              У ст.. 203 ЦК України  містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

              1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

              2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

             3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

             4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

             5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

             6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

             Згідно зі ст..  215. ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

             Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

             У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

             Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

             Статтею 216 ЦК України передбачено, що н едійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона

-3-

одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що 20 червня 2004 року  між  позивачем та відповідачем ВАТ  „ Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції було укладено  кредитний договір  №014/01-11/12317 про надання  позивачеві  кредиту у вигляді  кредитної лінії лімітом 200000 гр.

            Цей договір було забезпечено заставою  на підставі договору застави від 21 червня 2004 року, укладеному між відповідачем ВАТ  „Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції та відповідачем ТОВ „Луга-Колор”  у вигляді  автомобіля марки RENALT модель  22ПМФШ 1999 року випуску, колір білий шасі №НОМЕР_2, ТИП  ТЗ ТЯГАЧ ВАНТАЖНИЙ, РЕЄСТРАЦІЙНИЙ  № НОМЕР_1, зареєстрований  МРЕО м. Краснодону,  та  напівпричепу марки  SREM, модель TRAILOR S383EL, 1989 РОКУ ВИПУСКУ, КОЛІР СИНІЙ, ДВИГУН 3 Б/Н, ШАСІ  № НОМЕР_3, кузов бортовий  тентова ний, тип  ТЗ напівпричеп, реєстраційний  №НОМЕР_4, зареєстрований 12 червня 2004 року МРЕО м. Красно дон, який належав  на праві власності відповідачеві ТОВ „Луга-Колор”, поручителю позивача за вказаним  кредитним договором,  вартість заставленого майна складала 213493 гр., про що у встановленому порядку було внесено запис у державний реєстр обтяжень щодо вказаного майна.  

            Під час дії кредитного договору  станом на 31 березня 2009 року за позивачем  перед відповідачем  ВАТ  „Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції створилася заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 112288,34 гр., у зв’язку з чим  цим відповідачем приймалися заходи  по її погашенню, оскільки позивач  не приймав заходів по її погашенню.

    Судом також встановлено, що під час дії кредитного договору з позивачем,  у встановленому порядку у господарському суді Луганської області було порушено справу про банкрутство  відповідача ТОВ «Луга-Колор», який є майновим поручителем за цим кредитним договором. Відповідачем ВАТ  „Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції у встановленому  порядку було заявлено себе у якості кредитора  по цій справі про банкрутство на підставі зазначеного вище договору застави з відповідачем ТОВ «Луга-Колор» на суму заборгованості позивача за його кредитним договором.

Вимоги цього відповідача ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”  в особі Луганської обласної дирекції у цій справі про банкрутство були визнані та він був включений  у число кредиторів боржника – поручителя ТОВ «Луга-Колор», у подальшому  ухвалою господарського суду Луганської області від 6 листопаду 2006 року поручитель ТОВ «Луга-Колор» був визнаний банкротом та розпочато ліквідаційну процедуру, у рамках якої за договорами  купівлі-продажу  № 290307/01 та № 290307/02 між відповідачами від  29 березня 2007 року, вчиненими на товарній біржі  заставлені автомобіль та напівпричеп, належні майновому поручителю  ТОВ «Луга-Колор» було продано відповідачеві ОСОБА_3, отримані кошти було звернуто у встановленому порядку у погашення боргів банкрута, проти чого поручитель-банкрут  «Луга-Колор»- власник вказаного майна,  в особі ліквідатора не заперечує.

    Вказані обставини підтверджуються, представленими до суду вказаними документами.    

              Доказів того, що під час укладення цих договорів не було дотримано вимог ст.. 203 ЦК України, суду не надано.      

    Посилання позивача про те, що вказані договори купівлі-продажу транспортних засобів укладені з порушенням вимог інших зазначених ним законів свого підтвердження не знайшли.      

-4-

  Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

            У відповідності зі ст. 656 ЦК України  предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Судом встановлено, що за вказаними договорами куцпівлі-продажу було продано  майно  у вигляді транспортних засобів, щодо відчуження такого виду майна законом обмежень не передбачено, ці договори укладені на біржі, заборони укладення таких договорів на біржах законом не встановлено, ніяких особливостей для укладення такого виду договірів купівлі-продажу законом не визначено.  

             У відповідності зі ст..  228 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу недійсності  вказаних договорів купівлі-продажу  п равочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним . Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

    Доказів того, вказані договори купівлі-продажу були спрямовані на зазначені у вказаній нормі  наслідки, та ці наслідки настали, суду не надано.

    Посилання позивача на те, що договори купівлі-продажу не відповідають вимогам Закону України  „ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” від 18.листопаду 2003 року, зокрема, ст.. 24 вказаного Закону, що звернення стягнення на предмет заставленого майна здійснюється на підставі рішення суду у порядку, встановленому законом, або у досудовому порядку у відповідності з цим Законом, згідно якому заставоутримувач, який ініціює звернення стягнення на предмет застави, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження,  ст.. 27 Закону України, що кредитор, який має намір звернути стягнення на предмет обтяження, зобов’язаний надіслати боржнику письмове повідомлення одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечення,  ст.. 30 Закону, що   продаж предмета застави можливий лише при виконанні зазначених вимог з обов’язковим повідомленням про спосіб, місце та час продажу майна, на увагу не заслуговують, оскільки  ці правила застосовуються у разі, якщо кредитором ініціюється питання саме про звернення стягнення на заставлене майно у порядку вказаного Закону, а у даному випадку  питання продажу заставлених  транспортних засобів за спірними договорами купівлі-продажу вирішувалося у процесі розгляду справи про банкрутство поручителя,  де питання пов’язані з боргами банкрута вирішуються в іншому порядку, встановленому  законодавством про банкрутство боржників.

    Посилання позивача про те, що вказаними договорами купівлі-продажу порушено його особисті права, оскільки він був позбавлений можливості проконтролювати  оцінку майна при продажу, що привело до незаконного заволодіння майном за нікчемно малою ціною, на увагу не заслуговують.  

    Судом встановлено, що позивач власником спірного майна ніколи не був, власником цього майна був його майновий поручитель відповідач ТОВ «Луга-Колор»,  а тому тільки цьому власнику належить право вимагати захисту свого права власності, цей

-5-

же  власник - відповідач ТОВ «Луга-Колор» ніяких заперечень проти оскаржуваних договорів купівлі-продажу не заявляв, також не заперечував  проти  вартості цього майна при його продажу, отримані від продажу кошти пішли на погашення боргів  відповідача  ТОВ «Луга-Колор», як поручителя, на користь позивача.

              Згідно зі ст.  15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

      Таким чином, оскільки  оскаржуваними  договорами купівлі-продажу заставлених транспортних засобів, ніякі права та інтереси позивача не порушено, суд вважає, що у нього немає  підстав вимагати визнання їх недійсними.

    За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.    

    Керуючись ст. 10,15,57,60,212 ЦПК України, ст. 15,16,203,215,216,228,655,656, Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень”, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні   позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідачів  ВАТ після перейменування - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Луганської обласної дирекції, ТОВ „Луга-Колор” та ОСОБА_3   про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів – відмовити за необгрунтованістю у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя