Справа № 2-2755/10

                                                           З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді  Шликова С.П.,

при секретарі – Кузьміній В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою, -                                                      

  В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та уточнила свої вимоги до відповідача ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою, мотивуючи свої вимоги наступним.

    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1.

Спірна квартира складається з трьох кімнат, площею 17,4 кв.м., 11,6 кв.м. та 8,7 кв.м., всі кімнати ізольовані.

    Позивач зазначає, що між нею та відповідачем не має згоди в користуванні власністю, оскільки вона створила сім’ю, народила дитину, а відповідач, яка є її матір’ю категорично заперечує.      

Позивач просила суд визначити порядок користування житловим приміщенням, розташованого в АДРЕСА_1, виділив їй в користування кімнату площею 17,4 кв.м., відповідачу ОСОБА_2 кімнати площею 11,6 кв.м. та 8,7 кв.м., службові приміщення залишити в користуванні в рівних частках.

Вселити її та членів її родини в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні її чатскою власності.  

                Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

    Відповідач у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

Тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши надані докази  вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, що на підставі свідоцтва про право на житло НОМЕР_1 від 26.01.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності є власниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва (а.с. 6-7).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 17.01.2009 року уклала шлюб з ОСОБА_4, у зв’язку з чим змінила своєї прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_1» (а.с. 5).

Як вбачається з наданої технічної характеристики житлових та підсобних приміщень квартири АДРЕСА_1 житлова площа квартири складає 37,7 кв.м., та складається з: кімнати площею 17,4 кв.м., кімнати площею 11,6 кв.м., кімнати площею 6,7 кв.м., кухні площею 8,5 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,4 кв.м., коридору площею 10,4 кв.м., убудованої шафи площею 0,5 кв.м., балкону площею 0,7 кв.м., лоджії площею 1,3 кв.м., загальна площа квартири складає 62,6 кв.м. (а.с. 7-9).

    У відповідності зі ст.104 ЖК України член родини наймача вправі вимагати укладення з ним окремого договору наймання, якщо приходиться на його частку житлова площа може бути виділена у виді приміщення, що відповідає вимогам ст.63 ЖК України.

Відповідно до ч.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року, з наступними змінами і доповненнями, при розділі житлового приміщення за вимогою члена родини наймача йому може бути виділене ізольоване житлове приміщення розміром менше житлової площі, що приходиться на нього.    

Частка житлової площі кожного з проживаючих у спірній квартирі складає 37,7 :2 = 18,85 кв.м., тому виділення ОСОБА_1 кімнату житловою площею 17,4 кв.м хоча й ущемляє її права на 18,85 – 17,4 = 1,45 кв.м., але суд вважає таке обмеження незначним, оскільки зі слів ОСОБА_1 такий розділ не приведе до штучного погіршення житлових умов і не спричинить необхідність постановки сторін на облік як таких, які потребують поліпшення житлових умов, при цьому ОСОБА_1 сама наполягала на закріпленні за нею саме зазначеного житлового приміщення, тому з урахуванням зазначених положень постанови Пленуму Верховного Суду України, а також сформованих між сторонами вкрай неприязних відносин, суд не знаходить підстав для відмовлення у задоволення вимог ОСОБА_5 в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 ЖК України, не можуть бути самостійним предметом договору найму підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо ).

Судом встановлено, ОСОБА_2 почала чинити перешкоди в проживанні ОСОБА_1 та членів її рожини в спірній квартирі.

             Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Враховуючи встановлені судом обставини, при яких ОСОБА_2 позбавляє ОСОБА_1 можливості користуватися спірним жилим приміщенням, суд вважає, що її дії перешкоджають позивачу користуватися спірною квартирою.

            Крім цього, внаслідок зазначених неправомірних дій ОСОБА_2 були порушені законі права та інтереси ОСОБА_1, які гарантуються ч.ч.1,4 ст.41, ч.ч. 1,3, ст.47 Конституції України, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЖК України, члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають  рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням,  якщо при вселенні  між  цими особами,  наймачем  та членами його сім'ї,  які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 9, 63, 104 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Визначити порядок користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_1 ізольовану кімнату площею 17,4 кв.м..

Виділити ОСОБА_2 ізольовані кімнати площею 11,6 кв.м. та 8,7 кв.м.

Приміщення кухні площею 8,5 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,4 кв.м., коридору площею 10,4 кв.м., убудованої шафи площею 0,5 кв.м., балкону площею 0,7 кв.м., лоджії площею 1,3 кв.м. залишити в загальному користуванні.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

   Суддя: