Україна                                

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2750/2006                                     Головуючий у 1-й інстанції - Васильків Є. В.

Категорія 5                                                          Доповідач - Бабій А. П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Бабія А. П.

суддів - Гайворонського С. П., Станкевича В. А.

при секретарі - Бодюл І.І.

за участю - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

.;ОСОБА_3. та його представника адвоката ОСОБА_4;

Польщиної Т. Л., представника управління земельних    ресурсів

Одеської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 таОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2002 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання видати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

28. 11. 2002 р. ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 та зобов'язання видати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на підставі рішення Одеської міської ради від 10.08. 2000 р. № 1469-ХХШ "Про передачу у приватну власність гр. ОСОБА_7. земельної діялнки площею 0,0622 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель".

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2002 р. позовОСОБА_3. задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_5. просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку у порядку спадкування площею 0,0601 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 оскільки позивач не повідомив суд першої інстанції про те, що існує рішення Одеської міської ради від 26. 01. 2001 р. № 2073-ХХШ про внесення змін в рішення Одеської міської ради від 10. 08. 2000 р. № 1469-ХХШ, за яким площа земельної ділянки ОСОБА_7 складає 0,0601 га, а також, що справа була розглянута у їх відсутність без сповіщення про час і місце розгляду справи, до участі в справі не притягувалися.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2.; Польщина Т. Л., представник управління земельних ресурсів Одеської міської ради, просили рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд; а ОСОБА_3. та його представник адвокат ОСОБА_4 Просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовОСОБА_3. суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 мати позивача, з 1999 р. займалася питанням приватизації земельної ділянки в АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Одеської міської ради від 10.08. 2000 р. № 1469-ХХШ і після її смерті відповідно до ст. ст. 529, 549 ЦК України він має право в порядку спадкування на право власності на вказану ділянку.

Проте такий висновок суду суперечить матеріалам справи і вимогам закону.

Як видно з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 10.08. 2000 р. № 1469-ХХШ "Про передачу у приватну власність гр. ОСОБА_7. земельної ділянки площею 0,0622 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель" передано безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_7. вказану земельну ділянку з зобов'язанням ОСОБА_7., зокрема, замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення державного акта на право приватної власності на землю.

07. 09. 2000 р. померлаОСОБА_7 спадкоємцем майна якої є ОСОБА_3.

В справі відсутні дані чи зверталася ОСОБА_7. в управління земельних ресурсів Одеської міської ради з приводу оформлення державного акта на право приватної власності на землю, а відсутність державного акта на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку сторони не оспорюють, в тому числі і за станом на 2002 р., коли розглядалася справа судом першої інстанції.

Вказані обставини мають істотне значення, оскільки відповідно до ст. 125 ч. 1 Земельного Кодексу України 2001 р. право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Крім того, згідно зі ст. 116 Земельного Кодексу України 2001 р. громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Органом місцевого самоврядування, який вправі вирішувати питання щодо права власності на спірну земельну ділянку є Одеська міська рада, а не її управління земельних ресурсів.

Суд першої інстанції вказані положення закону до уваги не прийняв, не встановив належним чином фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і не притягнув до участі в справі Одеську міську раду, до компетенції якої входить вирішення питання про право власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що представник управління земельних ресурсів Одеської міської ради не мав повноважень від відповідного органу виступати як представник по даній справі в спорі про право власності на землю в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7.

Прийняте рішення суду першої інстанції без вияснення і врахування позиції Одеської міської ради з приводу спірної земельної ділянки порушило права суміжного землекористувача ОСОБА_5., а в подальшому і ОСОБА_1, який є її правонаступником, оскільки рішенням Одеської міської ради від 26. 01. 2001 р. № 2073-XXIII вже після смерті ОСОБА_7внесено зміни в рішення Одеської міської ради від 10. 08. 2000 р. № 1469-ХХШ, за яким площа земельної ділянки ОСОБА_7у АДРЕСА_1 складає 0,0601 га, а не 0,0622 га, як вказано в рішенні суду.

Внаслідок цього визнання судом за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,0622 га уАДРЕСА_1 порушило права ОСОБА_5.,

якій на підставі Державного акту на право приватної власності НОМЕР_1 від 05. 07.

2000 р. належала земельна ділянка площею 0,0021 га, яка є частиною земельної ділянки, виділеної судом у 2002 р. ОСОБА_3.

Належна ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності I- ОД № 083806 від 05. 07. 2000 р. земельна ділянка за договором купівлі-продажу з 08. 03. 2003 р. належить ОСОБА_1

Внаслідок вказаних порушень вимог цивільного судочинства судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини справи, допущено невідповідність вказаного рішення суду вимогам ст. 202 ЦПК України 1963 р., який діяв на час постановлення рішення суду, і аналогічним їм положенням ст. 213 ЦПК України 2004 р., який діє на теперішній час, щодо законності і обгрунтованості рішення суду.

Апеляційний суд позбавлений можливості усунути вказані недоліки і порушення

закону тому, що за ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, що має місце у даному випадку відносно Одеської міської ради, ОСОБА_5, а в подальшому і ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_5

Одночасно апеляційний суд враховує наявність в провадженні Київського районного суду м. Одеси не розглянутих справ по спору між цими ж сторонами стосовно законності рішення Одеської міської ради від 26. 01. 2001 р. № 2073-ХХШ і відносно спірної земельної ділянки, на що вказується як в апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_5 по справі, так і в запереченняхОСОБА_3. на цю апеляційну скаргу і що підтвердили сторони в судовому засіданні апеляційного суду.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги норм цивільного процесуального права і це є безумовною підставою для скасування постановленого по справі рішення з направленням справи на новий розгляд, під час якого необхідно уточнити вимоги позивача і розглянути справу з урахуванням доводів сторін відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п. 5, 311 ч. 1 п. 4, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2002 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду законної сили.