ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 листопада 2010 року 10:30 № 2а-14649/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Кармазіні А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління МВС України в місті Києві
про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засідання 12 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління МВС України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним рішення (у вигляді протоколу) комісії Головного управління МВС України в місті Києві від 16 липня 2009 року № 66 про розгляд питань, пов’язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни, в частині відмови позивачу у визнанні його учасником бойових дій та наданні відповідного статусу та зобов’язання відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій і видати відповідне посвідчення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14649/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2010 року, яке відкладалось на 12 листопада 2010 року для надання відповідачем додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 12 листопада 2010 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача надав суду необхідні докази на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 10 липня 2006 року по 10 липня 2007 року був відряджений у тривале закордонне відрядження у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово на посаді патрульного 2-го відділення 1-го оперативного взводу. На момент направлення позивача у відрядження діяла постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 у відповідній редакції. Позивач зазначає, що цією постановою Югославію було віднесено до переліку держав на території яких велися бойові дії, у зв'язку з чим та на підставі пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня1993 року № 3551-XII (далі по тексту –Закон № 3551-XII), йому було надано довідку від 09 липня 2007 року № К1-322/36 про те, що він має право на пільги, як учасник бойових дій. Однак, згідно наказу МВС України від 19 липня 2007 року № 938 о/с та від 31 серпня 2007 року № 1172 о/с, термін тривалого закордонного відрядження позивача у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово було продовжено до 31 грудня 2007 року, тому подати зазначену довідку від 09 липня 2007 року № К1-322/36 та інші необхідні документи до Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України він не міг.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати поважною причину ненадання ним документів на установлення статусу учасника бойових дій в період до 08 листопада 2007 року та визнання протиправним рішення (у вигляді протоколу) комісії Головного управління МВС України в місті Києві від 16 липня 2009 року № 66 про розгляд питань, пов’язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни, в частині відмови позивачу у визнанні його учасником бойових дій та наданні відповідного статусу та зобов’язання відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій і видати відповідне посвідчення.
Представник відповідача зазначив, що рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій винесено відповідно до чинного законодавства, а обставини, на які посилається позивач не можуть бути підставою для надання йому зазначеного статусу, адже він перебував на службі у Косово не в той час коли там велися бойові дії.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно наказу МВС України від 07 липня 2006 року № 381 о/с позивач був відряджений у тривале закордонне відрядження у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово на посаді патрульного 2-го відділення 1-го оперативного взводу.
Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 3551-XII військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції чинній на час направлення та закінчення довготривалого відрядження позивача строком на 1 рік (10 липня 2006 року –10 липня 2007 року) у Косово, (колишня Союзна Республіка Югославія) було віднесено до переліку держав і періодів бойових дій на їх території.
09 липня 2007 року позивачу Спеціальним миротворчим підрозділом МВС України, м. Гниляни, Косово, була видана довідка № К1-322/36 про перебування останнього з 10 липня 2006 року до 10 липня 2007 року у закордонному відрядженні у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово (колишня Союзна Республіка Югославія), у якій зазначалося про його право на пільги як учасника бойових дій.
У відповідності до наказу МВС України від 19 липня 2007 року №938 о/с позивачу було продовжено термін тривалого закордонного відрядження у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово до 15 вересня 2007 року. Крім того, наказом МВС України від 31 серпня 2007 року № 1172 о/с позивачу було продовжено термін тривалого закордонного відрядження у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово до 31 грудня 2007 року.
Наказом МВС України від 29 грудня 2007 року № 1787 о/с позивач вважається таким, що з 14 грудня 2007 року прибув з тривалого закордонного відрядження після виконання службових обов’язків у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України.
Постановою КМ України "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" від 08 листопада 2007 № 1296 (далі по тексту – Постанова № 1296) до вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" внесені зміни, у зв’язку з чим, період, під час якого позивач перебував на службі в Спеціальному миротворчому підрозділі МВС України в Косово Спеціального миротворчого центру Київського національного університету внутрішніх справ був виключений з Переліку держав і періодів бойових дій на їх території.
Судом встановлено, що первинний строк перебування позивача на службі в Спеціальному миротворчому підрозділі МВС України в Косово, згідно наказу МВС України від 07 липня 2006 року № 381 о/с складав 1 рік, у зв’язку з чим йому і була видана довідка від 09 липня 2007 року № К1-322/36 , згідно якої позивач має право на пільги як учасник бойових дій.
Зазначена довідка не була своєчасно подана позивачем для прийняття відповідного рішення про визнання його учасником бойових дій, оскільки термін закордонного відрядження було продовжено спочатку до 15 вересня 2007 року , а потім до 14 грудня 2007 року.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки на час перебування позивача в закордонному відрядженні в Косово в первинний період з 10 липня 2006 року по 10 липня 2007 року і на час видачі про це довідки від 09 липня 2007 року К1-322/36 діяла редакція Постанови КМ України від 8 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою період перебування позивача на службі в колишній Союзній Республіці Югославії зараховується як період бойових дій на її території.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення (у вигляді протоколу) комісії Головного управління МВС України в місті Києві від 16 липня 2009 року № 66 про розгляд питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника бойових дій, в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій.
3. Зобов’язати Головне управління МВС України в місті Києві надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.