У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі   :

головуючого Верещак В.М.,

суддів Гошовської Т.В., Заголдного В.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

засудженого ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні  в м. Києві 25 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,               ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця             м. Сум, цигана, громадянина України, не працюючого, не судимого, –

засуджено за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на  14 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 14 884 грн. 28 коп. судових витрат за проведення експертиз.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_5 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, зі злості, яка виникла у нього через алкогольне сп’яніння та вередування його дочки – малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, взяв з ящика столу, біля якого він сидів, ніж і з метою умисного вбивства завдав ним декілька ударів у життєво важливі органи дитини – ліву частину грудей, праву сторону шиї і обличчя, спричинивши їй тілесні ушкодження від яких остання померла на місці. Усвідомивши, що від спричинених ним ран ОСОБА_6 померла, ОСОБА_5 поклав тіло дочки на диван, який знаходився у цій же кімнаті, і накрив його курткою.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку з направленням справи на нове розслідування. При цьому, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, зазначає, що досудове і судове слідство проведені однобічно, неповно, необ’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок постановлений на неповно перевірених і невірно оцінених доказах, які, на думку засудженого, не підтверджують його винності. Вказує на те, що визнавальні показання на досудовому слідстві він давав під тиском працівників міліції та внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства. Також зазначає, що він не вміє ні читати, ні писати, проте йому не надали адвоката, чим було порушено його право на захист. Посилається й на те, що органами досудового слідства, на його думку, взагалі не перевірялася версія причетності ОСОБА_7 до вбивства потерпілої. Вважає, що судом безпідставно взяті до уваги показання свідків, які у складі СОГ виїжджали на місце події, а в подальшому проводили його допит. Стверджує, що непричетний до вбивства своєї дочки.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі й дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Як свідчать матеріали досудового слідства і дані протоколу судового засідання, органами досудового слідства й апеляційним судом у справі досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання у касаційній скарзі засудженого на неповноту та однобічність проведеного у справі слідства є необґрунтованими.

Так, винність ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства малолітньої ОСОБА_6 підтверджується особистими показаннями засудженого ОСОБА_5, які він давав під час проведення досудового слідства, зокрема, в якості підозрюваного при належному забезпеченні права на захист із застосуванням відеозапису, у яких він детально розповів, що після того, як ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 пішли до останнього додому за продуктами харчування, він, будучи у стані алкогольного сп’яніння, залишився у себе вдома сидіти на кухні (у першій кімнаті) за столом, потім до нього підійшла його молодша донька ОСОБА_6, яка плакала і не заспокоювалася, тоді він з ящику столу дістав лезо ножа, яким завдав їй декілька ударів у ліву частину грудей та з правої сторони у шию й обличчя, при цьому небагато крові доньки попало йому на джинси. Потім він підхопив ОСОБА_6 і положив її на диван, оскільки з рани на шиї почала бігти кров, він взяв куртку і став притискати її до рани, йому здалося, що донька заснула і він накрив її курткою. Згодом прийшов ОСОБА_8, який приніс продукти харчування, коли він (свідок) уходив, повернувся й ОСОБА_7 Вони з останнім випили горілки і лягли спати. Прокинувшись вранці і виявивши тіло ОСОБА_9 на дивані у тому ж положенні, в якому він залишив її ввечері, влаштував істерику, вибіг на вулицю і, намагаючись перекласти вину за вчинене на ОСОБА_7, став кричати, що тесть зарізав доньку.

Під час відтворення обстановки та обставин події, у присутності захисника ОСОБА_5 підтвердив ці показання  та детально розповів і показав на місці злочину на макеті куди саме і як завдавав потерпілій удари.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив, що під час проведення вказаної слідчої дії він все розповідав і показував добровільно, без будь-якого тиску з боку працівників правоохоронних органів.

З показань свідка ОСОБА_10, оголошених в судовому засіданні,  вбачається, що він був присутнім в якості понятого при проведені відтворення обстановки й обставин події, в ході якого ОСОБА_5 розповів і показав на місці як він вбивав свою дочку, а також на питання прокурора відповів, що до нього працівники міліції ніяких мір впливу не застосовували.

