У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Верещак В.М.,

суддів Гошовська Т.В., Заголдний В.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2010 року  кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора             м. Києва на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 вересня 2009 року.

Цим вироком

            ОСОБА_5 ,

            ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,  –  

засуджено за ч. 2 ст. 272 КК України із застосування ч. 2 ст. 69 КК України  на 3 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування  покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи на посаді виконроба БУ-13 ВАТ «Трест КМБ-3», будучи службовою особою, в обов’язки якої входило здійснення керівництва будівництвом та створення безпечних умов праці, 16 лютого 2009 року, перебуваючи на робочому місці на будівництві житлового будинку АДРЕСА_1, всупереч посадовій інструкції з охорони праці виконроба, не здійснив достатнього контролю за станом охорони праці та організацією робіт у відповідності з проектом виконання робіт (ПВР) та технологічною картою, що призвело до подачі на робоче місце пакету силікатної цегли типу «європакет», не передбаченого ПВР та сформованого способом, який створює небезпеку при розпакуванні. У цей же день, після розриву стрічки з пакету цегли «європакет», вертикальний ряд цегли осипався на муляра ОСОБА_6, внаслідок чого вона впала з десятого поверху вказаного будинку й від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.

У касаційному поданні прокурор  порушує питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_5 вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому, не оспорюючи правильності звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, указує на безпідставне застосування судом при призначенні йому покарання ч. 2 ст. 69 КК України та звільнення від додаткового покарання. Крім того зазначає, що суд, кваліфікуючи дії       ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 272 КК України неправильно застосував кримінальний закон, вказавши на наявність в його дії такої кваліфікуючої ознаки цього складу злочину як спричинення тяжких наслідків, хоча у даному випадку мала місце загибель людей.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку, що у касаційному подані не оспорюється.

Що стосується посилань в касаційному поданні на те, що суд при кваліфікації дій ОСОБА_5 неправильно застосував кримінальний закон, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого         ч. 2 ст. 272 КК України, а саме у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки. З таким обвинувачення справа надійшла до суду.

Згідно зі ст. 275 КПК України суд розглядає справу в межах пред`явленого обвинувачення, Вийти за межі пред’явленого обвинувачення з власної ініціативи відповідно до вимог статей 276-278 КПК України суд не вправі.

 Як убачається зі змісту протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пред’явлене органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачення підтримав та не змінював.

За таких обставин, підстав вважати, що суд неправильно застосував кримінальний закон і це є підставою для скасування вироку, як про це йдеться у касаційному поданні, немає.

Доводи у касаційному поданні про необґрунтоване застосування      ч. 2 ст. 69 КК України та звільнення засудженого від обов’язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 272 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, є необґрунтованими.

Наведена норма закону передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов’язкове.

При призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням          ч. 2 ст. 69 КК України суд виходив із конкретних обставин цієї кримінальної справи, даних про особу засудженого та наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання, належним чином умотивувавши своє рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, застосувавши ч. 2 ст. 69 КК України, звільнив ОСОБА_5 від додаткового покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу                   13 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів

   у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 – б е з    з м і н и.

        С У Д Д І:

        Гошовська Т.В.            Верещак В.М.         Заголдний В.В.