ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
15 листопада 2010 року 17:20 справа № 2а-6937/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до Управління МВС України на залізничному транспорті
про стягнення штрафних санкцій
за участю представників сторін:
від позивача: Батовський Д.Б., Головань Л.Ю.,
від відповідача: не з’явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління МВС України на залізничному транспорті про стягнення штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено пункт 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ: до районного центру зайнятості не подало звіт встановленої форми 4 ПН про заплановане та фактичне вивільнення працівника до районного центру зайнятості. у зв’язку з зазначеним до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 15 391 грн. 55 коп.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, відзиву на позовну заяву до суду не надано.
У зв’язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, а також ненаданням витребуваних доказів, розгляд справи відкладався.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості проведено перевірку Управління МВС України на залізничному транспорті та складено акт № 8-ш від 8 лютого 2010 року
Перевіркою встановлено порушення пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»: підприємством не подано звіт за формою 4 ПН про заплановане та фактичне вивільнення працівника - секретаря-друкаря ОСОБА_3 згідно наказу № 60/ос від 30 червня 2009 року за скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Законом України «Про зайнятість населення», Положенням про державну службу зайнятості та Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення затвердженими від 24 червня 1991 року № 47 Київському міському центру зайнятості надано право застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення статті 20 даного Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 затверджено Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, яка, згідно пункту 1, 2 даного Положення, входить до складу державної служби зайнятості та складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекції центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості. Інспекція здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість.
Відповідно до зазначеного Положення, інспекція має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачених статтями 5 та 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Основним завданням державної служби зайнятості є контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.
Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.
Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі: додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів; працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
Згідно пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
Відповідно до частини 2 пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штраф з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівника, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Як свідчать матеріали справи, внаслідок порушення відповідачем вимог Закону про зайнятість населення у відповідача виникла заборгованість в сумі 15 391 грн. 55 коп.
Київським міським центром зайнятості на адресу відповідача направлено претензію на суму 15 391 грн. 55 коп. від 23 березня 2010 року № 11-2753 з вимогою перерахувати зазначену суму штрафу на розрахунковий рахунок Київського міського центру зайнятості. Однак зазначену вимогу не було виконано.
Наявність штрафу у вказаній сумі підтверджується Актом перевірки № 8-ш від 8 лютого 2010 року та поясненнями представника позивача.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми штрафу на день розгляду справи відповідач не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
позов задовольнити.
Стягнути з Управління МВС України на залізничному транспорті на користь Київського міського центру зайнятості штраф у сумі 15 391 (п’ятнадцять тисяч триста дев’яносто одна) грн. 55 коп.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук