Справа № 2-1369/10р

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

     25 листопада 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого - судді Чередниченко В.Є., при секретарі – Штонді О.О., за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 -  ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи : товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська фінансова компанія», відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання угоди не дійсною,    

                                     В С Т А Н О В И В :

     Позивач звернувся до суду посилаючись на те, що він згідно договору № НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року надав відповідачу кредит у сумі 24000 доларів США, що підтверджується видатковим касовим документом від 25 грудня 2007 року. За користування кредитними коштами, позичальник зобов’язався сплачувати позивачу відсотки у розмір 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 грудня 2027 року. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ КБ “ПриватБанком” та відповідачем було укладено договір іпотеки № НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року, згідно умов цього договору відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 38,8 кв.м., жилою площею 20,2 кв.м., (земельна ділянка загальною площею 1490 кв.м.) який розташований за адресою : Дніпропетровська обл., м. Павлоград, Дніпровська, 299.

     Станом на 09 березня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складає по кредитним зобов’язанням : 38324,44 доларів США, що дорівнює 305974,66 грн., де основний борг – 25600,37 доларів США, відсотки -  5761,35 доларів США, комісія – 1989,32 доларів США, пеня – 4973,40 доларів США.

     Тому позивач просить суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року в розмірі 38324,44 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, який розташований за адресою : Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, 299, шляхом продажу вказаного житлового будинку ПАТ КБ “ПриватБанк” з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням “ПриватБанку” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача ОСОБА_2, який зареєстрований та мешкає у будинку 299, по вул. Дніпровська, м. Павлограда, Дніпропетровської обл. Стягнути з відповідача ОСОБА_4 судовий збір за подання позовної заяви про виселення у розмірі 8,50 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи у розмірі – 30 грн.

     Відповідач ОСОБА_4 у наданих суду письмових запереченнях позов не визнала, зазначивши що її чоловік ОСОБА_2 кошти за кредитним договором від 24 грудня 2007 року не отримував. Укладання кредитного договору та договору іпотеки відбулось в супереч ст.65 СК України, без її згоди.    

     Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши в наданих до суду письмових запереченнях що кошти за кредитним договором від 24 грудня 2007 року не отримував. Оскільки кредитний договір з боку позивача підписано не уповноваженою особою, вважає кредитний договір не чинним, тому, згідно наданого суду зустрічного позову, просив суд визнати кредитний договір від 24 грудня 2007 року № НОМЕР_1 на цій підставі не дійсним.

     У судовому засіданні представник позивача, що діє за дорученням, позовні вимоги підтримав, надавши суду пояснення які відповідають змісту позовної заяви, зустрічний позов не визнав, пояснив, що згідно заяви про видачу готівки від 25 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 24000 доларів США, кредитний договір та договір іпотеки з ОСОБА_2 зі сторони позивача було підписано уповноваженою на те особою ТОВ “Перша Українська фінансова компанія”.

     У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, спираючись на доводи викладені в письмових запереченнях на позов, підтримав зустрічний позов та пояснив, що кредитні кошти у розмірі 24000 доларів США він не отримав. Представник відповідача суду пояснив, що кошти, на які ОСОБА_2 придбав будинок, були позичені у ОСОБА_5. Крім того, ОСОБА_2 оплатив вартість придбаного ним будинку 24 грудня 2007 року, а заява на видачу готівки зроблена 25 грудня 2007 року.      

     Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності. Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.

     Судом встановлені такі факти та відповідні їм цивільні правовідносини.

     Матеріалами справи встановлено, що 24 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № НОМЕР_1, згідно п.7.1. якого позивач зобов’язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 33090 доларів США, в тому числі у розмірі 24000 доларів США на придбання нерухомості. За користування кредитними коштами позичальник зобов’язався сплачувати позивачу відсотки у розмір 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та здійснювати погашення заборгованості шляхом  помісячної сплати суми в розмірі 345,7 доларів США до 23 грудня 2027 року (т.1 а.с.5-8). В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ КБ “ПриватБанком” та відповідачем було укладено договір іпотеки № НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року. Зазначені договори зі сторони позивача на підставі договору № 1 від 01 серпня 2006 року було укладено товариством з обмеженою відповідальністю “Перша Українська фінансова компанія” (т.1 а.с.91-97). Згідно умов договору іпотеки № НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 38,8 кв.м., жилою площею 20,2 кв.м., розташований за адресою : Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, 299 (т.1 а.с.9-11,45-52). В якому на час розгляду справи у суді, згідно з поясненнями відповідача ОСОБА_2, він мешкає сам та в якому зареєстровано лише його місце проживання. На вимогу суду документи, а саме домова книга, що підтверджує цю обставину, відповідачем ОСОБА_2 суду надано не було, однак зазначена обставини сторонами по справі не оспорювалась. (т.1 а.с.228а).      

     Згідно заяви про видачу готівки від 25 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав від позивача  кредит у сумі 24000 доларів США (т.1 а.с.249), підтвердивши отримання цієї суми своїм підписом у в графі підпис отримувача (т.2 а.с.2-6), та 22 січня 2008 року з метою виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором сплатив позивачу 350 доларів США , що підтверджується заявою про переказ готівки та касовим журналом за приходом (т.1 а.с.221, т.2 а.с.2-6)).

