ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2010 р. Справа № 18/41
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Зарицькому М.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача : Гапони С.Й. - представника за довіреністю від 22.11.2010р.,
від відповідача : ОСОБА_3 - підприємця (брала участь у судових засіданнях
23.11.2010р. та 25.11.2010р.),
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_3
на рішення господарського суду Житомирської області
від "16" вересня 2010 р. у справі № 18/41 (суддя Соловей Л.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Управління
нерухомістю", м. Луцьк Волинської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3,
АДРЕСА_3
про стягнення 18 930,00 грн. ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог ),
з оголошеними у судових засіданнях перервами з 23.11.2010 р. до 25.11.2010 р. та з
25.11.2010 р. до 30.11.2010 р. згідно зі ст.ст. 77,99 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.09.2010 р. у справі №18/41 позов задоволено частково.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Управління нерухомістю" (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2):
- 15000,00 грн. перерахованого авансу;
- 1500,00 грн. штрафу;
- 165,00 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 205,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позові відмовлено в частині стягнення 224,00грн. 3% річних, 706,00грн. інфляційних та 1500,00грн. штрафу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема таким :
- виконавцем робіт був зібраний в повному обсязі паспорт вихідних даних (у відповідності до вимог ДБН А.2.2-3-97); вказане не прийнято до уваги місцевим господарським судом;
- п.1.1.6. не виконано, оскільки дозвіл на будівельно-монтажні роботи можливо отримати на підставі погодженої проектно-кошторисної документації.
У судовому засіданні відповідачка апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Представник позивача в засіданні апеляційного суду проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в січні 2010 р. ТзОВ "Системи Управління Нерухомістю" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з підприємця ОСОБА_3 ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) про стягнення з відповідача 15224,00 грн., з яких: 15000,00 грн. перерахованого відповідачу авансу на виконання умов договорів №44/08, №45/08 на розробку проектної документації та 300,00грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання ( а.спр.2-4, т.1 ).
Під час розгляду справи позивач двічі в порядку ст.22 ГПК України уточнював позовні вимоги. З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог за №153 від 10.08.2010р. (а.с.79-81) позивач просить суд стягнути з відповідача 18930,00грн., з яких: 15000,00грн. перерахованого відповідачу авансу, 706,00грн. - інфляційних, 224,00грн. - 3% річних та 3000,00грн. - штрафу (а.спр.79,80, т.1).
Суд першої інстанції правомірно прийняв уточнення позовних вимог.
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від 16.09.2010 р. у справі №18/41 позов задоволено частково.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Управління нерухомістю" (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2):
- 15000,00 грн. перерахованого авансу;
- 1500,00 грн. штрафу;
- 165,00 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 205,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позові відмовлено в частині стягнення 224,00грн. 3% річних, 706,00грн. інфляційних та 1500,00грн. штрафу (а.спр.96-99, т.1).
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням, зокрема на умови договорів №№44/08,45/08, приписи ст.ст.2,3,6,9,11,509,525,526,611,628,837,849,887 ЦК України, ст.ст.217,230,231 ГК України зазначив, що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач без достатньої правової підстави зберігає майно позивача, а саме - грошові кошти в розмірі 15000,00грн. передоплати по договорам №44/08 та №45/08 , а тому позовні вимоги про стягнення цієї суми підлягають задоволенню. Суд також вказав, що за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобов'язання, а тому останнім безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні. Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу : місцевий суд задовольнив цю вимогу у сумі 1 500,00 грн. У позові в частині стягнення 1 500,00 грн. штрафу відмовлено.
Апеляційний суд погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Як свідчать матеріали справи, 02 липня 2008 року між ТОВ "Системи управління нерухомістю" (замовник, позивач) та підприємцем ОСОБА_3 (виконавець, відповідач) укладено договори №44/08, 45/08 (а.с.10-17), відповідно до яких замовник доручив, а виконавець зобов'язався на свій ризик виконати та передати замовнику наступні роботи (послуги) по збору вихідних даних, погодження та експертизи всіх стадій проектної документації по реконструкції квартири №2 в житловому будинку по вул. Київській, 122 в м. Житомирі та квартири №64 в житловому будинку по проспекту Миру, 8 в м. Житомирі у відповідності до чинного законодавства України, що включає в себе отримання дозволу на тимчасове використання приватних приміщень квартири №2 в житловому будинку по вул. Київській, 122 в м. Житомирі та квартири №64 в житловому будинку по проспекту Миру, 8 в м. Житомирі для розміщення магазину продовольчих товарів (розділ 1 договорів №44/08, 45/08).
Пунктом 2.1 вищезазначених договорів сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний виконати роботи у термін до 28.11.2008 року включно. Виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт протягом одного робочого дня з моменту передачі замовником виконавцю затвердженого завдання на проектування та отримання (зарахування) на свій банківський рахунок авансового платежу в розмірі 50%, що становить по 7500,00грн. по кожному договору від загальної вартості робіт, визначеної даними договорами.
Загальна вартість робіт за договором №44/08 становить 15000,00грн. й за договором №45/08 - 15000,00грн. без урахування ПДВ (п.4.1 договорів ).
Відповідно до п.4.3 договорів №№44/08, 45/08 оплата за виконані роботи здійснюється в наступному порядку:
- 50% від вартості, зазначеної в п.4.1 договору, - протягом п'яти робочих днів з моменту передачі замовником виконавцю завдання на проектування.
- 50% від вартості зазначеної в п.4.1 договору, - протягом трьох робочих днів з моменту виконання виконавцем робіт на підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).
Позивач свої зобов'язання за вказаними договорами №44/08, 45/08 виконав належним чином, перерахувавши на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 авансові платежі в розмірі 7500,00грн. по договору №44/08 та 7500,00грн. по договору №45/08, що підтверджується платіжними дорученнями №88 від 23.07.2008р. та №89 від 23.07.2008р. (а.с.18,19) та не заперечується відповідачем. Всього позивачем сплачено відповідачу коштів у сумі 15000,00грн.
Проте відповідач у погоджені договорами строки, а саме до 28.11.2008р., роботи не виконав та авансові платежі не повернув.
20.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензії за №№264, 265 від 16.11.2009р. (а.с.20-24) з вимогою закінчити протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії виконання робіт, передбачених умовами договору, або у випадку неможливості такого виконання робіт - протягом 10 календарних днів з дня отримання претензій надати письмову відповідь про неможливість виконання робіт та повернути у той же строк суми авансових платежів по договору №44/08 у розмірі 7500,00 грн. та по договору №45/08 в розмірі 7500,00 грн. Проте відповідач вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З умов договорів №№44/08, 45/08 від 02.07.2008р. вбачається, що дані договори за своєю правовою природою є договорами підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
У свою чергу, підряд на проведення проектних та пошукових робіт за своєю правовою природою - це різновид договору підряду.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно з якою об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.3 ст.612 ЦК України).
Частина 2 статті 849 ЦК України визначає, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Крім того, п.7.4 договорів сторони погодили, що замовник має право в односторонньому порядку достроково припинити дію даного договору, письмово повідомивши виконавця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати припинення. У випадку дострокового припинення договору, якісно виконані виконавцем роботи підлягають оплаті замовником пропорційно до об'єму такого виконання.
Позивач скористався таким правом, направивши відповідачу листи №№ 264, 265 від 16.11.2009р. (а.с.20-23) з вимогою про закінчення протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії виконання робіт, передбачених умовами договору, або у випадку неможливості такого виконання робіт - протягом 10 календарних днів з дня отримання претензій надати письмову відповідь про неможливість виконання робіт та повернути у той же строк суми авансових платежів по договору №44/08 у розмірі 7500,00грн. та по договору №45/08 в сумі 7500,00грн. в зв'язку з невиконанням останнім умов даного договору у визначені строки.
Відповідач зазначені вище листи отримав 26.11.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24, зворотній бік), проте залишив їх без відповіді та задоволення.
Варто зазначити, що у випадку, коли сторона відмовляється від договору або самостійно змінює його умови через порушення договірних зобов'язань іншою стороною, такої дії достатньо для розірвання чи зміни договору.
Отже, з моменту відмови позивача від договору даний правочин вважається припиненим.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, враховуючи те, що підстава для володіння відповідачем спірними грошовими коштами відпала з 07.12.2009р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач без достатньої правової підстави зберігає майно позивача, а саме - грошові кошти в розмірі 15000,00грн. передоплати по договорам №44/08 та №45/08, тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача даної суми.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 224,00 грн. 3% річних та 706,00грн. інфляційних за прострочення виконання зобов'язання судова колегія вважає за необхідне вказати таке.
Відповідачем отримано попередню оплату, проте роботи щодо розробки проектної документації вчасно не були виконані, у зв'язку з чим позивачем направлено відповідачу претензії за №264, №265 від 16.11.2008р. з вимогою закінчити виконання робіт протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії , або у випадку неможливості такого виконання повернути у той же строк суму авансового платежу .
Оскільки відповідачем не виконані роботи для позивача, а грошові кошти в розмірі по 7 500,00грн. згідно з договорами (авансування робіт) в добровільному порядку не повернуто, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача по кожному з договорів по 353,00грн. інфляційних та по 112,00грн. 3% річних ( згідно з останнім уточненням ) на підставі ст.625 ЦК України.
Однак господарський суд вважає неправомірним застосуванням в даному випадку ст.625 ЦК України з огляду на наступне:
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному ж випадку за умовами договорів зобов"язанням відповідача є розробка проектної документації.
Тобто, в даному випадку за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобов'язання.
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги у вищезазначених частинах є необґрунтованими, а тому правомірно у задоволенні позову в частині стягнення 224,00 грн. 3% річних та 706,00 грн. інфляційних відмовив позивачу.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача за невиконання договірних зобов'язань 3000,00грн. штрафу на підставі п.п.5.5 договорів №44/08 та №45/08 від 02.07.2008р. колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як свідчить зміст розділу 5 договорів "Відповідальність сторін", сторони передбачили, що у випадку порушення умов договору, а саме виконання робіт неякісно, не в повному обсязі виконавець сплачує замовнику одноразово штраф у розмірі десяти відсотків від загальної вартості робіт, визначеної п.4.1 даного договору.
Крім того, пунктом 7.2 договорів від 02.07.2008 р. сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні відносин суб’єктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу України (відповідну правову позицію викладено й Верховним Судом України в постанові від 16.05.2006 № 22/197).
Ч.2 ст.175 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України:
- суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору;
- до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.
Поняття "господарські санкції" визначене ч.1 ст.217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).
Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.5.5. договорів у випадку порушення умов даного договору, а саме виконання робіт неякісно, не в повному обсязі виконавець сплачує замовнику одноразово штраф у розмірі десяти відсотків від загальної вартості робіт, визначеної п.4.1. договорів.
Судова колегія вважає правомірним нарахування позивачем штрафу відповідно до п.5.5. договорів та положень ч.4 ст.231 ГК України в загальній сумі 3 000,00 грн. по обом договорам від загальної вартості робіт ( по 1500,00 грн. - п.4.1. договорів ).
Проте апеляційний суд на підставі приписів ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 750,00 грн. по кожному з договорів.
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1500, 00 грн. загальної по двом договорам суми штрафу.
Колегія суддів не погоджується із мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції стосовно позовних вимог про стягнення штрафу, однак слід вказати, що інші мотиви місцевого суду не призвели до прийняття неправильного рішення.
Господарський суд Житомирської області правильно вирішив питання розподілу судових витрат.
Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не є переконливими, спростовуються матеріалами справи.
Скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_3 необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 вересня 2010 року у справі №18/41 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_3 - без задоволення.
2. Справу №18/41 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.:
------------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд