Справа №2-а-482/ 2010р

                                                                                    ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   22 листопада 2010 року                                                      Верхньодніпровський районний суд

                                                                                              Дніпропетровської області

в складі:   головуючого судді – Петрюк Т.М.

                    при секретарі -   Рудовій Л.В.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ адміністративну справу за позовом        ОСОБА_1 до  Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації,   про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як  учаснику бойових дій,-

                                                   ВСТАНОВИВ :

              Д о суду звернувся позивач  ОСОБА_1, з  позовом до   Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації,  про стягнення заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня як учаснику бойових дій,  посилаючись на те, що він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів  війни.

   Відповідно ст.ст.  12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р.  що він має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Проте в  2008 році йому було виплачено такої допомоги  в сумі  310 грн., в 2009 році – 340 грн, в 2010 році -380 грн.  Сума заборгованості по виплаті даної допомоги за  2008-2010 рки складає – 7395.00 грн.  Виплатити допомогу в повному розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідач відмовляється, тому прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за  2008-2010 рік та стягнути з відповідача  розмір недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій  за даний період в сумі  7395.00 грн.

    В судове засідання позивач та представник позивача не з”явивилися, подавши заяву про слухання справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримують   в повному об”ємі

          Відповідач - Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації  в судове засідання не з”явився, подавши заяву про слухання справи у  відсутність його представника та письмові заперечення  

                           Д ослідивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню частково  за слідуючими підставами:

          Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи позивач  ОСОБА_1, є  учасником бойових дій що підтверджується посвідченням Вехньодніпровського райвіськомату  НОМЕР_1 , має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII як   учасник бойових дій.

      Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві як   учаснику бойових дій  заперіод 2008-2010 році, згідно відповіді управління праці та соціального захисту насселення Верхньодніпровської райдержадмінстрації  проводилась  в в квітні 2008 року – 310 грн, в квітні 2009 року – 340 грн., в квітні 2010 року в сумі  380 грн., провадилася  Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.  

    Відповідно до ст. 12, 17-1 Закону України   «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Хп зі змінами та доповненнями він має право на отримання  щорічних до 5 травня відповідного року  в розмірі  5-ти мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до приписів ст.12 Закону щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»

            На протязі 1995-2008 років до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся, в тому числі Законом України «Про державний бюджет України» на 2007, 2008 роки. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України» встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

                  Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

     Тобто зміну до  ст. 12 Закону України   «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 28.12.2007 року в частині визначення щорічної разоаової допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.» визнано неконституційною.

         Оримання позивачем в 2008 році  щорічної  разової грошової допомоги  в розмірі 310 грн,  а в 2009 році  - 340 грн., в 2010 році -380 грн., сторонами не заперечується

   Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

    Згідно поданої суду довідки в 2008 році позивачеві була нарахована та виплачена щорічна разова допомога до 5 травня в квітні 2008 року в розмірі 310 грн., тобто до визнання  рішенням Коституційного суду України нечинним пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік. Відповідно суд вважає, що позивачеві в 2008 році  правильно було нараховано та виплачено  щорічну разову допомогу до 5-го травня.

      Так як відповідно до ст. 1 ст. 13 Закону України "Про Конституційний суд України" єдиним органом конституційної юрисдикції є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо неконституційності законів.

       До компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів  Законам України (законності), відповідності дій та рішень органів місцевого самрядування, державної влади та їх посадових осіб вимогам законів, однак прийняття  рішень та надання висновків щодо конституційності законів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.

     Вирішуючи питання про щодо правомірності  нарахування та виплати  позивачеві суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік. Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

     Відповідно до зміни, до ч. 5 п. 22 ст. 12 Закону України “ Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова допомога у розмірі, який встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України в редакції Закону України № 107-У1 (107-17) від 28.12.2007 року. Дана  зміна визнана неконституційною Рішенням Коституційного суду України  № 10-рп/2008  від 22.05.2008  року.

    Тобто з 22.05.2009 року відновлюється чинність ст. 12 ЗУ “Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка передбачає виплату  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5-ти мінімальних  пенсій за віком.

     Таким чином суд вважає, що за 2009 рік позивачеві підлягає нарахуванню та виплаті сума недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, за виключення суми, що нарахована та вилачена позивачеві в 2009 році.

      А саме 498 грн., х5 = 2490 грн., – 340 грн., =2150 грн.

     Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

               Аналізуючи положення ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” якою встановлено, що надається право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Суд приходить до висновку, що даним Законом Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати абсолютну суму соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.     В той час, як щорічна разава допомога до 5 травня, учаникам бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що розмір даної допомоги залежить від мінімальної пенсії за віком, а не від мінімальної заробіної плати. З чого суд робить висновок, що Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” не зупинялась дія ст. 12  Закону України “Про статус ветеранів війни, гарнтії їх соціалоьного захисту”.

            Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2010 році щорічну разову допомогу  до 5 травня якучаснику бойових дій в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Тобто відповідач повинен був керуватись Законом, згідно якого розмір вказаної допомоги визначається залежно від розміру мімальної пенсії за віком.

У 2010 році  прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність відповідно до ст. 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646 від 20.02.2009 року затверджений у наступному розмірі:

- з 01.01.2010 року – 695 грн.;

- з 01.04.2010 року – 706 грн.;

- з 01.07.2010 року – 709 грн.;

- з 01.10.2010 року – 723 грн.;

- з 01.12.2010 року – 734 грн.

                 Таким чином   за 2010 рік  позивачу  потрібно було нарахувати та виплатити  щорічну разову допомогу до 5-го травня в такому розмірі 706 грн., Х 5 – 380 грн., = 3150 грн.

            До спірних правовідносин  не підлягає застосуванню постанова КМУ від 18.03.2009 року № 211 про розміри грошової допомоги, що виплачуються в  2009 році відповідно до Закону України “Про сттус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до  5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріорітетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися  Законом України “Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не підзаконним нормативним актом.

    Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від  22 листопада 2010 року  визнані  поважними причини пропуску позовної давності  позивачем  та поновлений строк на звернення до суду в межах трьох років

          З таких обставин суд вважає, що бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  позивачеві у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010  рік потрібно визнати протиправною та зобов”язати  відповідача нарахувати та виплатити позивачі щорічну разову допомогу  до 5 трвня як  учаснику бойових дійу розмірах, передбачених ст. 12, 17-1 Закону України “Про сататус  ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” за  2009 та 2010 роки в розмірі  п”яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

                            Керуючись ст.ст. ст.ст.   6,  17, 71, 159-163  КАС  України, суд

                                                               ПОСТАНОВИВ:

      Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити  частково.

     Визнати бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1  як учаснику бойових дій у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009-2010  рік – протиправною.

              Зобов”язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпроптеровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити   ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як  учаснику бойових дій у розмірах, передбачених ст. 12, 17-1 Закону України “Про сататус  ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” в редакції від 22.10.1993 року за  2009-2010 рік в розмірі  п”яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

                        Постанова може бути оскаржена в  до  Дніпроптероського апляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі апляційної скарги  через Верхньодніпровський районного суду.  У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови  у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

            Головуючий