Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 листопада 2010 року Справа № 2а-6576/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.,
при секретарі: Колесніковій Я.А.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 3/12, дійсна до 31.12.2010 року);
ОСОБА_2 (довіреність б/н дійсна до 31.12.2010 року);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність 3/10 дійсна до 31.12.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
02 вересня 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (далі-Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі-Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672360/0 від 20.08.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного з відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось з січня по травень 2010 року на загальну суму 673157,00 грн.
Рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 673157,00 грн. винесено за результатами невиїзної перевірки TOB «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за період з січня по червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у наступних періодах: за січень 2010 р. на суму 156646 грн.; за лютий 2010 р. на суму 34911 грн.; за березень 2010 р. на суму 172574 грн.; за квітень 2010 р. на суму 74000 грн.; за травень 2010 р. на суму 214227 грн.; за червень 2010 р. на суму 20799 грн.
TOB «Компанія «Транспеле» вважає це рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.
Факт фактичної сплати отримувачем товарів (послуг), тобто TOB «Компанія «Транспеле», підтверджується у тому числі і довідками Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції ум. Луганську: №207/23-616/13378964; № 283/23-616/13378964; № 384/23-616/13378964; № 502/23-616/13378964; № 580/23-616/13378964.
У довідці вказано, що розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. TOB «Компанія «Транспеле» до перевірки надало банківські виписки, платіжні доручення, на яких є штамп банку, що підтверджує дійсність оплати підприємством товару на адресу постачальників товару (послуг).
Фактичне отримання товару (послуг) підтверджується видатковими накладними та актами виконаний робіт.
Таким чином, на думку позивача при винесенні рішення про виключення з складу суми бюджетного відшкодування з ПДВ загальну суму 673157,00 грн. має місце невірне трактування положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (далі-Закон № 168).
Крім того, позивач зазначив, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ на віднесення сплаче у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Закон № 168 не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами відповідного податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
За таких обставин п.1 розділу 4 висновку акту невиїзної перевірки щодо порушення позивачем п.1.8. ст.1 та пп.7.7.2. п.7.7. Закону № 168 є необґрунтованими та незаконними.
Таким чином, на думку позивача податкове повідомлення - рішення від 20.08.2010 року за № 0000672360/0 в Ленінською МДПІ у м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 673157,00 грн. є таким, що суперечить вимогам діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Крім того, позивач просив зобов’язати відповідача підтвердити та включити до складу бюджетного відшкодування з ПДВ загальну суму 673157,00 грн. за період з січня по червень 2010 року.
В судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просили лише скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.08.2010 року за № 0000672360/0, при цьому, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити уточненні позовні вимоги у повному обсязі (аркуш справи 180).
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача з огляду на приписи ст.1 п.1.8., ст.7 п.7.3 пп.7.3.1 та п7.7 підпункту 7.7.2 Закону № 168.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини по справі та дослідивши надані на їх підтвердження докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач – ТОВ «Компанія «Транспеле» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.06.2004 року за № 4402, код ЄДРПОУ - 13378964 (том 1, аркуш справи 6).
ТОВ «Компанія «Транспеле» було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 24.10.1996 року № 15, станом на 15.01.2010 року перебуває на обліку платників податків у Ленінській МДПІ у м. Луганську, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17309905 від 15.01.2003 року, індивідуальний податковий номер - 133789612369 (том 1, аркуш справи 6).
Судом встановлено, що позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. на суму 156646 грн., за лютий 2010 р. на суму 34911 грн., за березень 2010 р. на суму 172574 грн., за квітень 2010 р. на суму 74000 грн., за травень 2010 р. на суму 214227 грн. та за червень 2010 р. на суму 20799 грн., у яких було відображені суми, що підлягали бюджетному відшкодуванню у загальному розмірі 673157,00 грн. Вказані операції відображено у відповідних податкових деклараціях з ПДВ та віднесено до податкового кредиту, про що свідчать додатки за № 5 розшифровки у розрізі контрагентів (том 1, аркуш справи 159-187, том 5, аркуші справи 167-171).
Усі податкові декларації з податку на додану вартість позивачем було подано до податкового органу вчасно із зазначенням усіх необхідних показників та реквізитів, що не заперечується сторонами.
Достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість перевірено фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську під час документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з січня по червень 2010 року, які виникли за рахунок взаємного значення з ПДВ, що були задекларовані за період з січня по травень 2010 року.
За результатами перевірки було складено акт № 615/23-616/13378964 від 19.08.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з січня по червень 2010 року, які виникли за рахунок взаємного значення з ПДВ, що були задекларовані за період з січня по травень 2010 року» (том 1, аркуш справи 5-41).
Висновками перевірки були встановлені порушення п.1.8, ст.1 пп.7.7.2, п.7.7, пп.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону № 168, а саме: позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2010 р. на суму 156646,00 грн.; за лютий 2010 р. на суму 34911,00 грн.; за березень 2010 р. на суму 172574,00 грн.; за квітень 2010 р. на суму 74000,00 грн.; за травень 2010 р. на суму 214227,00 грн.; за червень 2010 р. на суму 20799,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.08.2010 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000672360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з січня по червень 2010 року на загальну суму 673157,00 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача в зазначеному акті перевірки позивача з огляду на таке.
Факт фактичної сплати отримувачем товарів (послуг), тобто позивачем, підтверджується довідками Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції ум. Луганську: за №207/23-616/13378964; № 283/23-616/13378964; № 384/23-616/13378964; № 502/23-616/13378964; № 580/23-616/13378964, якими податковим органам не було підтверджено неправомірність формування податкового кредиту за період з січня по червень 2010 року на загальну суму 673157,00 грн., а складання за результатами перевірки довідок, а не актів свідчить про фактичну відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача під час перевірки правомірності задекларованих сум бюджетного відшкодування (том 1, аркуші справи 42-102, 116-127).
Факти здійснення господарських операцій позивача з контрагентами у зазначений період підтверджується відповідними договорами на поставку товарно-матеріальних цінностей та виконання відповідних послуг, а саме договори: з ТОВ «Транс-Сервіс» (від 03.01.2005 року, 09.04.2002 року), з ТОВ «Вольво Україна» (від 22 червня 2008 року № ГО-2008), з ТОВ «ЛАА Транс» (від 02.01.2003 року, від 01.04.2010 року), з ЗАТ «Укргаз-Енерго» (від 01.04.2010 року № 15п-218 п 1), з ТОВ «НК-Артеміда-Ойл» (від 01.04.2009 року), з ВАТ «Лисичанськнафтопродукт» (від 07.06.2009 року), з ТОВ «Континент Нафто Трейд» (від 28.12.2009 року), з ТОВ «Ойл Карт Центр» (від 01.04.2005 року), зазначені господарські договори не суперечать вимогам цивільного та господарського законодавства щодо їх змісту та порядку укладення (том 1, аркуші справи 128-153).
Факти здійснення господарських операцій та правомірність виникнення права на податковий кредит з контрагентами у зазначений період підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи. Господарські правовідносини з контрагентом позивача ВАТ «Лисичанськнафтопродукт» за грудень 2009 року підтверджується видатковою накладною від 03.12.2009 року № 0000010721, податковою накладною № ОС-0012128 від 03.12.2009 року, платіжним дорученням № 3237 від 02.12.2009 року на суму – 159217,77 грн. та іншими аналогічними первинними документами, які містяться в матеріалах справи (том 2, аркуші справи 1-48). Господарські правовідносини з ТОВ «Вольво Україна» підтверджуються видатковою накладною від 30.12.2009 року, податковою накладною від 30.12.2009 року № 80103957, платіжним дорученням № 3477 від 29.12.2009 року та іншими аналогічними первинними документами, які містяться в матеріалах справи (том 2, аркуші справи 49-125, 126-130). Господарські правовідносини з контрагентом позивача з ТОВ «Континет Нафто Трейд» за січень 2010 року підтверджується: видатковою накладною № 1746 від 31.01.2010 року, рахунком-фактурою від 25.01.2010 року за № 2528, № 4609 від 08.02.2010 року, № 1375 від 18.01.2010 року, № 1377 від 18.01.2010 року, № 4396 від 08.02.2010 року, податковою накладною № 230 від 31.01.2010 року на суму 819653,15 грн., платіжними дорученнями від 12.02.2010 року № 339, від 17.02.2010 року № 407, від 17.02.2010 року № 409 та іншими первинними документами, які містяться в матеріалах справи (том 2, аркуші справи 131-153). Господарські операції із зазначеними контрагентами позивача за січень 2010 року підтверджуються матеріалами справи (том 2, аркуші справи 131-224). Господарські операції із зазначеними контрагентами позивача за лютий 2010 року підтверджуються матеріалами справи (том 3, аркуші справи 1-151). Господарські операції із зазначеними контрагентами позивача за березень 2010 року підтверджуються матеріалами справи (том 3, аркуші справи 152-312). Господарські операції із зазначеними контрагентами позивача за квітень 2010 року підтверджуються матеріалами справи (том 4, аркуші справи 1-201) та господарські операції із зазначеними контрагентами позивача за травень 2010 року підтверджуються матеріалами справи (том 5, аркуші справи 2-155, 162-166, 172-178, 181-189).
