ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

  24.11.10 р.                                                                                    Справа № 22/267                              

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сніжне Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,

про стягнення 63 780,00 грн.

 за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,

                                                           ВСТАНОВИВ:

           Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Сніжне Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про стягнення суми заборгованості за договором поставки №0511-09 від 05.11.2009р. на суму 42 520,00 грн. та пені у розмірі 21 260,00 грн., що разом становить 63 780,00 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №0511-09 від 05.11.2009р. щодо оплати поставленого товару, простроченні грошового зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №0511-09 від 05.11.2009р., додатку №1 на поставку обладнання, згідно договору №0511-09 від 05.11.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує Конституцією України, главою 54 Цивільного кодексу України, ст.ст.265, 230, 231 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.10.2010р. Позивачем до матеріалів справи додано акт прийому-передачі від 05.11.2009р., підписаний з боку останнього, пояснення менеджера від 01.12.2009р. та продавця непродовольчих товарів СПД Первушкіна, а також копії квитанцій, відповідно до яких сплачено судові витрати.

09.11.2010р. суду представлено видаткову накладну №13056 від 02.11.2009р.

11.11.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано копію листа Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області від 10.11.2010р. та постанову про відому у порушенні уголовної справи від 10.11.2010р.

15.11.2010р. представником Позивача долучено до матеріалів справи видаткову накладну №589 від 02.11.2009р.

Представник Позивача в судовому засіданні 24.11.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та представив письмові пояснення щодо неможливості надання доказів відображення в податковому обліку спірної господарської операції.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та доданих до неї документах, а також на адресу, визначену у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7221864, суд дійшов висновку, що останній про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

 За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

 Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

 Оцінивши договір поставки №0511-09 від 05.11.2009 року, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.2 даної угоди, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р.

В силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пунктів 1.1 договору, Позивач (Постачальник) зобов’язується передати в обумовлені строки Відповідачу (Покупцю) товар, що належить Постачальнику на праві власності, вільний від завдатку та прав третіх осіб, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно п.1.2 договору, предметом даного правочину є торгівельне та холодильне обладнання.

Відповідно до п.1.4 договору, ціна, кількість та асортимент товару, що належить до поставки, зазначається на кожну партію товару окремим додатком, що є невід’ємною частиною договору.

За приписами п.2.1 договору, загальна ціна правочину становить 42 520,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Як свідчить додаток №1 на поставку обладнання, згідно договору №0511-09 від 05.11.2209р., сторони обумовили поставку вітрин холодильних у кількості 4 одиниць загальною вартістю 42 520,00 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно з видатковою накладною №589 від 02.11.2009р., долученою до матеріалів справи, Позивач передав Відповідачу обумовлений вище товар на загальну суму 42 520,00грн. з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується підписами сторін на даному документі та печаткою Позивача.

На договірний характер даних правовідносин вказує ідентичність товару, поставленого за наведеним первинним документам обумовленому у додатку №1 на поставку обладнання, згідно договору №0511-09 від 05.11.2209р.

Окрім того, наявності інших правочинів між учасниками процесу не доведено у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

 Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах договору №0511-09 від 05.11.2009р. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

 Враховуючи домовленості, викладені сторонами в пункті 2.2, 2.3 договору, оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або за готівковий розрахунок шляхом внесення грошових коштів через регістратор розрахункових операцій Постачальника окремими платежами з фіксованою датою сплати:

1-й платіж 50% - 21260,00 грн. не пізніше 27.11.2009р.;

2-й платіж 50% - 21 260,00 не пізніше 27.12.2009р.

Одночасно, як вбачається з п.2.4 правочину, товар відвантажується Покупцю без первинної оплати.

Так, враховуючи обставини викладені вище, Позивачем поставлено обумовлений правочином товар, проте, у порушення умов договору Відповідачем станом на теперішній час вартість поставленого товару не сплачена.

Даний факт у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем у сумі 42 520,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

 Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору сторонами визначена відповідальність Покупця: якщо останній не здійснить наступний платіж Постачальнику точно у строк, передбачений у пункті 2.3 договору, додатково надається 1 робочий день на погашення заборгованості. У випадку, якщо по закінченню додаткового дня, наступного за днем сплати, Постачальник не отримує поточний платіж, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 10% від суми несплаченого своєчасно поточного платежу.

З огляду на викладене, Позивачем до стягнення заявлено пеню у розмірі 21 260,00грн.

Проте, перевірив правову природу, розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні даних позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання.

Пунктом 3 наведеної норми Цивільного кодексу України визначено поняття пені, якою є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день просрочки виконання.

Дослідивши п.5.2 договору, суд дійшов висновку, що правочином за правовою природою обумовлена відповідальність у вигляді штрафу, яка з розрахунку 10% від суми несплаченого своєчасно поточного платежу (за фактичними обставинами обидва платежу несплачені своєчасно, отже, прострочення існує щодо суми у розмірі 42 520,00 грн.) становить 4 252,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, її резолютивної частини, до стягнення заявлена пеня у розмірі 21 260,00 грн.

Однак, даний розрахунок також не відповідає нарахуванню неустойки у вигляді пені, оскільки означений вид відповідальності передбачає її розрахунок у процентному обчисленні за кожний день прострочення від суми боргу і тому не може становити суму, визначену Позивачем.

Таким чином, заявлена до стягнення сума неустойки не відповідає ані нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ані положенням укладеного між сторонами договору - п.5.2.

З огляду на викладене, враховуючи що до стягнення заявлено саме пеню та неможливість виходу судом за межі позовних вимог, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

 Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

 Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд,-

                                                               ВИРІШИВ:

 1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сніжне Донецької області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про стягнення суми заборгованості за договором поставки №0511-09 від 05.11.2009р. на суму 42 520,00 грн. та пені у сумі 21 260,00 грн., що разом становить 63 780,00 грн. задовольнити частково.

 2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, банківські реквізити не відомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86505, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) суму основного боргу у розмірі 42 520,00 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 425,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,33 грн.

 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 5.У судовому засіданні 24.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

 6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

 7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

 Суддя                                                              

  Повний текст рішення підписано 29.11.2010р