Потім ОСОБА_5, з посиланням на застосування до нього недозволених методів слідства, змінив свої показання та заявив, що непричетний до вбивства своєї доньки, висловивши при цьому припущення, що це міг зробити ОСОБА_7

Після  ретельної перевірки наведених показань ОСОБА_5, суд дійшов правильного висновку про те, що вони зумовлені позицією його захисту та обґрунтовано послався у вироку на показання засудженого         ОСОБА_5, які він дав на досудовому слідстві, визнаючи свою винність, зокрема, у завданні потерпілій ударів ножем, і у яких детально розповідав про обставини вбивства ОСОБА_6, вказуючи на такі деталі, які могли бути відомі тільки безпосередньому виконавцю злочину.

Крім того, ці показання ОСОБА_5 підтверджуються і даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи щодо положення, в якому знаходилася потерпіла під час заподіяння їй тілесних ушкоджень, про характер та локалізацію їх заподіяння й у висновку додаткової судово-медичної експертизи, з якої убачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_6,  відповідає механізму утворення тілесних ушкоджень, продемонстрованих ОСОБА_5 в ході відтворення обстановки та обставин події.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що судово-медичні експертизи були проведені значно пізніше, ніж допит ОСОБА_5 в           якості підозрюваного та відтворення обстановки й обставин події за його участю, на яких він вказував, зокрема, про те, що в момент завдання ударів потерпілій вона знаходилась у вертикальному положенні, що згодом підтвердили й експерти.

Отже, посилання у касаційній скарзі ОСОБА_5 на те, що на досудовому слідстві він давав визнавальні показання під впливом недозволених методів з боку працівників міліції, є безпідставними. Ці його посилання ретельно  перевірялися в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обгрунтовано зазначено у вироку.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується й іншими, зібраними у справі доказами.

Так, з показань свідка ОСОБА_8 під час досудового слідства, покладених судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_5 вбачається, що ввечері 6 квітня 2009 року до нього додому прийшов ОСОБА_5 і запропонував йому придбати телевізор, він (свідок) погодився і сказав, що через деякий час прийде подивитися на нього. Прийшовши до ОСОБА_5 та оглянувши телевізор, він домовився про ціну за нього у 200 грн., проте сказав, що забере його трохи пізніше. При цьому він звернув увагу, що молодша дочка ОСОБА_5 спала у дитячому ліжку. Через деякий час він разом з ОСОБА_11, захопивши електричну лампочку, приїхали до ОСОБА_5 за телевізором. Оскільки світла в будинку не було, то, вкрутивши у другій кімнаті, де знаходився телевізор, лампочку, він ще раз оглянув його. У цей час ОСОБА_6 вже не спала й ОСОБА_5 тримав її на руках. Забравши телевізор, він з ОСОБА_11 поїхали додому. ОСОБА_7 пішов за ними, щоб взяти у нього (ОСОБА_8.) продукти харчування. Він зібрав сумку з їжею, проте, побачивши, що ОСОБА_7 на той час був вже дуже п’яним, вирішив власноручно віднести харчі до ОСОБА_5 додому. Приїхавши до ОСОБА_5 і зайшовши в будинок, він звернув увагу на те, що останній був чимось наляканий, на його питання не відповідав, йому здалося, що ОСОБА_5 взагалі його не слухає, а думає про щось своє, ОСОБА_6 він не бачив, а старша донька – ОСОБА_9 знаходилася у другій кімнаті. Залишивши продукти харчування, він вийшов з будинку і на порозі зустрів ОСОБА_7 Наступного дня дізнався про вбивство ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив дані обставини, та пояснив суду, що коли він повернувся від ОСОБА_8, ОСОБА_5 відразу запропонував йому випити спиртного. Випивши та будучи сильно п’яним, він почав засипати і ОСОБА_5 став просити його лягти спати не у першій кімнаті на дивані, де він зазвичай спав, а у другій кімнаті разом з ним та ОСОБА_9 на підлозі, на що він погодився. У цей час молодшої онуки він не бачив і думав, що вона спить. Наступного дня прокинувся від криків ОСОБА_5, що ОСОБА_12 мертва. Піднявшись, побачив ОСОБА_12, яка лежала на дивані з напіввідкритими очима і не рухалася. Також ствердив, що у вечір вбивства онучки був одягнений у білу сорочку, сірий светр і сірі джинси. Джемпер, вилучений на місці події, носив ОСОБА_5 і як він опинився у дворі будинку не знає.

Як убачається з даних, що містяться в протоколі очної ставки, проведеної між ОСОБА_5 і свідком ОСОБА_7, останній підтвердив свої показання.

Посилання у касаційній скарзі на те, що органами досудового слідства не перевірялась причетність його тестя ОСОБА_7 до вчинення злочину є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що органами досудового слідства проводилася така перевірка, але причетність ОСОБА_7 до вбивства онуки не встановлена, у зв’язку із чим було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у порушенні щодо нього кримінальної справи.

