ПОСТАНОВА

ІІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року                                                                         м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Лізанця П.М., з участю правопорушника ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1,

на підставі ч.2 ст.130 КУпАП піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Згідно постанови судді 22 вересня 2010 року близько 23-ої години 50 хвилин ОСОБА_1 в м.Ужгороді на вул.Митрака керував транспортним засобом ИЖ-412, д/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння.

В апеляції ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді як незаконної та необґрунтованої, з посиланням на те, що у нього немає посвідчення водія і немає права керувати транспортними засобами.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали адміністративної справи суд вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково.

На підставі перевірки і оцінки сукупності доказів по справі, а саме : даних протоколу про адміністративне правопорушення від 23 вересня 2010 року, висновку Закарпатського обласного наркологічного диспансеру за № 379 про перебування ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, пояснення правопорушника, в якому він визнає, що вживав спиртні напої, та інших матеріалів, судом зроблений обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та дано правильну правову оцінку його діям, які кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення, а саме позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, то відповідно до роз’яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Із наданої суду ОСОБА_1 довідки виданої Ужгородським ВРЕР ВДАІ ГУМВС України в Закарпатській області за № 8/Р-Д-92 від 6 серпня 2010 року видно, що посвідчення водія на ім’я ОСОБА_1 не видавалось (а.с. 6).

У зв’язку з цим рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами строком на 3 роки суперечить роз’ясненням Пленуму та загальним засадам призначення стягнення.

За таких обставин постанова судді підлягає зміні : із неї слід виключити рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.

Враховуючи те, що строк накладення адміністративного стягнення не минув ОСОБА_1 слід призначити інше стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП.

            Керуючись ст.294 КУпАП

Постановив:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити : виключити рішення про позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За ч.2 ст.130 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт.

    Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя