Справа №22а-1318/200бр. Головуючий 1 інстанції суддя - Нікітіна С.Й.
Категорія № 22 Доповідач суддя Шейко Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 8» серпня 2006р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в в складі:
головуючого судді - Шейко Л.М.
суддів - Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
при секретарі - Тончевої Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і стягнення заборгованості з пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року позивач ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом щодо визнання за ним права на надбавку до пенсії за участь у бойових діях в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену Законами України « Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист» та « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», обчислену згідно з вимогами законодавства, і з проханням зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат провести перерахунок призначеної йому пенсії за 2000 - 2004 рік з урахуванням цієї надбавки на підставі мінімальної пенсії за віком рівної прожитковому мінімуму і з 1.01.2005 року в розмірі 332 гривні, і виплатити заборгованість з пенсії. Вказує на невірне обчислення йому даної надбавки військовим комісаріатом, який не враховує за 2000 - 2004 роки вимоги ст. 46 ч.3 Конституції України, що мінімальна пенсія не може бути менше ніж прожитковий мінімум, а за 2005 рік не враховує, що з 01.01.2005 року Законом України « Про бюджет України на 2005 рік» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму і встановлена в розмірі 332 гривні.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю і просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2006 року у задоволені позовуОСОБА_2. відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити позов в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема, звертає увагу, що судом першої інстанції застосовано до правовідносин по справі за 2000 - 2004 рік постанови Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.1996 року, № 831 від 26.07.1996 року, № 1 від 03.01.2003 року, № 1350 від 27.08.2003 року, які суперечать ч.3 ст.46 Конституції України, Закону України « Про прожитковий мінімум» , Законам України « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» № 2025-ІП, « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» № 2330-ІП, « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» № 2780-Ш, « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік» № 247-Ш,« Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» № 1704 - IU, якими було
затверджено прожитковий мінімум на 2000-2004 рік; за період з 01.01.2004 рік застосовано постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2003 рік, № 1350 від 27.08.2003 року, які в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком суперечать ч. 1 ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне страхування», ст.ст. 14,15 розділу « Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.63 Закону України « Про державний бюджет України на 2005 рік» і не підлягають застосуванню.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вважає наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на протязі 2000-2005 років надбавка до пенсії позивача, як учасника бойових дій. В розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком передбачена Законом України « Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист» і « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», має обчислюватися згідно з вимогами законодавства з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.1996 року, № 831 від 26.07.1996 року , № 1 від 03.01.2003 року.
Вказаний висновок суду є обгрунтованим і відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до положень Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» за станом на 2000-2005 рік пенсія або щомісячне довічне грошове забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищувалося учасникам бойових дій на певний відсоток мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у даному випадку для застосування вказаних Законів встановлювався відповідними постановами Кабінету міністрів України № 342 від 19.03.1996 року, № 831 від 26.07.1996 року, № 1 від 03.01.2003 року, № 1350 від 27.08.2003 року.
Судом встановлено і сторони не заперечували, що відповідач підпав під дію положень законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» і за 2000-2005 рік йому нараховувалася і виплачувалася надбавка, як учаснику бойових дій, обчислена на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними постановами кабінету Міністрів України.
Таким чином, розрахунок вказаної надбавки позивачу за даний період часу проводився відповідно до діючого законодавства України і тому відповідно до вищезазначених правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату перераховувати пенсію позивача з вказаних ним підстав.
Посилання в позові і в апеляційній скарзі представника позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за 2000 - 2005 рік необхідно розраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом, а не на підставі постанов Кабінету Міністрів України, не ґрунтуються на законі.
Так, Законами України « Про підвищення мінімального розміру пенсії», « Про пенсійне
забезпечення», « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», « Про затвердження
прожиткового мінімуму на 2000 рік», « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік», «
Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік», « Про затвердження прожиткового
мінімуму на 2003 рік», « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік», « Про
затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», « Про Державний бюджет України на 2005
рік» за станом на 2000-2005 рік не передбачено можливість і фактично заборонено застосування
мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення надбавок до пенсії
або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку
передбаченому Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і
« Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу
органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Посилання позивача на ст. 46 ч.3 Конституції України не має відношення до справи, оскільки ця стаття визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,
встановленого законом, а не встановлює, що мінімальна пенсія за віком у будь-якому випадку має дорівнювати прожитковому мінімуму.
Крім того, справа розглядалася у порядку КАС України, суд не застосував по справі положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4 « Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців ( Крім військовослужбовців строкової служби) , осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а навів їх в мотивувальній частині постанови як позицію Верховного Суду України з цього питання, що не суперечить ст. 163 КАС України про зміст постанови, в зв'язку з чим є необгрунтованими доводи апеляційної скарги з посиланням на ст. 8 ЦПК України на неправомірність застосування положень постанови Пленуму Верховного Суду України.
Разом з тим, правильно встановивши обставини справи і прийнявши рішення, яке відповідає вимогам законодавства України, в рішення суду неправильно мотивовано висновок щодо необґрунтованості доводів позивача.
Суд першої інстанції вказав : « Дійсно, Законом України « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 284,69 гривні на місяць, а стаття 63 Закону України « Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 гривні на місяць. Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14,15 розділу « Прикінцеві положення » Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який вступив в дію з 01.01.2004 року, зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно -правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Внаслідок чого склалась невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.1996 року, № 831 від 26.07.1996 року та № 1 від 03.01.2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком».
Тобто суд першої інстанції вказав на невідповідність Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказаних постанов Кабінету міністрів України, якими визначався розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення надбавки до пенсії позивача з застосуванням Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» з тих підстав, що вони не приведені у відповідність до закону і не скасовані. Але це виключало в такому разі застосування даних постанов Кабінету Міністрів України і відповідно суперечило головному висновку суду про необґрунтованість позову у справі.
Проте суд першої інстанції не врахував, що вказані постанови Кабінету Міністрів України при застосуванні для обчислення підвищення пенсії на підставі розміру мінімальної пенсії за віком згідно із Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» за станом на 2000-2005 рік не суперечили і не мали відношення до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні з вилученням з неї вищевказаного мотивування висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача.
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2006 року - змінити, вилучивши з її мотивувальної частини наступні речення: « Дійсно, Законом України « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 284,69 гривні на місяць, а стаття 63 Закону України « Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 гривні на місяць. Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14,15 розділу « Прикінцеві положення » Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який вступив в дію з 01.01.2004 року, зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно -правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Внаслідок чого склалась невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.1996 року, № 831 від 26.07.1996 року та № 1 від 03.01.2003 року, які до теперішнього часу не приведеш у відповідність із Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком».
В іншій частині постанову суду залишити без зміни.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України на протязі одного місяця.