Посилання представника відповідача на те, що на даний час не завершено проведення перевірки всього ланцюга постачання та не підтверджено фактичне надходження до бюджету сум ПДВ, щодо яких позивачем заявлено до відшкодування у деклараціях з ПДВ за січень – червень 2010 року суд вважає необґрунтованим.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час перевірки, результати якої викладено в акті № 615/23-616/13378964 від 19.08.2010 року податковим органом не встановлено ознаків безтоварності зазначених господарських операцій.
Суд вважає, що жодна із зазначених відповідачем норм Закону № 168 не визначає, як підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування не отримання даних зустрічних перевірок по ланцюгам постачання товару позивачу в рамках виконання наказу ДПА України від 18.08.2005 року за № 350, а відтак не відповідає дійсним обставинам справи.
З аналізу матеріалів справи, суд вважає, що правові наслідки за укладеними договорами настали, умови договорів виконані сторонами в повному обсязі, податкові накладні видані на законних підставах та ТОВ «Компанія «Транспеле» мало законне право для нарахування вищевказаних сум у податковий кредит.
Приписами п.7.7 ст.7 Закону № 168 встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону № 168), що у даному випадку дотримано позивачем у повному обсязі.
У п.1.3 ст.1 Закону № 168 платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п.10.2 ст.10 Закону № 168 платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Згідно з пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону № 168 позивач по справі виконав обов’язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:
- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
- відповідач в акті та в довідках перевірки не заперечував, що позивач сплачував на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування;
- позивач належним чином мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.
Аналіз діючого законодавства України, зокрема, норм Закону № 168 свідчить про те, що він не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Несплата податку контрагентом не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач по справі не може відповідати за дії третіх осіб, не може і не повинен нести відповідальність за несплату податку іншими продавцями по ланцюгу поставок.
Пунктом 4.1 ст.4 Закону № 168 передбачено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168 зазначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Суд вважає, що докази фактичної сплати податку на додану вартість, що увійшов до складу січня – червня 2010 року, є надані позивачем угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення про сплату сум у звітному періоді, наявність яких підтверджено відповідачем при складанні Акту перевірки № 615/23-616/13378964 від 19.08.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень –червень 2010т року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось з січня по травень 2010 року та довідками про перевірки позивача за №207/23-616/13378964; № 283/23-616/13378964; № 384/23-616/13378964; № 502/23-616/13378964; № 580/23-616/13378964.
Таким чином, судом встановлено, що виходячи з вимог п.1.8. ст.1 та ст.7 Закону № 168 позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначених податкових деклараціях та заявлені до відшкодування на загальну суму бюджетного відшкодування з січня по червень 2010 року у загальному розмірі – 673157,00 грн.
Крім того, відповідно до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна, яка видана продавцем – покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивач має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодаством порядку та не визнані недійсними.
Пунктом 7.7 ст.7 Закону № 168 встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону № 168 визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Цією ж нормою встановлено, що податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону № 168 джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України та встановлює, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо не підтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету за результатами зустрічних перевірок оскільки таке підтвердження не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.
Суд вважає, що право на відшкодування від’ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року та у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України».
Під час судового розгляду справи відповідач не посилався в обґрунтуванні своїх заперечень проти позову та не доводив суду, що угоди, укладені позивачем з контрагентами мають фіктивний характер і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.
Таким чином, суд вважає, що у позивача правомірно виникло право на бюджетне відшкодування по податку а додану вартість за податковими деклараціями за січень 2010 року на суму – 156646,00 грн.; за лютий 2010 року на суму – 34911,00 грн.; за березень 2010 року на суму – 172574,00 грн.; за квітень 2010 року на суму – 74000,00 грн.; за травень 2010 року на суму – 214227,00 грн.; за червень 2010 року на суму – 20799,00 грн., що оскаржується, а тому позовні вимоги ТОВ «Компанія «Транспеле» підлягають задоволенню.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для його скасування.
Згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача в частині винесення зазначеного податкового повідомлення – рішення.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
-Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганська в частині винесення податкового повідомлення –рішення від 20.08.2010 року № 0000672360/0.
-Скасувати податкове повідомлення –рішення від 20.08.2010 року № 0000672360/0.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» судові витрати з державного бюджету України у розмірі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2010 року.
СуддяА.А. Лагутін