ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2010 року                                                                         Справа №  17/289-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Джихур О.В., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Ковзиков В.Ю.,

           за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_2., довіреність від 28 грудня 2009 року №4-28/122009;

від відповідача –Бірюков С.В., довіреність від 24 листопада 2010 року №4291;

від третьої особи-1 – представник не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи-2 – представник не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року у справі № 17/289-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика”, м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,                            м. Дніпропетровськ

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство “Інтелзахист”, м.Київ

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Преторбуд”, м.Київ

про стягнення 189000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року у справі № 17/289-10 (суддя Суховаров А.В.) позов ТОВ “Чесна музика” задоволено; стягнуто з відповідача ФОП ОСОБА_3. на користь позивача 189000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав; також з відповідача стягнуто в доход Державного бюджету України 18900 грн. штрафу, 1890 грн. витрат на державне мито та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення господарський суд виходив із доведеності факту здійснення відповідачем розповсюдження шляхом продажу та пропонування до продажу примірників аудіовізуальних та музичних творів на DVD-ROM дисках та примірників фонограм і зафіксованих в них музичних творів на СD-ROM дисках в порушення норм ст.15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, ст.3, ч.2 ст.10 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”, а також майнових авторських прав ТОВ “Чесна музика”.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ФОП ОСОБА_1., звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що господарським судом не з’ясовано фактичну наявність у позивача прав на об’єкт інтелектуального власності та їх обсяг, вказує про недоведеність факту того, що проданий диск є контрафактним і його розповсюдження є порушенням авторського права; вважає невірним висновок суду про доведеність факту навмисного порушення ним законодавства у сфері захисту авторських та суміжних прав.

Позивач –ТОВ “Чесна музика”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає про наявність у нього відповідно до ліцензійного договору № ИК/08-11/2 виключних авторських прав на розповсюдження творів, зазначених у додатку № до договору, та права на звернення до суду з позовом про виплату компенсації. Вказує про доведеність факту порушення відповідачем його майнових авторських прав, чинність ліцензійного договору, що є належними підставами для його звернення до суду. Продаж відповідачем диску без належної контрольної марки та без дозволу правовласника вважається розповсюдження контрафактних примірників творів. Розмір стягнутої компенсації позивач вважає обґрунтованим.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2008 року про проведення огляду /а.с.15 т.1/, 11 квітня 2008 року головним державним інспектором з питань інтелектуальної власності ДДІВ МОН України у Дніпропетровській області із залученням представника правовласника ТОВ “Чесна музика” проведено перевірку дотримання чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності на торговому місці за адресою: м.Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 52, Торговий центр “ЦУМ”, студія “Едем”. Вказаною перевіркою встановлений факт здійснення продавцем ОСОБА_4., який працює у відповідача –ФОП ОСОБА_1., розповсюдження шляхом продажу та пропонування до продажу примірників аудіовізуальної продукції: СD-ROM дисків з записами аудіовізуальних творів та фонограм, на упаковках яких наклеєні контрольні марки, які викликають сумнів до відповідності даним Єдиного державного реєстру одержувачів контрольних марок, що є порушенням норм Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”.

Вищевказані обставини підтверджуються актом перевірки від 11 квітня 2008 року №23 /а.с.16 т.1/, поясненнями ОСОБА_4. /а.с.18-19 т.1/ та актом закупки від 11 квітня 2008 року /а.с.17 т.1/.

З акту закупки від 11 квітня 2008 року вбачається, що під час перевірки у відділі студії “Едем”, де здійснював свою діяльність відповідач, було проведено закупівлю диску формату МР-3 –“100 лучших песен Глюкози” з контрольною маркою № К907644А3, до того ж в цьому акті зазначено, що закуплений CD-ROM диск маркований контрольною маркою, що має серію або номер, який не відповідає носію цього примірника.

Факт розповсюдження відповідачем під час здійснення господарської діяльності  CD-ROM диску “100 лучших песен Глюкозы”, з контрольною маркою № К907644АЗ, серія та номер якої не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, що свідчить про її контрафактність, є порушенням авторського права.

Згідно вищевказаних документів перевірки відповідача встановлено, що на CD-ROM диску “100 лучших песен Глюкози” знаходились музичні твори, розповсюдження яких здійснював відповідач шляхом продажу. Серед музичних творів, які знайшли своє відображення на CD-ROM диску “100 лучших песен Глюкозы”, мали місце твори, виключні майнові авторські права на які на території України станом на момент вчинення правопорушення (11 квітня 2008 року) належали позивачу –ТОВ “Чесна музика” відповідно до укладеного ліцензійного договору № ИК/08-11/2 виключна ліцензія від 01 квітня 2008 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Издательство Монолит”, з додатком № 1 від 01 квітня 2008 року до нього.

Відповідно до вказаного договору /а.с.26-29 т.1/ ТОВ “Издательство Монолит” позивачу - ТОВ “Чесна музика” передані на території України права на розповсюдження екземплярів творів, розповсюдження об‘єктів (п.п. 3.1.3 договору), а також визначений період часу, на протязі якого позивач (ліцензіат) вправі використовувати отримані права, а саме з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 договору ТОВ “Издательство Монолит”, як правовласник, має усі повноваження на укладення Договору.

Отже, вказаний договір був чинним на момент вчинення правопорушення відповідачем.

Частиною 1 ст.5 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних” встановлено, що необхідність (зокрема, для отримання контрольних марок) наявності у правовласника, який має намір розповсюджувати твори на матеріальних носіях, договору про передачу (відчуження) майнових прав авторів і (або) суб‘єктів суміжних прав або договори про передачу прав на використання аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп‘ютерних програм, баз даних шляхом їх відтворення та розповсюдження примірників, починаючи з договору, за яким майнові права авторів і (або) суб‘єктів суміжних прав або права на використання передаються на територію України, або починаючи з договору, за яким майнові права авторів і (або) суб‘єктів суміжних прав або права на використання передаються від первинних суб‘єктів авторського права і (або) суміжних прав (у разі виникнення цих прав на території України).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” до майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, належать: виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до ч.3 ст.426 ЦК України використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Таким правомірним використанням, відповідно до ст.3 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних  програм, баз даних”, є розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм та баз даних, а також їх прокат за умови їх маркування контрольними марками.

Контрольною маркою, відповідно до ст.2 вказаного Закону, є спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист.

Як встановлено ч.2 ст.10 цього Закону, роздрібна торгівля примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм,  комп’ютерних програм, баз даних, не маркованих контрольною маркою, забороняється.

Відповідно до письмових пояснень ДП “Інтелзахист” /а.с.79-81 т.1/ відповідач з заявами про одержання контрольних марок не звертався, до Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок не внесений, контрольних марок не отримував, а контрольна марка номер К907644А3 видана ПП “Юкрейнієн рекордс”, назва примірника “Rammstein –“Mutter”.

Як вбачається із встановлених вище обставин, відповідач здійснював продаж та пропонував до продажу продукцію із зазначеними музичними творами, яка не мала належної саме цій продукції контрольними марками.

Таким чином, відповідачем під час здійснення комерційної діяльності були порушені норми ст.15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, ст.3, ч.2 ст.10 Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”, а також майнові авторські права, які належали позивачу ТОВ “Чесна музика”.

Згідно ч.1 ст.52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до  їх компетенції.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних  заробітних плат, замість  відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи  стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених пунктом “г” цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно положень п.33 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 року №04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних із захистом прав інтелектуальної власності”, розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог залежно від характеру порушень, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об’єкта авторського права); передбачений розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля.

Також, відповідно до ч.3 ст.52 цього Закону, суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень закону, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1. на користь позивача передбаченої чинним законодавством України компенсації в сумі 189000 грн., обґрунтовано обчисленої виходячи у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням обсягу порушення авторських прав (кількості творів).

При цьому судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано при визначенні розміру компенсації системний характер порушень відповідачем законодавства про захист авторського права та суміжних прав, а також те, що реалізація CD-ROM- та DVD- дисків є основним видом діяльності відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Також, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства у сфері захисту авторських та суміжних прав, судом правомірно стягнуто на підставі ч.3 ст.52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” штраф у розмірі 10 % від суми присудженої компенсації, у розмірі 1890 грн.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Факт вилучення у відповідача диску, на якому знаходилися музичні твори, виключні майнові права на які належать позивачу, та розповсюдження відповідачем контрафактних примірників творів підтверджується наявними у справі доказами. Ліцензійний договір № ИК08-11/2 виключна ліцензія від 01 січня 2008 року, копія якого міститься у матеріалах справи, був дійсним на момент проведення перевірки, державна його реєстрація законом не передбачена. Як вірно зазначено господарським судом, чинне законодавство не вимагає наявності у правовласника повного ланцюга копій авторських прав від первинних авторів музики і тексту до поточного правовласника.

Позивач ТОВ “Чесна музика” як особа, якій автори передали свої авторські майнові права, є суб’єктом авторського права у розумінні cт.7 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а вказані договори є належною правовою підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених виключних авторських прав.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх сукупності, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року у справі № 17/289-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 –без задоволення.

Головуючий                                                                                            О.В.Голяшкін

          Судді                                                                                                    О.В.Джихур

                                                                                                                         І.М.Науменко

30.11.2010р.