Справа № 2-а-1700/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2010 р. м. Дніпродзержинськ
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дячков С.В, розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії , -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила відповідача зобов’язати нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день розгляду справи та в подальшому.
Дослідивши письмові докази надані сторонами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію наведеної норми зупинено з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом 11.10.2010 року, тому вважаю доцільним відмовити в задоволенні позовних вимог за 2007 рік.
З приводу позовних вимог за 2008 рік, зазначаю наступне.
П.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 42 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 11 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, то суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, який є особою похилого віку та не має можливості постійно захищати свої права в судовому порядку та вважає за можливе не зазначати кінцевої дати періоду, за який потрібно здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги «дитині війни», зобов’язавши відповідача здійснювати вищезазначені виплати до зміни правового регулювання здійснення нарахування та здійснення вищезазначених виплат в установленому законом порядку або зміну правового статусу позивача.
Через те, що відповідь відповідача на звернення позивача стосовно встановленого розміру підвищення пенсії дітям війни надана 24.09.2010 року, позовна заява надійшла до суду 11.10.2010 р., застосовуючи ст. 99, 100 КАС України вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 24.03.2010 року.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.
Таким, чином позов підлягає частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено 3,40 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином необхідно стягнути судові витрати на користь позивача з місцевого бюджету.
При зверненні до суду позивачем сплачено 3,40 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином необхідно стягнути судові витрати на користь позивача з місцевого бюджету.
Керуючись ст. 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24.03.2010 року по 02.11.2010 року – неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з 24.03.2010 року.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя