ВИРОК

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ                              справа №1-22/2007р.

23 квітня 2007року                           Галицького районного суду мЛьвова

у складі: головуючої судді                Шумської Н.Л.

при секретарі             Бліхарській Л.Р.

З участю         прокурора       Цьвока Р.В.

Адвоката        ОСОБА_4. розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1,  народження ІНФОРМАЦІЯ_1в  м.Львові, українця,  громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіти середньої, згідно ст. 89 КК не судимого, проживаючого вАДРЕСА_1 за ст. 15,185ч.1КК України, суд-

встановив:

Підсудний ОСОБА_1. 31.12.2005року о 23год.30хв. перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння на АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне заволодіння чужого майна, шляхом вільного доступу проник у належний потерпілому ОСОБА_3автомобіль ВАЗ 2105 д.н.НОМЕР_11968р.випуску, що був припаркований на АДРЕСА_2 навпроти Залізничної лікарні, але злочинного наміру до кінця не довів, був затриманий працівниками міліції.

На суді підсудний вину у проникненні у автомобіль ВАЗ 2105 з поєднаною метою перепочити через погане самопочуття та можливої крадіжки якогось цінного майна з автомобіля визнав. Заперечив намір заволодіння транспортним засобом та пошкодження замка, ключа запалювання чи інших частин автомобіля. Пояснив, що перед тим з друзями вживав спиртні напої. Мав поганий настрій, посварився з дівчиною. Крім того, проходив курс медикаментозного лікування від алкогольної залежності психотропними препаратами, що виключає вживання будь-якого алкоголю, тому після вживання алкоголю близько 300г горілки погано себе почував. Не було куди іти у Новорічну ніч. Побачив, що дверка з боку водія червоного ВАЗ, що стояв на АДРЕСА_2, була привідкрита. Вирішив зайти всередину, подивитись що можна вкрасти. В салоні йому стало погано, він схилився на кермо. Пробув там близько 15хв. Коли приїхали працівники міліції, його вивели з авто і завезли у райвідділ, при чому він не противився, погано розумів, що відбувається. Шкодує про вчинене, висловлює каяття та розуміння протиправності вчинку.

Потерпілий ОСОБА_3. суду пояснив, що 31.12.2005року він на належному йому автомобілі ВАЗ 2105 1968р.випуску з сином ОСОБА_2. приїхав близько 10год. зустрічати Новий рік до дружини, що перебувала у лікарні. Перед 12год.син, що виглянув у вікно з палати на третьому поверсі, сказав, що хось намагається вкрасти їх автомобіль. Збігаючи вниз, повідомили охоронця лікарні. У цей час по АДРЕСА_2 проїжджав міліцейський автомобіль, працівники міліцій витягнули з машити хлопця та забрали у райвідділ. Дверний замок пошкоджено не було. Замок запалювання також не було зламано чи пошкоджено. Шкоди йому не було заподіяно, притензій до підсуднього не має.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати як замах на таємне заволодіння чужим майном з автомобіля. Підстав для кваліфікації його дій за ст.15,ч.1ст.289 ККУкраїни суд не вбачає з наступних підстав.

Згідно ст.15ч. ККУКраїни, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

При безпосередній перевірці доказів судом встановлено, що автомобіль не був заведений, не рушав з місця, не перебував в стані готовності до експлуатації як транспортного засобу.

Доказів причетності підсудного до витягнення проводів досудовим слідством не здобуто.

Відбитки його пільців не виявлено як і рукавиць (а.с.       ).

Потерпілий та свідки не могли ствердити, що дії підсудного у автомобілі свідчили про його умисел на заволодіння трансплортим засобом, оскільки суд ставить під сумнів, що в нічний час, з вікна лікарні на третьому поверсі можна розгледіти, що сооба на місці водія щось робила під кермом. На суді

2

свідок ОСОБА_3. пояснив, що він лише бачив, ніби в салоні машини хтось ворушиться. З цього він зробив висновок, що автомобілем намагаються заволодіти, про що він повідомив батька- потерпшого, охоронця лікарні, який передзвонив у міліцію. Крім того, свідчення потерпілого та свідка, даних на досудовому слідставі та в суді різняться. Як зазначив потерпілий, протокол його пояснень складався працівником райвідділу, який він підписав не читаючи.

Як потерпілий так і свідки ОСОБА_3., ОСОБА_5.-охоронець лікарні, пояснили суду, що вибігши на вулицю, не бачили що робила особа в автомобілі. У цей же час під»їхало міліцейське авто і затримали особу.

Крім того, з пояснень потерпілого ОСОБА_3. вбачається, що демонтажу чи іншого пошкодження замка запалювання не було, не було пошкоджено дверні замки, що свідчить про необгрунтоіваність та безпідставність побудови на цьому обвинувачення. З пояснень потерпілого вбачається, що працівники міліції дроти, що висіли під кермом, заклали назад за панель і автомобіль був придатний для користування.

Про відсутність підстав для кваліфікації дій підсудного як замах за заволодіння транспортам засобом свідчить те, що у авто був встановлений блокувальний пристрій, який не був пошкоджений підсудним, залишався у справному стані і робив неможливим рух транспортного засобу і відповідно вилучення його з володіння власника.

Речовими доказами по справі визнано лише зв»язку ключів, однак суд вважає такі докази неналежними, оскільки такі, зі слів підсудного, що нічим не спростовується, є його ключами від помешкання, і відношення до вчиненого діяння не мають.

Висновком судово-психіатричної експертизи (а.с. ) встановлено осудність підсудного, однак на підтвердження пояснення підсудного підтверджено можливість посилення дії алкоголю при поєднанні з психотропними речовинами.

Таким чином, на досудовому слідстві і на суді не здобуто належних доказів, що давали б правові підстави для кваліфікації діяння підсудного як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вина підсудного у замаху на таємне викраденні чужого майна з проникненням в автомобіль без кваліфікуючих ознак доведено повністю зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

ДІЇ підсудного слід кваліфікуати на ст.15, ч.! ст.185 КК України.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, середню тяжкість, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, особу винного.

Обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає. Суд виключає обтяжуючу обставину-скоєння злочину повторно, згідно ст.32 КК, оскільки попередня судимість погашена.

Пом"якшуючими відповідальність обставинами суд вважає каяття у вчиненні замаху на крадіжку, позитивну характеристику, молодий вік, відсутність заподіяної злочином шкоди.

Беручи до уваги наведені обставити в їх сукупності, суд обирає підсудному покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті, з врахуванням строку утримання під вартою з 01.01.2006року по 05.03.2007року.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст.323,324 КПК України, суд-

засудив:

ОСОБА_1, визнавши його винуватим, за ст.ст.15, ч.1ст. 185 КК України на 1 (один) рік 2 (два) місяці позбавлення волі.

Відбуття покарання рахувати з дня затримання 01.01.2006року та у строк відбуття покарання зарахувати час перебування його під вартою до 05.03.2007року, що становить 1 рік, 2 місяці, 5 днів.

Речові докази- вязку ключів (а.с.44) повернути засудженому.

Запобіжний захід залишити попередній- підписку про невиїзд та скасувати після вступу вироку в законну силу.

Строк оскарження вироку до апеляційного суду -15 діб з часу проголошення.