РІШЕННЯ

іменем України

11  листопада 2010 року                                                                                          м. Ужгород

        Колегія  суддів  палати з цивільних справ апеляційного суду   Закарпатської області  в   складі:

                                          головуючого     -    ДРОБОТІ  В.В.,

                                          с у д д і в           -  ФАЗИКОШ  Г.В.,   МАЦУНИЧА М.В.,

                                          при  секретарі   -   КОНОВЧУК Т.В.,

                   з участю позивачів  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,

       відповідачів  та представники  третьої особи ОСОБА_4,

       ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні справу за  апеляційною  скаргою позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3  на  рішення  Мукачівського міськрайонного суду  від  24 червня  2010 року,    

                                                             в с т а н о в и л а   :

        Зазначеним рішенням  у позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4,               треті  особи  Мукачівська  міська  рада,  ОСОБА_5  про усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою шляхом  демонтажу сараю  та вольєру, про захист особистого немайнового права шляхом  демонтажу камер  відеоспостереження та вилучення плівок з відеозаписом, стягнення  матеріальної та моральної шкоди, визначення правового  режиму  земельної ділянки  -  відмовлено.

        У вимогах ОСОБА_4, ОСОБА_5 за зустрічним позовом про захист  честі і гідності, відшкодування моральної шкоди та усунення перешкод у  користуванні земельною ділянкою  -  відмовлено.  

        Рішення оскаржено позивачами  за основним позовом.  Апелянти просять рішення змінити, задовольнивши їх вимоги.  Посилаються на те, що суд  неправильно застосував матеріальний закон, а його висновки про недоведеність позовних вимог  не відповідають  наданим ними  доказам.

        Колегія  вважає, що скарга підлягає до  часткового задоволення з  таких  підстав.

        Судом першої інстанції правильно  встановлені  слідуючі  обставини.

        Сторони спору проживають в одному будинковолодінні  зі  спільним двором.

        Позивачі  є власниками  квартири № НОМЕР_1 в цьому  будинку, а  відповідач ОСОБА_4 -  власником  квартири № НОМЕР_2.

        Відповідач проживає у квартирі, яку приватизував,  задовго до того,  як подружжя ОСОБА_3  придбали сусідню квартиру.    

        Позивачі пред’явили  позов, однією з вимог якого  є демонтаж сараю та вольєру, якими користується сімЙя  ОСОБА_5.

        Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні  цих вимог, оскільки вказані споруди   були збудовані  до набуття  позивачами власності на квартиру № НОМЕР_1 . Окрім того, за  даними КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»  споруди  не є самовільно збудованими, а зареєстровані за квартирою ОСОБА_5.

        Отже, права  позивачів наявністю сарая та вольєра не порушуються.

        Правильно судом  відмовлено у вимогах про визначення  правового режиму земельної ділянки.

        Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України  та ст. 6  ЗУ « Про  державний контроль за  використанням та охороною  земель»  до повноважень міських рад   належить, зокрема, організація землеустрою, а питання  ведення  державного  обліку  і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання належать до повноважень  спеціально  уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

        Є доведеним, що позивачі до цих  компетентних органів з порушеного питання не звертались і відповіді  від них не одержували.

        Що стосується відмови суду першої інстанції у захисті прав подружжя на особисте життя та його таємницю, яке гарантовано ст. 301  ЦК України, то колегія не може погодитись  з рішенням у цій частині.

        Матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_4  встановив  систему відео нагляду на  конструктивних  елементах будинку, і  місцем спостереження відеокамер є  не лише підходи до належної  йому власності, але  й  спільна прибудинкова територія  ( т.1 а.с.  47-48, 57, 81, 87-95 ) .

        Як встановлено, подружжя ОСОБА_3  згоди на  відеоспостереження обставин  свого особистого життя  не давали.

        При доведеності цих обставин вимоги позивачів щодо захисту вказаного  особистого немайнового права підлягають задоволенню.

        Колегія погоджується з висновками суду про недоведеність вимог ОСОБА_3  про  стягнення матеріальної і моральної  шкоди.

        Достовірних та переконливих доказів щодо причинного зв’язку  між шкодою та діями відповідача, спрямованими на порушення прав позивачів, передбачених ст. 301 ЦК України,  останні не надали.

        Відповідно до положень п.п.3, 4 ч.1 ст. 309  ЦПК України  невідповідність висновків суду обставинам справи та  неправильне  застосування норм  матеріального права  щодо права позивачів на особисте життя та його таємницю є підставами для  зміни рішення суду першої інстанції.  

         Керуючись  ст. ст. 307,  309  ЦПК  України,    колегія  суддів ,   -

                                                         р і ш и л а  :

        Апеляційну   скаргу задовольнити частково.

        Рішення  Мукачівського міськрайонного суду  від  24 червня 2010 року  змінити.

        Вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

        Зобов’язати ОСОБА_4  демонтувати дві камери  відеоспостереження,  встановлені на  будинковолодінні  № АДРЕСА_1  з вилученням відеоплівок  із  зображенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

       В решті  рішення  залишити  без  змін.

       Рішення набирає законної сили    після  його проголошення, але  може бути оскаржено  протягом  20  днів шляхом  подачі  скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий  -  ( підпис )

С у д д і          -  (  підписи )

Згідно з оригіналом

Суддя  апеляційного суду

Закарпатської області    :                                                                                  В.В.Дроботя