     Однак у подальшому ОСОБА_2, в порушення п.7.1 кредитного договору, дій по погашенню заборгованості за зазначеним кредитним договором не здійснював та, не зважаючи на вимогу позивача від 19 січня 2009 року про дострокове повернення суми кредиту, згідно п.2.3.3 зазначеного кредитного договору, в строк до 16 лютого 2009 року та по теперішній час боргові зобов’язання не виконав (т.1 а.с.75,76).

    Станом на 09 березня 2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем складає по кредитним зобов’язанням : 38324,44 доларів США, де основний борг – 25600,37 доларів США, відсотки - 5761,35 доларів США, комісія – 1989,32 доларів США, пеня – 4973,40 доларів США. З урахуванням встановленого національним банком України офіційного курсу гривні до долара США загальний розмір заборгованості складає 305974 (триста п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. Розрахунок заборгованості судом перевірено, він є вірним. (т.1 а.с.175-177).

     У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору ...

     Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

     Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.      

     Згідно зі ст.33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання   боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки.

     Згідно ч.3 ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому.  

     Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, та пояснення ОСОБА_2 як свідка, який будучи допитаним у судовому засіданні зазначив, що підпис у заяви про видачу готівки від 25 грудня 2007 року на суму 24000 доларів США не його, оскільки згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2010 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі “підпис отримувача” на заяві про видачу готівки від 25 грудня 2007 року (т.1 а.с.249) та в графі “Підпис...” на заяві про переказ готівки від 22 січня 209 року (т.1 а.с.221) – виконані ОСОБА_2. (т.1 а.с.221, т.2 а.с.2-6)). Суд вважає опискою зазначення в висновку почеркознавчої експертизи дати документу 22 січня 209 року, що знаходиться в цивільній справі на а.с.221 т.1, оскільки в т.1 на а.с.221 справи знаходиться оригінал заяви на видачу готівки від 22 січня 2008 року. Не ґрунтуються на законі заперечення відповідача ОСОБА_4 щодо того, що укладання кредитного договору та договору іпотеки згідно ст.65 СК України, повинно було здійснюватися при її обов’язковій згоді.

     Крім того у суду відсутні підстави вважати недійсним кредитний договір від 24 грудня 2007 року укладений між позивачем та ОСОБА_2, оскільки на час його укладання між ПАТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська фінансова компанія» було укладено відповідний договір від 01 серпня 2006 року (т.1 а.с.91-97), зазначений правочин згідно пояснень представника ПАТ КБ «Приватбанк» було схвалено позивачем, відповідно до ст.241 ЦК України позивачем були вчинені дії по виплаті передбачених договором кредитних коштів, що свідчить про прийняття кредитного договору до виконання.

     Заперечення відповідача щодо того, що оплата придбаного ним житлового будинку № 299 розташованого по вул. Дніпровська, м. Павлоград згідно договору купівлі-продажу від 24 грудня 2007 року (т.1 а.с.45) була здійснена ним до дати отримання кредитних коштів від позивача, тобто за кошти отримані в борг у ОСОБА_5 (т.1 а.с.216), тому кошти від позивача він не отримував є необґрунтованими, оскільки наявність у відповідача відповідно до п.3 Договору купівлі-продажу від 24 грудня 2007 року зобов’язання сплатити продавцю ОСОБА_6 суму у розмірі 151500 грн. до 25 грудня 2007 року не свідчать про виконання цього обов’язку відповідачем за рахунок отриманих саме у ОСОБА_5 коштів та у визначений у договорі термін, оскільки доказів цього ОСОБА_2 суду не надав. Право власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_2 було зареєстровано лише 13 лютого 2008 року (т.1 а.с.46,47) тобто після отримання кредиту від позивача.

     Суд вважає, що відповідачі не виконали вимоги ст.60 ЦПК України, відповідно до якої „кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень” та не надали суду доказів, які б свідчили про те, що позивач порушив їх права.  

     Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання угоди не дійсною задоволенню не підлягають, оскільки така вимога є безпідставною та такою, що суперечить встановленим судом обставинам по справі.

     Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” підлягають повному задоволенню.

         У відповідності до ст.88 ЦПК України, суд стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені і документально підтвердженні судові витрати.

     Керуючись ст.ст.526,629,1050 ЦК України, ст.33 Закону України “Про іпотеку”, ч.3 ст.109 ЖК України, ст.7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст.10,60,212 ЦПК України, суд,                              

                                       В И Р І Ш И В :

      Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи : товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська фінансова компанія», відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення - задовольнити повністю.

     Звернути стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року в розмірі 305974 (триста п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп., на предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 38,8 кв.м., жилою площею 20,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

     Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” кор.рахунок 320091004000 в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПО 14360570 в рахунок відшкодування витрати по оплаті судового збору - 1700 (одну тисячу сімсот) грн.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” кор.рахунок 320091004000 в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПО 14360570 в рахунок відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи - 30 (тридцять) грн.

     У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання угоди не дійсною - відмовити.  

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                    Суддя