ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Черкаси Справа №17/1851
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика
С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача –Думанецький В.В. - по довіреності,
відповідача –не з’явився,
прокуратури - Синецька О.Ю. –прокурор відділу прокуратури
Черкаської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2317
за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах
держави в особі Державного підприємства «Дослідне
господарство «Черкаське»Черкаського інституту
агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення 40 430,50 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Першим заступником прокурора Черкаської області заявлено позов в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне господарство «Черкаське»Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»(далі-позивач) про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (далі-відповідач) 40 430,50 грн. з яких: 15 755,50 грн. основної заборгованості та 24 675 грн. збитків.
Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань згідно договору поставки № 53 від 13.05.2010 року.
Представник прокуратури та позивача у судових засіданнях 05.10.2010 року, 20.10.2010 року, 11.10.2010 року та 23.11.2010 року позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити, на вимогу суду представник позивача надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 05.10.2010 року місцезнаходження відповідача: (АДРЕСА_1)
На зазначену адресу відповідача направлялись ухвали суду: від 15.09.2010 року про порушення провадження у справі, від 05.10.2010 року, від 20.10.2010 року та від 11.11.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 05.10.2010 року, 20.10.2010 року, 11.11.2010 року та 23.11.2010 року не з’явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд задовольняє позов повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 53 від 13 травня 2010 року, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов’язується поставити, а позивач (покупець) прийняти й оплатити товар –кормові добавки для тварин у кількості, якості й асортименті, зазначених у специфікаціях (заявках), що виставляються відповідачем і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін (пункт 1.1 договору).
Ціна одиниці товару (партії) зазначається в специфікаціях чи інших аналогічних документах (рахунок), що є невід’ємною частиною цього договору. (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору покупець зобов’язаний сплатити постачальнику за поставлений товар (за кожну окрему партію) згідно зі специфікацією, рахунком-фактурою тощо в такому порядку: покупець протягом 5 банківських днів з дня одержання від постачальника повідомлення про готовність до відвантаження зобов’язаний перерахувати постачальнику 100% вартості місячної норми відвантаження, після чого протягом 5 календарних днів постачальник поставляє товарну партію покупцю.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За договором поставки одна сторона (постачальник), яка здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність іншій стороні (покупцю) для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).
Сторони домовились, що покупець перераховує постачальнику 100% вартості місячної норми відвантаження, після чого протягом 5 днів постачальник поставляє товар (між сторонами виконувалась авансова оплата).
Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач свої зобов’язання виконав, перерахувавши відповідачу 38 837,50 грн., а саме:
- 13 травня 2010 року оплатив 50% вартості товару в сумі 19 418,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 297 (а.с.26).
- 02 червня 2010 року оплатив 50% вартості товару в сумі 19 418,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 346 (а.с.25).
Проте відповідач свої зобов’язання виконав частково, поставивши товар на загальну суму 13 082 грн. згідно видаткової накладної № 0005-2 від 08.06.2010 року на суму 10 852,50 грн. (а.с.23) та накладної № 0005-3 від 08.06.2010 року на суму 2 229,50 грн. (а.с.24), і повернув на рахунок позивача 10 000 грн. (квитанція від 22.07.2010 року).
Таким чином, суд вважає, що у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань по поставці товару, а відповідач повинен був виконати свій обов’язок по передачі цього товару не пізніше 07.06.2010 року.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Аналіз зазначеної норми (зокрема, у системному зв’язку з частиною третьою цієї статті) свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару. Тобто покупцю надане альтернативне право, яким він може скористатись на свій розсуд і це право не обмежується попереднім зверненням до відповідача.
Отже в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідач свої зобов’язання по поставці товару не виконав, суму передоплати –15 755,50 грн. не повернув, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 15 755,50 грн. передоплати і задовольняє позов в цій частині позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24 675 грн. збитків, завданих не поставкою кормових добавок, внаслідок чого на підприємстві зменшився загальний приріст поголів’я свиней за відповідний період.
За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ). Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази, які беззаперечно свідчать про наявність у ДП «Дослідне господарство «Черкаське»Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»збитків, заподіяних саме незаконними діями фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3.
Так, зокрема, позивачем надано Довідку № 134 від 19.11.2010 року, з якої вбачається, що з 01 травня 2010 року по 30 червня 2010 року єдиним постачальником кормових добавок для тварин позивача був відповідач.
Тобто наявний причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, доведена вина відповідача.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішьогосподарських відносинах, визначається відповідними суб’єктами господарювання –господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності (пункти 3,7 статті 225 Господарського кодексу України).
Суд вважає, що Розрахунок збитків, заподіяних фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 від не поставки кормових добавок для свиней тваринницької ферми ДП «ДГ «Черкаське», зроблений арифметично вірно.
Отже в даному випадку наявні передбачені законом підстави для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 24 675 грн. збитків , тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету підлягають стягненню судові витрати пов’язані з розглядом справи - державне мито в сумі 404,30 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО НОМЕР_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1):
- на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Черкаське»Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»(Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Холоднянське, вул. Докучаєва,13 р/р 2600512285 в ЧОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 354411, код ЄДРПОУ 31448736) –15 755,50 грн. заборгованості та 24 675 грн. збитків.
- в дохід державного бюджету на рахунок № 31117095700002, банк - ГУДКУ в Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095, отримувач УДК в м. Черкаси, код 22809222, через ДПІ у м. Черкаси - 404,30 грн. державного мита;
- в дохід державного бюджету на рахунок № 31216264700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, ЄДРПОУ 22809222, УДК в Черкаській області - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 23.11.2010 року.