У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Верещак В.М.
суддів Гошовської Т.В., Заголдного В.В.
за участю прокурора Парусова А.М.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на судові рішення щодо ОСОБА_5
Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від
10 грудня 2009 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Тарноруда Волочиського району
Хмельницької області, не судимого,
за ч. 1 ст. 191 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік;
за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських, організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю;
за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнений від покарання за
ч. 3 ст. 358 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2010 року вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку приватним підприємцем, протягом періоду з 1 січня 2003 року по 30 вересня 2005 року при здійсненні підприємницької діяльності на підставі договорів з підприємствами, установами, організаціями різних форм власності про виконання робіт, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 126 993 грн. та податку з доходів фізичних осіб на суму 194 387 грн., а всього на загальну суму
321 380 грн., що є особливо великим розміром.
Реалізуючи умисел на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ОСОБА_5 складав та подавав до ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області декларації з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, до яких вносив завідомо неправдиві відомості.
У період 2003-2004 років ОСОБА_5, з метою привласнити чуже майно, яке б перебувало у його віданні, умисно вніс у свідоцтво про державну реєстрацію його, як суб’єкта підприємницької діяльності без відповідної державної реєстрації завідомо неправдиві дані про те, що він має право займатися таким видом підприємницької діяльності як будівництво, додрукувавши в цьому свідоцтві слово "будівництво" після слів "торгівельна діяльність".
Крім того, він надав зазначене підроблене свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності в Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації, на підставі якого з ОСОБА_5 було укладено договір на проведення робіт по реконструкції водопровідних мереж в м. Рогатині Івано-Франківської області.
У період з липня по грудень 2004 року ОСОБА_5 шляхом складання завідомо неправдивих документів – актів прийняття виконаних робіт по реконструкції водопровідних мереж, в яких завищив їх об’єми та вартість, привласнив кошти державного бюджету на загальну суму 2 442 грн.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку районного суду в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а ухвалу суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочини, будучи приватним підприємцем, прокурор вважає, що його слід було позбавити права займатися підприємницькою діяльністю та обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності. Зазначає, що рішення про застосування ст. 75 КК України є необґрунтованим, оскільки апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б свідчили про можливість звільнення засудженого від відбування покарання. Зміст ухвали не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, в ній не наведено переконливих мотивів, через які апеляцію прокурора визнано безпідставною.
Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання, просив ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є занадто м’яким, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються в касаційному поданні та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України кваліфіковані правильно.
Апеляційний суд, при пом’якшенні призначеного йому місцевим судом покарання, обґрунтовано зазначив, що той, хоча й навів при призначенні покарання обставини, які його пом’якшують, проте такими їх не визнав.
Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, працює та обставини, які пом’якшують покарання – стан його здоров’я та потребу в лікуванні, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, виконання ним робіт по реконструкції водопровідних мереж у м. Рогатин після повені.
З урахуванням наведеного, відсутності обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає справедливим прийняте судом апеляційної інстанції рішення про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та застосування ст. 75 КК України.
Що стосується посилання у касаційному поданні на необхідність позбавлення засудженого права займатися підприємницькою діяльністю, то воно є безпідставним.
Як правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду, ОСОБА_5, займаючись підприємницькою діяльністю, самостійно виконував адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, а саме - укладав договори, складав фінансові документи, подавав їх до податкових органів. Тому місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про позбавлення ОСОБА_5 права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на певний строк.
Підстав для позбавлення ОСОБА_5 права займатися підприємницькою діяльністю колегія суддів не вбачає.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 596 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, - без задоволення.
С у д д і :
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Заголдний В.В.