ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 липня 2010 року 13:08 № 2а-8064/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Енергетичної регіональної митниці (далі – Митниця) до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції (далі – ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови від 12 квітня 2010 року про повернення виконавчого документа і зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
У травні 2010 року Митниця звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до ВДВС, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 9 липня 2010 року, просить визнати протиправною та скасувати постанову від 12 квітня 2010 року про повернення виконавчого документа.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем не вжиті всі заходи щодо повного виконання постанови Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року, а тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам Законів України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі – Закон № 202/98-ВР) та від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-XIV) і порушує інтереси держави.
Відповідач надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність порушень законодавства з боку державного виконавця. Зазначив, що при виході державним виконавцем на адресу реєстрації боржника було встановлено, що останній там прописаний, проте довгий час не проживає. Оскільки за боржником рухоме і нерухоме майно не зареєстровано, державний виконавець на підставі п. 5 ст. 40 Закону № 606-XIV повернув виконавчий документ стягувачу.
На судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Пояснила, що у постанові Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року були вказані необхідні відомості щодо адреси реєстрації і фактичного місця проживання боржника, його місця роботи і посади, телефони тощо. Ця інформація давала можливість державному виконавцю повністю виконати виконавчий документ, однак не вчинення ним всіх необхідних дій призвело до невиконання постанови та її повернення стягувачу.
Відповідач явку своїх представників до суду не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся. Заяви про розгляд справи за відсутності представників відповідач суду не надав, причин не прибуття представників до суду – не повідомив. У зв’язку з чим суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.
На підставі наявних доказів і пояснень представника позивача суд встановив наступне.
Постановою Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року (а.с. 8) згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) та Митного кодексу України (далі – МК) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 355 МК, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.
Оскільки боржником добровільно штраф сплачений не був, Митниця звернулася до ВДВС із заявою від 13 січня 2010 року вих. № 63-16/4-31 (а.с. 16) про примусове виконання постанови.
Постановою ВДВС від 22 січня 2010 року (а.с. 18) відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року.
Під час примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем ВДВС складено Акт від 24 лютого 2010 року (а.с. 42) про неможливість стягнення штрафу.
Постановою ВДВС від 12 квітня 2010 року (а.с. 20), затвердженою в.о. начальника ВДВС, постанову Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року на підставі п. 5 ст. 40 Закону № 606-XIV повернуто органу, який її видав.
Станом на момент вирішення справи, ОСОБА_3 сплатив штраф у розмірі 8500,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 69 від 25 травня 2010 року (а.с. 32), наданою представником позивача.
Спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли з приводу примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, виданої позивачем, та стосуються повноти проведення державним виконавцем виконавчих дій і правомірності повернення виконавчого документа без виконання органу, що його видав.
Вирішуючи даний спір суд виходить із такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом № 606-XIV.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, а відповідно до п. 6 ч. 2 цієї статті постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчими документами і підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Згідно із Законом № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень (ч. 2 ст. 1). Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання (ст. 2).
При цьому, у відповідності до положень ст. 5 Закону № 606-XIV вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій є обов’язком державного виконавця.
Відповідно до положень Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Зазначені положення Конституції і законів України покладають на суб’єкта владних повно-важень – орган державної виконавчої служби, її посадової чи службової особи, також обов’язок здійснювати свої повноваження без зайвих і неналежних правових чи практичних перешкод (утриматися від їх створення), а також забезпечити практичне та ефективне виконання рішення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника – юридичної особи, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій ст. 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Про наявність обставин, зазначених у п.п. 2-6 ч. 1 цієї статті, державний виконавець складає акт (ч. 2 ст. 40 Закону № 606-XIV). Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (ч. 4 ст. 40 Закону № 606-XIV).
Постанова Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року прийнята посадовою особою, уповноваженою відповідно до приписів КпАП та МК розглядати справи про адміністративні правопорушення (порушення митних правил) і накладати стягнення. Вона є виконавчим документом, а тому підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Постанова ВДВС від 12 квітня 2010 року обґрунтована тим, що згідно із відповідями ДАІ, ДПІ, БТІ рухоме і нерухоме майно на праві власності не зареєстроване, боржник за даною адресою прописаний, але не проживає тривалий час, живе мати боржника ОСОБА_2
У підтвердження обґрунтованості постанови відповідачем надано копію Акта державного виконавця від 24 лютого 2010 року про неможливість стягнення штрафу, яким встановлено відсутність ОСОБА_3 за місцем реєстрації, копію Довідки Керченського відділення УДАІ ГУ МВС України в АРК від 9 лютого 2010 року про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів та копію довідки Керченського міського БТІ від 19 лютого 2010 року № 550 про відсутність зареєстрованих за боржником прав власності на нерухоме майно.
Разом з тим, у постанові Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року, обліковій картці № 12400/19/08/6221 (а.с. 10), протоколі про порушення митних правил від 6 листопада 2009 року № 354/12400/09 (а.с. 13-15), які надсилалися Митницею (стягувач) до ВДВС, були зазначені наступні відомості про ОСОБА_3 (боржник): місце реєстрації і місце фактичного проживання, місце роботи і посада, телефон і факс, тощо. Надсилалася копія паспорту (а.с. 11, 12).
Отже, маючи в розпорядженні інформацію, що давала можливість встановити фактичне пе-ребування боржника, державний виконавець міг і повинен був встановити його. Крім того, встано-вивши відсутність за боржником зареєстрованого рухомого і нерухомого майна, державний виконавець, міг порушити питання про можливість звернення стягнення на заробітну плату боржника.
Однак, крім направлення запитів до ДАІ, ДПІ, БТІ та виходу на місце за адресою прописки боржника, у справі відсутні належні докази здійснення державним виконавцем інших заходів, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання постанови Митниці.
У відповідності до положень ст.ст. 11, 71 КАС сторона має довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів і переконливих аргументів у підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав, правомірність свого рішення – не довів.
Зважаючи на викладене, суд, погоджуючись із доводами позивача, що відповідач не вжив усіх необхідних заходів для повного виконання постанови Митниці № 354/12400/09 від 2 грудня 2009 року, дійшов висновку про те, що постанова ВДВС від 12 квітня 2010 року є передчасною, необґрунтованою та такою, яка порушує інтереси стягувача, а таму її слід визнати протиправною.
Вирішуючи питання про поновлення порушених прав та інтересів позивача, суд зауважує, що штрафу у розмірі 8500,00 грн. сплачений ОСОБА_3, хоча і поза виконавчим провадженням. Тому враховуючи, що борг погашений у повністю, інтереси держави задоволені, підстав для відновлення і продовження виконавчого провадження не має, суд з метою економії державних ресурсів, уважає за доцільне не скасовувати постанову ВДВС від 12 квітня 2010 року.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 158–163, 167, 181 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
1. Задовольнити адміністративний позов Енергетичної регіональної митниці частково.
2. Визнати протиправною постанову Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції від 12 квітня 2010 року про повернення виконавчого документа: постанови Енергетичної регіональної митниці від 2 грудня 2009 року № 354/12400/09.
3. Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення 5-денного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили відповідно до правил, визначених ст. 254 КАС.
Суддя Д.А. Костенко