ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 листопада 2010 року 09:42 № 2а-15039/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.
за участю представників:
від позивача: Глузд О.В. (довіреність від 01.11.2010 року)
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Малого колективного підприємства «ВЛАСТА»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання протиправними дій та зобов’язання провести в якості податкової звітності податкові декларації
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Мале колективне підприємство «ВЛАСТА»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо невизнання в якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, за серпень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року.
Позивач зазначає, що податкові декларації мають всі необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати їх як податкові декларації позивача, відповідач не уповноважений розширювати перелік підстав для невизнання податкових декларацій, а отже його дії є протиправними, вчиненими всупереч вимогам п/п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181).
Відповідач в судове засідання 30 листопада 2010 року не з’явився, заперечень проти позову не подав, причин неявки не повідомив, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.11.2010 року.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався і справу розглянуто на підставі в наявних в ній доказів.
Позиція відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача, як вбачається з його повідомлень про невизнання звітності позивача, полягає: у невідповідності декларації з податку на прибуток положенням абз. 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181, а саме: відсутні прочерки всіх рядків декларації, декларація не дозволяє вільне читання записів; у тому, що декларація з ПДВ за липень 2010 року не містить повної реєстраційної інформації щодо платника та не визначено період за який подається декларація; декларація з ПДВ за серпень 2010 р. подана без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням додаткових пояснень позивача, наданих під час розгляду справи, суд встановив наступне.
Мале колективне підприємство «Власта»(далі –МП «Власта») зареєстроване 12.04.1994 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією. Підприємству присвоєно ідентифікаційний код 21589497. МП «Власта»02.12.2003 року зареєстровано в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво № 35615020 (НБ № 220001) з присвоєнням індивідуального податкового номеру 215894926534 (замість свідоцтва від 22.03.2001 р.).
Як встановлено під час розгляду справи, 16 липня 2010 року позивачем складено Декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року разом з Додатком № К1/1, яку направлено на адресу відповідача кур’єрською поштою.
Зазначена декларація отримана відповідачем 20.07.2010 року, про що свідчить штамп ДПІ про отримання на квитанції про доставку.
10 серпня 2010 року відповідачем ухвалено рішення у формі листа № 21462/10/28-014, яке згідно поштового штемпеля направлено позивачу лише 03.09.2010 року, про невизнання цієї декларації із зазначенням того, що зазначена декларація не відповідає вимогам абзацу 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181 та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 23.03.2003 р., а саме: без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації; декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів. У зв’язку з чим позивачу запропоновано подати нову декларацію, оформлену належним чином.
Вирішуючи спір в цій частині суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані, зокрема, вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Тобто, цим законом визначено вичерпний перелік підстав, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, непідписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу право не визнати податкову декларацію.
Зазначені підстави не підлягають розширеному тлумаченню з огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України.
При цьому, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію, відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону, є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до п/п. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.
У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що обов’язковими реквізитами у правовому розумінні визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.
Загальновизнаними елементами обов’язкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.
В контексті спірних відносин до цих реквізитів можна віднести й наявність вартісного вираження податкових наслідків вчинення економічних операцій протягом звітного періоду, яка дає можливість обробити наявну в декларації інформацію та ввести її до інформаційної бази податкового органу.
При цьому, перевірка наявності арифметичних помилок щодо цих показників або наявності методологічних помилок не входить до процедури прийняття звітності та перевірки наявності обов’язкових реквізитів та здійснюється за окремою процедурою проведення камеральних перевірок (п/п. «в»п/п. 4.2.2. Закону № 2181), яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Як встановлено судом під час розгляду справи, декларація з податку за прибуток за перше півріччя 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить інші обов’язкові реквізити.
Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Рядки декларації, які не заповнювались через відсутність операцій/сум, прокреслені, що відповідає вищезгаданому порядку їх заповнення.
Вищенаведені обставини в сукупності дають суду підстави для висновку, що позивач виконав всі вимоги, передбачені законодавством щодо складання, відображення обов’язкових реквізитів та подання зазначеної декларації, що дає можливість ідентифікувати її як податкову декларацію, подану позивачем, а також дає підстави для визнання її дійсним документом, що має юридичну силу, а отже рішення відповідача про невизнання цієї декларації не ґрунтується на вимогах законодавства та ухвалено без врахування фактичних обставин.
Крім того, оцінюючи ту обставину, що відповідач лише 03.09.2010 року направив позивачу повідомлення від 10 серпня 2010 року № 21462/10/28-014 про невизнання Декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення протягом розумного строку, що в даному випадку поширюється і на перевірку дій відповідача стосовно своєчасності повідомлення позивача про рішення про невизнання звітності. Даний критерій-принцип оцінювання дій/рішення відповідача передбачає, що прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.
В даному випадку, з огляду на зміст правовідносин та положення п. 4.5. внутрівідомчих Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 р. (із змінами) щодо направлення відповідного повідомлення протягом трьох днів від дня отримання звітності, суд приходить до висновку, що відповідач невиправдано затягував направлення позивачу рішення про невизнання його звітності.
Внаслідок такої бездіяльності відповідача порушено право позивача на отримання протягом розумного строку інформації про невизнання звітності, на підставі якої відбувається зміна у структурі податкових зобов’язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, який (позивач) в даному випадку був позбавлений протягом часу прострочки надіслання йому відповідного рішення права на захист своїх прав на достовірну та повну інформацію щодо його податкових зобов’язань перед бюджетом, а отже в даному випадку суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо направлення позивачу рішення про невизнання його податкової звітності.
В сукупності наведене дає суду підстави для висновку про задоволення позову в цій частині з урахуванням положень ст. 11 КАС України, шляхом визнання протиправним рішення відповідача про невизнання Декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, оформлене листом від 10.08.2010 р. № 21462/10/28-04, що в свою чергу означає, що оскаржуване рішення не створює будь-яких правових наслідків з моменту прийняття.
Щодо позовних вимог стосовно зобов’язання відповідача прийняти зазначену декларацію, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом і зазначено вище, зазначена декларація отримана відповідачем 20.07.2010 року про що свідчить штамп ДПІ про отримання на квитанції про доставку.
Отже, виходячи з приписів п/п. 4.1.4. (п/п. «б») Закону № 2181 дана декларація визнається судом своєчасно поданою та в силу закону (п/п. 4.1.2. Закону № 2181) фактично прийнятою податковим органом.
Оскільки рішення відповідача про невизнання даної декларації позивача визнається судом протиправним, а зазначена декларація є своєчасно поданою і фактично прийнятою та не набула статусу невизнаної, вона підлягає врахуванню податковим органом з дати її подання, з огляду на що у суду відсутні підстави зобов’язувати відповідача повторно прийняти дану звітність, у зв’язку з чим в цій частині позову слід відмовити.
При вирішенні питання щодо зобов’язання відповідача провести в якості податкової звітності Декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, суд керується положенням пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої відповідач забезпечує облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).
Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.
Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також внутрівідомчими Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.
Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у системі обліку податкового органу (базах податкової звітності) правильно та в повному обсязі відображали фактичний стан його зобов’язань та платежів до бюджету.
Оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання Декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, судом встановлено, що зазначена декларація, яка датована 13.08.2010 року, направлена позивачем на адресу відповідача кур’єрською поштою 20 серпня 2010 року разом з додатком № 5 та Реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
Зазначена декларація разом з додатками отримана податковим органом 20.08.2010 року, про що свідчить штамп ДПІ про отримання на квитанції про доставку, а отже, виходячи з приписів п/п. 4.1.4. (п/п. «а») Закону № 2181 є своєчасно поданою.
Проте, рішенням у формі листа від 21.08.2010 року № 22488/10/28-04, яке направлено позивачу 31.08.2010 року, відповідач з посиланням на п/п. 4.1.2. Закону № 2181 не визнав дану податкову звітність податковою декларацією з тих підстав, що у заголовній частині (поле 4) не відображено повної інформації (відповідно до реєстраційних даних), а також не визначено період, за який подається податкова декларація з ПДВ, що на думку відповідача не відповідає вимогам Порядку складання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (із змінами).
Як встановлено судом під час розгляду справи, податкова декларація з ПДВ за липень 2010 року, копія якої залучена до матеріалів справи, містить всі обов’язкові реквізити, у т.ч. містить найменування платника податків, в ній визначено період, за який подається декларація (липень 2010 року), вона підписана з боку позивача та скріплена печаткою позивача.
Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Рядки декларації, які не заповнювались через відсутність операцій/сум, прокреслені, що відповідає вищезгаданому порядку їх заповнення.
В сукупності наведене дає суду підстави для висновку, що позивач виконав всі вимоги, передбачені законодавством щодо складання, відображення обов’язкових реквізитів та подання зазначеної декларації, що дає можливість ідентифікувати її як податкову декларацію, подану позивачем, а також дає підстави для визнання її дійсним документом, що має юридичну силу, а отже рішення відповідача у формі листа від 21.08.2010 року № 22488/10/28-04 щодо невизнання поданої позивачем та прийнятої відповідачем податкової декларація з ПДВ за липень 2010 року, з огляду на вищенаведені норми п/п. 4.1.2. Закону № 2181, не ґрунтується на вимогах законодавства та ухвалено без врахування фактичних обставин. Вказане дає суду підстави, з рахуванням положень ст. 11 КАС України, для визнання цього рішення відповідача протиправним, що в свою чергу означає, що воно не створює будь-яких правових наслідків з моменту прийняття.
Щодо позовних вимог стосовно зобов’язання відповідача прийняти зазначену декларацію, суд зазначає наступне.
Оскільки рішення відповідача про невизнання даної декларації позивача визнається судом протиправним, а зазначена декларація є своєчасно поданою та фактично прийнятою, і не набула статусу невизнаної, вона підлягає врахуванню податковим органом з дати її подання, з огляду на що у суду відсутні підстави зобов’язувати відповідача повторно прийняти дану звітність, у зв’язку з чим в цій частині позову слід відмовити.
