Справа № 2-8003/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кругового О.О., при секретарі – Гальченко О.А., за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Перша державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28.04.2010року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-2212 на нотаріальному бланку серії ВМТ № 508641 та зареєстрованим 12.05.2010року у Павлоградському МБТІ. Скасувати державну реєстрацію права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2010року, реєстровий № 1-2212. Визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого чоловіка ОСОБА_6.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 її чоловік. За життя чоловік склав заповіт, згідно якого усе свої майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось заповів їй. 28.04.2010року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а відповідач ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого батька, на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця. Позивачка вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом видано незаконно, що відповідач на мав права на свою частку у спадщині померлого, так як надана ОСОБА_5 держнотаріусу довідка № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, видана 27.10.2009року, тобто через три дня після відкриття спадщини. В зв’язку з чим, вона змушена звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені у позові та на свої пояснення надані в судовому засіданні.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилася, просила відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач по справі ОСОБА_5, син померлого ОСОБА_6, є інвалідом другої групи з 13.10.2009року по теперішній час, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, виданої 27.10.2009року. Тому на момент смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1, він мав право на обов’язкову частку у спадщині померлого, на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК України, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця. В зв’язку з чим, свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_5 правильно.
Представник третьої особи Першої Павлоградської державної нотаріальної контори у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що в установлений законом строк з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до Першої Павлоградської держнотконотори звернулися ОСОБА_1 дружина, на підставі складеного померлим заповіту, посвідченого 02.04.1999року Першою Павлоградською держнотконторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-700 , та ОСОБА_5 син, на підставі вимог ст.. 1241 ЦК України, надавши довідку № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 27.10.2009року, на підтвердження його непрацездатності, а також сторонами були надані інші необхідні документи. Спадкове майно складалось з АДРЕСА_1 та грошових вкладів у Сбербанку. 28.04.2010року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Зазначені свідоцтва були видані належним чином з урахуванням часток кожного у спадковому майні та норм закону.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що учасникам процесу було роз’яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз’яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд прийшов висновку що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Судом встановлено, що днем смерті ОСОБА_6 є ІНФОРМАЦІЯ_1. ( а.с.6).
ОСОБА_6 за життя склав заповіт, посвідчений 02.04.1999року Першою Павлоградською держнотконторою та зареєстрований в реєстрі за № 2-700, яким усе майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, та взагалі усе те, що належало б йому на день смерті, він заповів ОСОБА_1, згідно копії заповіту (а.с.7).
У встановлений законом строк позивачка та відповідач по справі звернулись до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого.
Відповідно ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Однак на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Так, відповідачем ОСОБА_5 державному нотаріусу була надана довідка № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 27.10.09року, на підтвердження свої непрацездатності, відповідно якої він є інвалідом другої групи з 13.10.2009року (а.с.11).
28.04.2010року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого отримала у спадщину 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 що належала померлому спадкодавцю ОСОБА_6, на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2001року, а ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого батька, згідно якого отримав у спадщину 1/6 частину вищевказаної квартири (а.с.8-10).
Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Так, позивачем та його представником не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог, позивач не довів суду та не ставив питання з приводу невідповідності даних зазначених у довідці № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 27.10.09року, яка б спростовувала той факт, непрацездатність відповідача, його інвалідність виникла не з 13.10.2009року, як зазначено у довідці.
Зазначені позивачем, її представником доводи суд вважає необґрунтованими, а тому приходить до висновку про необхідність у відмовленні у задоволенні позову за недоведеністю тих обставин, на які позивачка посилалась у своєму позові.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Перша державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги, а особи які не були присутні при його оголошенні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Круговий