Справа № 2-511/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Порох К.Г.
при секретарі – Бондарь В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області
«Про визнання дій органу державної влади незаконними та зобов’язання вчинити певні дії», -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, у зв'язку з чим згідно ст. 6 того ж Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, у період з 2007 - 2010 роки така допомога йому не виплачувалася у належному розмірі, що позивач вважає неправомірним. На підставі викладеного просив суд зобов'язати відповідача виплатити йому щомісячну державну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007р., з 22.05.2008 року по 19 липня 2010 року у розмірах передбачених ст. 6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Просив розглядати справу у її відсутність.
Відповідач заперечував проти позову, виклавши заперечення у письмовому вигляді, де посилається на те, що позивачу виплачено кошти згідно діючого законодавства в межах фінансування державного бюджету на зазначені цілі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.
Згідно ст. 122 ч.4 КАС України позов розглянуто в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
Копією паспорта та пенсійним посвідченням на ім’я ОСОБА_1 підтверджується те, що він є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” (а.с.10-13).
Верховною Радою України 18.11.2004 року прийнятий Закон "Про соціальний захист війни" , який набрав чинності з 01 січня 2006 року.
Статтею 6 вказаного Закону передбачалось, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» викладалась у наступній редакції: « дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів ».
Розмір зазначеної надбавки учасникам війни визначено статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року №10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України( є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.
Отже, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007року, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень, відповідно, від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року про неконституційність положень Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік" та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», якими обмежувалися розміри спірних виплат передбачені ст. 6 вказаного закону.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати соціальної допомоги як дитині війни за 2009-2010 роки, оскільки у 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, так як він визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Вказана норма конкретизована в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де зазначено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, відповідач повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, згідно ст.17 п.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено обмеження прав наявністю фінансування.
Суд вважає, що відповідачем допущено бездіяльність, який як суб'єкт владних повноважень, на підставі закону мав самостійно вчинити певні дії на виконання вимог розглянутих законодавчих актів.
Так, згідно частини 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" під час розрахунку підвищення застосовується розмір мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Заперечення відповідача проти позову з посиланням на Ухвалу Конституційного суду України від 19 травня 2009 року №27-у/2009 по справі №2-25/2009, якою зазначено, що у частині 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" . Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного Суду України, суд при розгляді даної справи не може прийняти до уваги. Оскільки, частиною 7ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку не повинно застосовуватись положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і соціальної підтримки у вигляді підвищення такої пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 №8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Позов в зв’язку з винесенням Конституційним Судом України Рішення від 09.09.2010 року щодо неконституційності положення п. 2 ч.1 ст. 15 ЦПК України розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд виходить з наступного. Позивач звернувся до суду 26 липня 2010 року в порядку норм цивільного процесуального кодексу України, що діяли на момент звернення.
09 вересня 2010 року Конституційним Судом України прийнято Рішення про визнання такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) п.2 частини першої ст.15 Цивільного Кодексу України в редакції Закону України »Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами» від 18.02.2010року № 1691-1У», а тому справи за позовами про виплати соціальної допомоги дітям війни не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України в редакції до 30 липня 2010 року, - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Згідно ст.58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави .
Позивач діяв в межах встановленого (трирічного) строку на звернення до суду в передбаченому законом порядку на час звернення до суду, а тому є підстави для визнання пропуску позивачем строку позовної давності за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р.
Таким чином, згідно ст. 100 КАС України вимоги позивача за період з 09.07.2007року по 31.12.2007 р. підлягають залишенню без задоволення.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд, визнає дії відповідача незаконними і зобов’язує провести перерахунок та виплатити належні позивачеві суми відповідно до закону за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 19 липня 2010 року з урахуванням сум, які були виплачені у цей період.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням "Про Пенсійний фонд України" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року, постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" №497 від 11 квітня 2000 року, постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", ст.ст. 2, 11, 71, 99, 100, 161-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1) Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області в частині визнання неправомірним дій відповідача та зобов'язання виплати йому щомісячної державної допомоги – задовольнити частково.
3) Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 19 липня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
4) Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 19 липня 2010 року, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком у відповідні періоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення, з одночасним направлення копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ: