Справа № 2-1052

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

         16 листопада 2010  року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого           Коваленко К.В.

при секретарі           Старенькій С.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання правочину удаваного та визнання права власності на майно,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою вказуючи, що вона мала намір придбати житловий будинок, з цією метою між нею, ОСОБА_1  та відповідачкою ОСОБА_2 , після досягнення згоди щодо всіх істотних умов правочину, було досягнуто спільну, добровільну домовленість про придбання ОСОБА_1  житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2  згідно рішення Баришівського районного суду Київської області.

ОСОБА_2  взяла на себе зобов’язання з приводу оформлення всіх належних документів для здійснення договору купівлі-продажу.

29.04.2010 року, в день оформлення договору купівлі-продажу, виявилося, що ОСОБА_2  не виконала свої зобов’язання та не підготувала належних документів для оформлення договору купівлі-продажу будинку.

Враховуючи складний графік роботи та термінову необхідність придбання житла сторони вирішили між собою оформити договір позика та іпотеки вищезазначеного будинку.

29.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3  було посвідчено договір позики реєстровий №775. Згідно договору позики ОСОБА_1  передала у власність ОСОБА_2  суму в розмірі 216000 гривень.

Того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3  та зареєстрований за №776.

Після підписання договорів ОСОБА_2  передала ОСОБА_4  правовстановлюючі документи на будинок, технічний паспорт, ключі та звільнила будинок від своїх речей.

Згодом ОСОБА_2  почала вимагати, щоб ОСОБА_1  повернула документи та звільнила будинок так як власницею являється саме вона.

ОСОБА_1  вважає, що договір позики є удаваним правочином, позивачка має право на визнання за нею права власності на будинок, а дії відповідачки суперечать закону.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 . позов визнала в повному обсязі.

Заслухавши думку сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за можливе задовольнити позов виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1  та відповідачкою ОСОБА_2 , була домовленість про придбання ОСОБА_1  житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2  згідно рішення Баришівського районного суду Київської області.

ОСОБА_2  взяла на себе зобов’язання з приводу оформлення всіх належних документів для здійснення договору купівлі-продажу.

29.04.2010 року, в день оформлення договору купівлі-продажу, виявилося, що ОСОБА_2 не виконала свої зобов’язання та не підготувала належних документів для оформлення договору купівлі-продажу будинку.

Для того, щоб ну втратити можливість придбати будинок який їй сподобався, позивачка запропонувала скласти договір позики та іпотеки на будинок. Відповідачка  ОСОБА_2  не бажаючи втратити покупця погодилась на таку пропозицію.

 29.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3  було посвідчено договір позики реєстровий №775. Згідно договору позики ОСОБА_1  передала у власність ОСОБА_2 суму в розмірі 216000 гривень.

Того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3  та зареєстрований за №776.

Після підписання договорів ОСОБА_2  передала ОСОБА_4  правовстановлюючі документи на будинок, технічний паспорт, ключі та звільнила будинок від своїх речей.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

-   Копією паспорта;

-   Копією рішення суду;

-   Копією витягу про реєстрацію;

-   Копією договору позики;

-   Копією договору іпотеки;

Згодом ОСОБА_2  почала вимагати, щоб ОСОБА_1  повернула документи та звільнила будинок так як власницею являється саме вона.

Згідно ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховання  іншого  правочину,  який  вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст.655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи те, що між сторонами було досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов договору та фактично були вчинені дії які містять склад договору купівлі-продажу, але юридично був вчинений удаваний правочин, а саме договір позики, тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.235,655 ЦК України, ст.ст.1,2,3,107,114,118,119,120 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання правочину удаваного та визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати удаваним договір позики укладений між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , посвідчений 29.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , реєстровий №775.

Визнати за ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                    Коваленко К.В.