ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 35340/09
11.10.10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької області від 29 травня 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Парус-Буковина» «Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Україна» до Державної податкової інспекції в м. Чернівці про визнання нечинними рішень суб’єкта владних повноважень,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач, Дочірнє підприємство «Парус-Буковина» «Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Україна» (далі ДП «Парус-Буковина») звернулось до суду за позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача №000128231/0 від 16.05.2008 року про нарахування та сплату податкового зобов»язання в розмірі 46049.00 грн. і податкове повідомлення-рішення №000129231/0 від 16.05.2008 року про нарахування та сплату податкового зобов»язання в розмірі 42859.50 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вказані рішення були прийняті у зв»язку з прийняттям рішення Голосіївським районним судом м. Києва, яким державна реєстрація, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Конвинор» були визнані недійсними, а вказане товариство було стороною по угодам із ДП «Парус-Буковина» про надання послуг в період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року. У зв»язку з цим, витрати ДП «Парус-Буковина» на думку відповідача, пов»язані із придбанням послуг ТОВ «Конвинор» повинні бути відкориговані. Позивач зазначає, що на момент виникнення та виконання господарських зобов»язань, встановлених відповідними угодами із ДП «Парус-Буковина» товариство «Конвинор» було належним чином зареєстроване, як господарюючий суб»єкт, і інформація про нього була внесена в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України. Судове рішення стосовно скасування державної реєстрації ТОВ «Конвинор» не створює для позивача жодних правових наслідків щодо виникнення, зміни чи припинення цивільно-правових зобов»язань за минулі періоди в теперішній час, оскільки такі зобов»язання на момент ухваленння рішення суду у ДП «Парус-Буковина» і ТОВ «Конвинор» відсутні.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 29 травня 2009 року позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці №000128231/0 від 16.05.2008 року про нарахування та сплату податкового зобов»язання в розмірі 46049.00 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці №000129231/0 від 16.05.2008 року про нарахування та сплату податкового зобов»язання в розмірі 42859.50 грн.
Наведена постанова мотивована тим, що на момент ухвалення рішення Голосіївським районним судом м. Києва від 11 липня 2006 року зобов»язання між ТОВ «Конвинор» та ДП «Парус-Буковина» було припинено внаслідок їх повного виконання і з 01.04.2006 року будь-які господарські відносини з ТОВ «Конвинор» у позивача були відсутні. Суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання недійсним статуту та установчого договору ТОВ «Конвинор» та визнання недійсним його свідоцтва платника податку на додану вартість згідно вказаного судового рішення, що набрало законної сили 24.07.2006 року, не впливає на включення позивачем до складу валових витрат за 4-й квартал 2005 року та 1-й квартал 2006 року і не підлягає відповідному коригуванню.
Не погодившись із вказаною постановою її оскаржив відповідач, просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Як на доводи апеляційної скарги зазначає, що згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 року статут та установчий договір ТОВ «Конвинор» визнано недійсними з моменту реєстрації підприємства (23.03.2004 року), та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі (22.04.2004 року), а уся діяльність, що проводилась на їх підставі є незаконною. У зв»язку з вищенаведеним, податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року не мають юридичної сили та відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97 – ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до податкового кредиту. Оскільки суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту на момент перевірки були непідтверджені податковими накладними, то платник податків повинен нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено виїзну планову документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов»язань ДП «Парус-Буковина» за результатами якої оформлено акт №1748/23-1/30205873 від 06.05.2008 року та прийнято податкові повідомлення рішення №000128231/0 від 16.05.2008 року та №000129231/0 від 16.05.2008 року за заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.
Приймаючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення відповідач керувався рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 року за яким статут та установчий договір ТОВ «Конвинор» визнано недійсними з моменту реєстрації підприємства (23.03.2004 року), та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі (22.04.2004 року), а тому податкові накладні за якими ДП «Парус-Буковина» було придбано у ТОВ «Конвинор» послуги по виконанню організаційних робіт на підготовку та проведення семінарів по автоматизації обліку з використання програмного комплексу є недійсними, а відповідні суми податку на додану вартість по вказаним накладним не підлягають включенню до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент виникнення та виконання господарських зобов»язань встановлених відповідними угодами із ДП «Парус-Буковина» ТОВ «Конвинор» було зареєстроване як господарюючий суб»єкт і інформація про нього була внесена в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, а тому податкові накладні не мали недоліків, а їх порядок заповнення відповідав встановленному чинним законодавством.
Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійним державної реєстрації, статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за яким ним були видані податкові накладні.
Колегія суддів приходить до переконання, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Отже, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Конвинор» був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
За таких обставин позивач не міг нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагента, включеного до Єдиного державного реєстру, за умови його необізнаності щодо такої.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернівецької області від 29 травня 2009 року у справі №2/159 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді : І.Я. Олендер
В.З. Улицький
Повний текст ухвали складено та підписано 15.10.2010 року.