В частині позовних вимог про зобов’язання провести зазначені декларації в системах обліку податкового органу, суд зазначає, що оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання податкової декларація з ПДВ за липень 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цієї податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, судом встановлено, що зазначена декларація, яка датована 15.09.2010 року, направлена позивачем на адресу відповідача кур’єрською поштою 17 вересня 2010 року разом з додатком № 5 та Реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
Зазначена декларація разом з додатками отримана податковим органом 17.09.2010 року, про що свідчить штамп ДПІ про отримання на квитанції про доставку, а отже, виходячи з приписів п/п. 4.1.4. (п/п. «а») Закону № 2181 є своєчасно поданою.
Проте, рішенням, оформленим листом від 30.09.2010 року № 27535/10/28-04, відповідач не визнав подану податкову звітність податковою декларацією у зв’язку з її невідповідністю Порядку складання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (із змінами), а саме: вона подана без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації.
При цьому, відповідачем в даному повідомленні не визначено, у чому конкретно полягає порушення, які саме рядки/графи/розділи декларації не заповнені та не прокреслені.
Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з того, що, як вже зазначалося вище, підпунктом 4.1.2. Закону № 2181 визначено вичерпний перелік підстав, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, не підписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу право не визнати податкову декларацію.
Дослідивши під час розгляду справи вищезгадану декларацію, суд приходить до висновку, що декларація з ПДВ за серпень 2010 року містить всі обов’язкові реквізити, вона підписана з боку позивача та скріплена печаткою позивача.
Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Рядки декларації, які не заповнювались через відсутність операцій/сум, прокреслені, що відповідає вищезгаданому порядку їх заповнення.
В сукупності наведене дає суду підстави для висновку, що позивач виконав всі вимоги, передбачені законодавством щодо складання, відображення обов’язкових реквізитів та подання зазначеної декларації, що дає можливість ідентифікувати її як податкову декларацію, подану позивачем, а також дають підстави для визнання її дійсним документом, що має юридичну силу, а отже рішення відповідача від 30.09.2010 року № 27535/10/28-04 щодо невизнання поданої позивачем та прийнятої відповідачем податкової декларація з ПДВ за серпень 2010 року, з огляду на вищенаведені правові норми п/п. 4.1.2. Закону № 2181 не ґрунтується на вимогах законодавства та ухвалено без врахування фактичних обставин, що дає суду підстави, з рахуванням положень ст. 11 КАС України, для визнання цього рішення протиправним, що в свою чергу означає, що воно не створює будь-яких правових наслідків з моменту прийняття.
Щодо позовних вимог стосовно зобов’язання відповідача прийняти зазначену декларацію, суд зазначає наступне.
Оскільки рішення відповідача про невизнання даної декларації позивача визнається судом протиправним, а зазначена декларація є своєчасно та фактично поданою і не набула статусу невизнаної, вона підлягає врахуванню податковим органом з дати її подання, з огляду на що у суду відсутні підстави зобов’язувати відповідача повторно прийняти дану звітність, у зв’язку з чим в цій частині позову слід відмовити.
В частині позовних вимог про зобов’язання провести зазначену звітність в системі обліку податкового органу суд зазначає, що оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання податкової декларація з ПДВ за серпень 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цієї податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене та виходячи з встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними рішень відповідача про невизнання податкової звітності та в частині зобов’язання відповідача провести подану позивачем податкову звітність в електронних базах податкової звітності. В частині зобов’язання відповідача повторно прийняти зазначену звітність суд приходить до висновку, як зазначено вище, про відмову в задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що дана звітність фактично є прийнятою відповідачем.
Щодо застосування належного способу захисту порушених прав позивача в частині його позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання звітності, суд, з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне, виходячи з повноважень, наданих ст. 11 КАС України, застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме: визнати протиправними саме рішення відповідача про невизнання звітності (не дії), оскільки, як зазначено вище, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію, відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційному узгодження, який, відповідно до п/п. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.
Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов малого колективного підприємства «ВЛАСТА»задовольнити частково.
2. Визнати протиправними рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про невизнання як податкової звітності малого колективного підприємства «Власта»(код з ЄДР 21589497; адреса: 02125, м. Київ, пр.-т Алішера Навої, 76):
- декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, викладене у формі листа від 10.08.2010 р. № 21462/10/28-04,
- податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, викладене у формі листа від 21.08.2010 р. № 22488/10/28-04,
- податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, викладене у формі листа від 30.09.2010 р. № 27535/10/28-04.
3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва провести в електронних базах податкової звітності податкові декларації Малого колективного підприємства «Власта»(код з ЄДР 21589497):
- декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, подану 20.07.2010 року,
- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, подану 20.08.2010 р.,
- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, подану 17.09.2010 р.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого колективного підприємства «ВЛАСТА»(код з ЄДР 21589497; адреса: 02125, м. Київ, пр.-т Алішера Навої, 76; рахунок № 26000180124402 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик») на відшкодування сплаченого судового збору 1,70 гривень (одну гривню 70 коп.).
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 02 грудня 2010 р.