У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 вересня 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням  заступника прокурора Львівської області на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 6 грудня 2005 року, яким

                       ОСОБА_1

                         ІНФОРМАЦІЯ_1, 

в силу ст.89 КК України такого, що немає судимості,

засуджено за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.96 КК України ОСОБА_1 направлено на примусове лікування від наркоманії в місцях позбавлення волі .

       За вироком суду ОСОБА_1  визнано винним в тому, що він, наприкінці червня 2005 року, поблизу АДРЕСА_1, в районі дачних ділянок, знайшов одноразовий шприц наповнений 2,1 мл рідиною темно-коричневого кольору та бинт просочений подібною речовиною, яка згідно висновку хімічної експертизи являлась особливо небезпечним наркотичним засобом-опієм ацетильованим, в перерахунку на суху речовину 0,11 гр та 1,62 гр. Вказаний шприц та бинт, а також пляшки ємкістю 0,25 л та 1,4 л частково наповнені екстракційним опієм, маса якого в перерахунку на суху речовину становила 0,77 гр, ОСОБА_1   зберігав без мети збуту за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2, які 7 липня 2005 року під час огляду його квартири були виявлені та вилучені працівниками міліції.

        В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на те, що місцевий суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 примусове лікування від наркоманії та просить виключити вказане рішення.                                                                                                                 

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1  у вчиненні незаконних дій в сфері обігу наркотичних засобів та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.309 КК України грунтується на достатніх та допустимих доказах, котрі ретельно досліджені в судовому засіданні, і такі висновки не оспорюються у касаційному поданні прокурора.

Доводи прокурора про безпідставне направлення ОСОБА_1 на підставі ст.96 КК України на примусове лікування від наркоманії, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.96 КК України та виходячи із комплексного аналізу інших норм законодавства України, примусовому лікуванню на підставі ст.96 КК України підлягають незалежно від виду призначеного покарання лише особи, які вчинили злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров`я інших осіб, однак наркоманія до цих хвороб не належить, оскільки є соціально небезпечним захворюванням.

Отже, місцевий суд не мав підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1  ст. 96 КК України і колегія суддів вважає за необхідне виключити це рішення як незаконне з вироку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,

                                      у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Вирок  Трускавецького міського суду Львівської області від 6 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити-виключити рішення про направлення його на підставі ст.96 КК України на примусове лікування від наркоманії в місцях позбавлення волі.

                                       С у д д і:

Кравченко К.Т.                    Пивовар В.Ф.                  Самелюк П.О.