Справа № 2-893
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 листопада 2010 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого Коваленко К.В.
при секретарі Старенькій С.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на майно,
встановив :
Позивач звернулася до суду з позовною заявою вказуючи, що маючи намір змінити місце проживання та придбати квартиру, між нею та ОСОБА_4 було досягнуто домовленість про відчуження належного їй житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
Досягнувши згоди, щодо всіх істотних питань правочину та на виконання наших спільних домовленостей ОСОБА_4 передав позивачці передоплату за будинок у розмірі еквівалентній 4000 дол. США.
Отримавши передоплату за будинок позивачка 20.08.2001 року придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В момент оформлення квартири в неї не було при собі належних документів що посвідчують особу і тому вирішили оформити договір купівлі-продажу квартири на ім’я її сина, ОСОБА_2 .
22.08.2001 року, враховуючи те, що кошти отримані за будинок ОСОБА_1 були витрачені в повному об’ємі, між нею та ОСОБА_4 , за спільною згодою, для зменшення розміру витрат, було оформлено договір дарування житлового будинку.
На даний момент в даній квартирі син проживає постійно.
Нещодавно в позивачки почали виникати конфлікти з сином з приводу користування житлом. Він почав стверджувати, що квартира є його власністю, що вона проживати в ній не має права, а тому на даний момент вимушена проживати у дочки.
Вважає, що договір купівлі-продажу квартири, в частині покупця була мнима угода, а дійсним власником являється ОСОБА_1 , так як придбано виключно за її кошти та вона має право користуватися житлом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі та пояснив, що дійсно квартира була придбана за кошти позивачки, але оформлена на нього, тому він вважав власником квартири себе.
ОСОБА_3 до зали суду не з’явилася про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що дійсно він придбав у позивачки ОСОБА_1 будинок в АДРЕСА_4, в я кому він мешкає і в теперішній час. Будинок він придбав за 4000 дол. США, але, щоб пришвидшити оформлення та зменшити витрати при переоформленні між ним та позивачкою було укладено угоду дарування.
Заслухавши думку представника позивачки, думку відповідача, покази свідка ОСОБА_4 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за можливе задовольнити позов виходячи з наступного.
В судовому засіданні було встановлено, що маючи намір змінити місце проживання та придбати квартиру, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було досягнуто домовленість про відчуження належного їй житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Яготин, вул. Поштова площа буд.4
Досягнувши згоди, щодо всіх істотних питань правочину та на виконання їхніх спільних домовленостей ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 передоплату за будинок у розмірі еквівалентній 4000 дол. США.
Отримавши передоплату за будинок позивачка 20.08.2001 року придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В момент оформлення квартири в неї не було при собі належних документів що посвідчують особу і тому вирішили оформити договір купівлі-продажу квартири на ім’я її сина, ОСОБА_2 .
22.08.2001 року враховуючи те, що кошти отримані за будинок ОСОБА_1 були витрачені в повному об’ємі, між нею та ОСОБА_4 за спільною згодою, для зменшення розміру витрат, було оформлено договір дарування житлового будинку.
На даний момент в даній квартирі син проживає постійно.
Нещодавно в позивачки почали виникати конфлікти з сином з приводу користування житлом. Він почав стверджувати, що квартира є його власністю, що вона проживати в ній не має права.
Встановлені судом обставини підтверджуються:
Договором дарування;
Договором купівлі-продажу;
Актом обстеження;
Технічним паспортом;
Паспорт;
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Правова позиція Верховного Суду України зазначає, що якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстави, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить що фактично майно було придбано за її кошти і для неї та що інших підстав для визнання даної угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним, якщо в частині, що стосується покупця і покупцем за цим договором визнається особа за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
Враховуючи те, що квартира придбана позивачкою за її кошти та для неї, а відповідач перешкоджає в користуванні власністю та керуючись ст.ст.215, 217 ЦК України, ст.ст.1,2,3,107,114,118,119,120 ЦПК України суд,
вирішив
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на майно, задовольнити.
Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20.08.2001 року №3697, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , в частині покупця.
Визнати, що покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 20.08.2001 року №3697, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 дійсно була ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Коваленко К.В.