З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що вона ввечері, напередодні вбивства, бачила ОСОБА_5, вдягненого у джемпер на змійці, саме той, який зображений на фототаблиці до протоколу огляду місця події.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили, що коли вони разом із ОСОБА_16 приїхали у райвідділ, щоб поцікавитися, що з ОСОБА_5, їм повідомили, що останній зізнався у вбивстві своєї доньки. Їм надали можливість побачитися з ОСОБА_5 і він у присутності своєї дружини підтвердив, що саме він вбив ОСОБА_12. Ці обставини на досудовому слідстві підтвердила потерпіла ОСОБА_16 та у судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_17

У судовому засіданні дружина засудженого – потерпіла       ОСОБА_16 змінила свої показання і стверджувала, що з поведінки чоловіка зрозуміла, що він визнав вину під примусом. Суд проаналізував зміну показань потерпілої в цій частині і дійшов правильного висновку про те, що вони зумовлені бажанням допомогти ОСОБА_5 уникнути відповідальності.

При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено обставин, які могли б свідчити про те, що вказані свідки давали заздалегідь неправдиві показання, що давало б підстави сумніватися у правильності оцінки зазначених доказів апеляційним судом, а тому твердження засудженого в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до протоколу огляду місця події і фототаблиці до нього, у будинку АДРЕСА_2 з ознаками насильницької смерті виявлено труп малолітньої ОСОБА_6, виявлено і вилучено, зокрема, клинок ножа і руків’я від нього, чоловіча куртка, сіро-зелений джемпер на змійці.

Згідно з даними, що містяться у висновках медико-криміналістичної та судово-цитологічної експертиз, не виключається, що фрагмент клинка ножа, вилучений з місця події, міг бути знаряддям заподіяння пошкоджень, виявлених у ОСОБА_6; на фрагменті клинка ножа виявлена кров людини з домішками поту, походження яких можливе за рахунок змішування крові і поту ОСОБА_6 з кров’ю і потом               ОСОБА_5

Як убачається з висновків судово-цитологічної і судово-імунологічної експертиз, на джинсах, вилучених у ОСОБА_18, виявлена кров людини, походження якої можливе від потерпілої ОСОБА_6

З висновків медико-криміналістичної, судово-імунологічних та молекулярно-генетичних експертиз вбачається, що на джемпері, вилученому при огляді місця події за фактом вбивства ОСОБА_6, і в якому, як було встановлено під час досудового слідства, був вдягнений у ніч вбивства ОСОБА_5, а також на куртці, виявленій при огляді місця події, виявлено сліди крові, які співпадають з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_6 При цьому місце розташування слідів крові на куртці повністю узгоджується з показаннями      ОСОБА_5 про те, яким чином під час подій він використовував цю куртку.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість йому дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину.   Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство малолітньої дитини кваліфіковані правильно.

Що стосується тверджень засудженого про те, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист, то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що після того, як ОСОБА_5 зізнався у вчиненні вбивства своєї дочки, з його слів було складено явку з повинною, проте, оскільки останній був неграмотний, то перед тим, як він її підписав, вона була йому прочитана вголос братом ОСОБА_5 – ОСОБА_15, який підтвердив ці обставини.

Після цього ОСОБА_5 як підозрюваному було роз’яснено його право мати захисника і він заявив, що бажає мати захисника, після чого слідчим було винесено постанову про допуск до участі у справі в якості захисника – адвоката ОСОБА_19 і всі його допити проводилися за участю захисника.

Отже, підстав вважати, що було порушено право на захист ОСОБА_5, як про це йдеться у його касаційній скарзі, немає.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону та дані, які б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимим зібрані у справі докази. Не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог         ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, мотивуючи призначення покарання засудженому ОСОБА_5, апеляційний суд послався на те, що він вину не визнав та у вчиненому не розкаявся.

Ці посилання апеляційного суду підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку як такі, що відповідно до вимог кримінального закону не впливають на вирішення питання про призначення покарання.

Проте це, на думку колегії суддів, не тягне за собою пом'якшення покарання засудженому.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу                   13 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

 Вирок апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5   з м і н и т и.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_5 не визнав вину та не розкаявся у вчиненому як на обставини, що впливають на призначення покарання.

У решті вирок залишити без зміни.

Судді:

Гошовська Т.В.               Верещак В.М.         Заголдний В.В.