ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2010 року Справа № 14/218-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді: Джихур О.В., Науменко І.М.,
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,
представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства “Технопарк”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі №14/218-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ
до Іноземного підприємства “Технопарк”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 353814,54 грн., -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі №14/218-10 (суддя Панна С.П.) позов ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” задоволено в повному обсязі; стягнуто з ІП “Технопарк” на користь позивача 353814,54 грн. боргу, 3538,15 грн. витрат на держмито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийняті рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим з відповідача стягнуто суму виниклої заборгованості.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ІП “Технопарк”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що: договір фінансового лізингу від 28 лютого 2009 року № L1738-02/08 з боку лізингодавця підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; вказаний договір не спрямований на реальне створення правових наслідків, обумовлених ним; до відносин, що існують між сторонами, не підлягають застосуванню положення Закону України “Про фінансовий лізинг”.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Сторони у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток) /а.с.133,134-135/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників сторін.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судовою колегією відхилена як безпідставне.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 14 лютого 2008 року між позивачем ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець) та відповідачем ІП “Технопарк” (лізингоодержувач) було укладено договір (оренди) фінансового лізингу № L1738-02/08, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації, а лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Згідно п.1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у Графіку лізингових платежів та не може бути менше одного року. Додатком № 1 до договору є Графік лізингових платежів як невід’ємна його частина.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу визначається в Графіку.
Відповідно до п.4.6 договору до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним. Лізинг одержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п.5.4 загальних умов.
На виконання умов договору позивач 27 лютого 2008 року за актом приймання-передачі предмета лізингу передав відповідачу автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид), 2007 року випуску, НОМЕР_1.
28 лютого 2009 року сторонами укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року № L1738-02/08, якою реструктуризовано заборгованість лізингоодержувача та викладено договір у новій редакції.
Відповідно до п.1.1.2 вказаної Угоди подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 614316,73 грн. при цьому курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 грн. за 1 долар США. Розмір поточних лізингових платежів, зазначений у Графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених договором, викладеним у новій редакції.
Як встановлено п.5.2 додатку № 4 до договору (оренди) фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року № L1738-02/08 лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення договору. Рахунок на оплату авансових платежів надається лізингодавцем при укладенні договору. Лізингоодерджувач щомісячно на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно ч.2 п.4.6 договору.
Відповідно до Графіку платежів відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за отриманий об’єкт лізингу до лютого 2011 року включно.
Проте, відповідач зобов’язання по своєчасному та у повному обсязі внесені лізингових платежів відповідно до умов договору належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 353814,54 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Як встановлено ст.ст.525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено ч.1 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п.3 ч.2 ст.11 Закону).
Враховуючи невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасній та повній сплаті лізингових платежів судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми виниклої заборгованості.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як безпідставні, оскільки вони не спростовують висновків господарського суду щодо наявності і розміру заборгованості.
Заперечення відповідача щодо чинності договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року № L1738-02/08 в редакції угоди від 28 лютого 2009 року судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів його недійсності (ст.204 ЦК України), договір фактично виконувався сторонами і для них його умови є обов’язковими (ст.629 ЦК України).
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 31/317-10 за його позовом про визнання договору фінансового лізингу недійсним судовою колегією відхиляється.
Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, обов’язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов’язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов’язаного спору.
Подання відповідачем ІП “Технопарк” до господарського суду позову про визнання недійсним договору фінансового лізингу не перешкоджає з’ясуванню обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справі і винесенні остаточного рішення і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи по суті.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх сукупності, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі №14/218-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Іноземного підприємства “Технопарк” - без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді О.В.Джихур
І.М.Науменко
30.11.2010р.