Справа № 1-112

 2007р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2007 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Скринник Ю.О., з участю прокурора Саєнка С.В, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, законного предстаника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Павлючки Сумського району, Сумської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого фуражиром на МТФ № 1 АФ „Перше травня", неодруженого, невійськовозобов*язаного, мешканця АДРЕСА_1, Сумського району,Сумської області, раніше несудимого,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.В.Вільми, Сумського району, Сумської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, студента 2 курсу Маловисторопського коледжу СНАУ, неодруженого, військовозобов*язаного, мешканця АДРЕСА_2, Сумського району, Сумської області, раніше  несудимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2007 року, приблизно о 22-00 годині підсудний ОСОБА_4, за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_5., з метою крадіжки чужого майна, взявши підводу з конем, яка належить батькові ОСОБА_4., прибули до МТФ № 1 АФ «Перше травня», що розташована в с.В.Вільми Сумського району. Залишивши підводу з конем в ярку неподалік від МТФ № 1, разом зайшли на територію ферми, де розподіливши ролі злочинної діяльності, так, що ОСОБА_5. зостався поблизу сараю спостерігати, щоб ніхто з сторонніх осіб не помітив їх дії, а ОСОБА_4, підійшов до приміщення сараю, відчинивши металеву засувку на дверях сараю, проник до приміщення, де знаходилися коні, звідки таємно викрали двох коней, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи 1219 грн. 75 коп., які належали Державному підприємству дослідного господарства Сумського інституту Агропромислового виробництва.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 13.01.2007 року приблизно о 22-00 годині він, за попередньою змовою з ОСОБА_5., з метою крадіжки чужого майна, взявши підводу з конем, яка належить його батькові, прибули до МТФ № 1 АФ «Перше травня», що розташована в с.В.Вільми Сумського району. Залишивши підводу з конем в ярку неподалік від МТФ № 1, разом зайшли на територію ферми, де з приміщення сараю таємно викрали двох коней, одного з яких він забрав собі, а іншого відвезли у с.Степне, де залишили у бабусі ОСОБА_5. У вчиненому злочині він щиро розкаюється.

2

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5. свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 13.01.2007 року приблизно 6 22-00 годині він, за попередньою змовою з ОСОБА_4., з метою крадіжки чужого майна,, взявши підводу з конем, яка належить батькові ОСОБА_4, прибули до МТФ № 1 АФ "Перше травня», що розташована в с.В.Вільми Сумського району. Залишивши підводу з, конем в ярку неподалік від МТФ № 1, разом зайшли на територію ферми, де з приміщення сараю 1ає,мно викрали двох коней, одного з який забрав ОСОБА_4, а другого відвезли до його бабусі в с.Степне. Про те, що вони викрали цього коня він не говорив. У вчиненому щиро розкаюється.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина в інкримінованому йому діянні доказана добутими і вивченими в судовому засіданні доказами.

Так, свідок ОСОБА_6., суду пояснив, що 14.01.2007 року приблизно о 7-00 годині ранку вона вийшла на своє подвір"я поратися по господарству. Коли ОСОБА_6. зайшла до приміщення свого сараю, то відразу ж помітила в стійлі між коровою та конем прив'язаного молодого жеребця. Побачивши даного жеребця в приміщенні свого сараю ОСОБА_6., відразу ж пішла до будинку та запитала у свого сина ОСОБА_4, звідки взявся жеребець, на що він їй відповів, що даного жеребця він придбав 13.01.2007 року в вечорі у якогось незнайомого чоловіка, і що даний жеребець тепер належить йому. Проте, що даний жеребець був краденим ОСОБА_6. не знала.

Свідок ОСОБА_7. суду пояснила, що пізно вночі 13.01.07 р. до неї приїхав її онук ОСОБА_5 зі своїм знайомим, підсудним ОСОБА_4 і привів їй коня, попрохавши щоб він постояв у них. Про те, що кінь викрадений онук не говорив і вона не здогадувалася. Вона погодилася і дозволила поставити цього коня у свій сарай, який знаходився у неї більше тижня. 24.01.07р. до них прийшли працівники міліції і забрали коня, тоді ж їй стало відомо, що коня викрав її онук.

Крім того вина підсудних стверджується:

· Протоколом огляду місця події. / ар.с. 5-6    /

· Протоколом виявлення та вилучення викрадених коней. / ар.с. 19      / -Висновком товарознавчої експертизи про вартість коней.      / ар.с. 33      /

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудних в інкримінованому їм злочині доказана повністю.

Дії підсудних суд кваліфікує за ст. 185 ч.З КК України, так як вони за попередньою змовою в групі осіб вчинили таємне викрадення чужого майна, з проникненням в приміщення.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудних, позитивні характеристики на них, визнання ними своєї вини, розкаювання у вчиненому злочині, те що до кримінальної відповідальності вони притягуються вперше.

Те, що підсудні щиросердечно розкаялися у вчиненому, добровільно повернули викрадене, від їх дій не наступило тяжких наслідків, що підсудний ОСОБА_5. вчинив злочин у неповнолітньому віці, яким є і на даний час, а підсудний ОСОБА_4 займається

3

суспільно-корисною працею, знаходиться на диспансерному обліку, по суті явялється єдиним годувальником в сім*ї, суд визнає пом*якшуючими їх відповідальність обставинами.

Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

За наявності таких даних про особу підсудних, сукупності пом*якшуючих обставин, суд вважає, що їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і до них можливо застосувати положення ст. 69 КК України, і призначити більш м*яке покарання ніж передбачено законом.

Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати відсутні, питання речових доказів необхідно вирішити відповідно з вимогами ст. 81 КПК України, при цьому суд вважає за необхідне повернути коня гнідої масті та підводу одноосну на резиновому ході, які визнані речовими доказами ОСОБА_6., поскільки вона є їх власником, а не підсудний ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити покарання:

·        ОСОБА_4 за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді виправних робіт за місцем роботи строком на 1 (один) рік з утриманням в доход держави по 10% заробітної плати, щомісячно.

·        ОСОБА_5 за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в доход держави в сумі 510 (п*ятсот десять) гривень.

Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в законну силу залишити ту ж -підписку про невиїзд.

Речові докази: коня гнідої масті та підводу, що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_6 - залишити в її розпорядженні; коня гнідої масті з білою рискою на голові та кобилу сірої масті, що знаходяться на відповідальному зберіганні у зав.комплексом ВРХ інституту АПВ - ОСОБА_8. - залишити в розпорядженні господарства.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.