ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2010 р.                                                                                    № 5002-1/3691-2010  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Муравйова О.В.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк"
(далі –Банк)

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від05.10.10

у справі№ 5002-1/3691-2010

господарського судуАвтономної Республіки Крим

за позовомОСОБА_1
(далі –ОСОБА_1.)

дотовариства з обмеженою відповідальністю Торговельний будинок "КорД" (далі –Товариство),

Банку

провизнання недійсними договорів.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_2. (за дов. № 1860 /332064/ від 22.11.10);

- відповідача:Товариства:

не зявились;

Банку:

Петрова О.Є. (за дов. б/н від 20.04.10).

Ухвалою від 09.11.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Банку б/н від 19.10.10 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.11.10.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 23.11.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 25.11.10 колегією суддів у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 17.08.10          господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Визнано недійсними договір іпотеки № 10-г/08-ІД-289 від 16.04.08, договір № 1 від 16.02.09 про внесення змін до договору іпотеки № 10-г/08-ІД-289 від 16.04.08 та договір № 2 від 15.04.09 про внесення змін до договору іпотеки № 10-г/08-ІД-289 від 16.04.08, які укладені між Товариством та Банком.

Постановою від 05.10.10 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Заплави Л.М., суддів –Прокопанич Г.К., Остапової К.А.) апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення від 17.08.10. господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що спірний договір підписано директором Товариства з перевищенням повноважень. При цьому звернуто увагу на те, що відчуження майна Товариства шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позбавить учасників Товариства можливості отримання прибутку (дивідендів), оскільки майже єдиним видом доходів Товариства є надання приміщень, що є об'єктом спірного договору іпотеки, в оренду.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 17.08.10 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 05.10.10 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Букрєєву В.С. відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 116, 237, 241 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

У своєму відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1. щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи,           16.04.08 між Банком (Іпотекодержатель) та Товариством (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 10-г/08-ІД-289 (далі –Договір іпотеки), відповідно до умов якого забезпечено виконання товариством з обмеженою відповідальністю "МКС" (Боржник) зобов'язань в повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають з:

- договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 73-г/07 від 26.12.07, за умовами якого заставодавець повинен повернути заставодержателю кредит в розмірі 9 500 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.06.09, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту;

- договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 71-г/07 від 25.12.07, за умовами якого заставодавець повинен повернути заставодержателю кредит в розмірі 9 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.06.09, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту;

- кредитного договору № 10-г/08 від 16.04.08, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в сумі
5 000 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 15.04.09, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту.

При цьому, місцевим та апеляційним судами встановлено, що п. 1.2 оскаржуваного Договору іпотеки встановлено, що його предметом є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме: нежитлові приміщення будівлі по вул.Вернадського, 1 в м.Харків.

Судами враховано, що в подальшому, у зв'язку із внесенням змін до кредитних договорів № 73-г/07 від 26.12.07, № 71-г/07 від 25.12.07 та № 10-г/08 від 16.04.08 сторони встановили, що укладений Договір іпотеки, забезпечує виконання ТОВ "МКС" (Боржником) зобов'язань в повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають з:

- договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 73-г/07 від 26.12.07, за умовами якого заставодавець повинен повернути заставодержателю кредит в розмірі 14 484 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.06.09, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту;

- договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 71-г/07 від 25.12.07, за умовами якого заставодавець повинен повернути заставодержателю кредит в розмірі 14 484 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.06.09, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту;

- кредитного договору № 10-г/08 від 16.04.08, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в сумі 5 253 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 15.04.09, сплатити проценти по ньому за користування кредитними коштами, сплатити комісійні, можливі неустойки та інші витрати, передбачені договором кредиту.

Судами враховано, що наведені зміни були викладені в договорі № 1 від 16.02.09 про зміну умов Договору іпотеки.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.04.09 був укладений договір про внесення змін № 2 до Договору іпотеки (посвідченого Бакіровою В.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 16.04.08, та зареєстрованого в реєстрі за № 147), відповідного до якого у зв’язку з реорганізацією акціонерного банку "Факторіал-банк" шляхом його приєднання до ВАТ "СЕБ Банк" стороною за Договором іпотеки став останній.

Судами враховано, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними Договору іпотеки, а також договору від 16.02.09 № 1 про внесення змін до Договору іпотеки та договору від 15.04.09 № 2 про внесення змін до Договору іпотеки, які укладені між Товариством та Банком.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій взято до уваги, що як на підставу визнання недійсними вказаних договорів ОСОБА_1. посилається на підписання їх директором Товариства з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки загальними зборами Товариства було вирішено виступити майновим поручителем ТОВ "МКС" лише за одним кредитним договором з лімітом кредитування 5 000 000,00 доларів США, у той час як забезпечення Товариством виконання ТОВ "МКС" зобов’язань по іншим кредитним договорам на суму 19 000 000,00 грн. майном, розташованим по вул.Вернадського, 1 в м.Харків призведе до відчуження такого майна, та позбавить учасників Товариства можливості отримання доходів від господарської діяльності Товариства, що є порушенням їх корпоративних прав.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що відповідно до ст. 32 статуту Товариства керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює його виконавчий орган –директор, що призначається загальними зборами учасників. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за виключенням тих, що входять до виняткової компетенції загальних зборів. Зокрема, директор не вправі без дозволу учасників укладати угоди по відчуженню нерухомого майна Товариства.

Судами встановлено, що підставою укладення спірного Договору іпотеки та договорів про внесення змін до нього стало проведення 15.02.08 загальних зборів учасників Товариства. При цьому, суди вказали, що з протоколу № 1 від 15.02.08 вбачається, що на загальних зборах Товариства ставилось питання щодо виступу Товариства майновим поручителем ТОВ "МКС" перед
АБ "Факторіал-банк" (правонаступником якого є ПАТ "СЕБ Банк") за кредитним договором з лімітом кредитування 5 000 000,00 доларів США у випадку його укладення.

Отже, попередніми судовими інстанціями встановлено, що на загальних зборах Товариства 15.02.08 було визначено грошову суму, в межах якої Товариство виступатиме поручителем ТОВ "МКС".

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли до висновку про те, що зазначення у спірному Договорі іпотеки зобов'язань Товариства, за якими воно виступає поручителем ТОВ "МКС" за договорами про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 73-г/07 від 26.12.07 на суму 9 500 000,00 грн. та № 71-г/07 від 25.12.07 на суму 9 500 000,00 грн., є неправомірним.

Разом з тим, місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що відповідно до довідки про прибуток Товариства станом на 16.04.08 дохід від реалізації товарів, робіт, послуг з урахуванням ПДВ становив 254,2 тис., грн., у тому числі дохід від здавання в оренду приміщень за адресою: м.Харків, вул.Вернадського, 1 –240,4 тис. грн.

З урахуванням наведеного, судами звернуто увагу на те, що на момент укладання спірного Договору іпотеки майже єдиним видом доходів Товариства було надання в оренду приміщень, що є предметом спірного Договору іпотеки, у зв'язку з чим судові інстанції прийшли до висновку про те, що відчуження майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позбавить учасників Товариства права на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації, що свідчить про порушення їх корпоративних прав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.          

Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 06.11.09 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що приписами ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92, ст. 154 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи викладене, а також те, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, статутом Товариства права директора Товариства щодо укладення угод по відчуженню нерухомого майна є обмеженими, вбачається що в даному випадку такі повноваження директором Товариства перевищено, що свідчить про наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Банком в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" б/н від 19.10.10 залишити без задоволення.

Постанову від 05.10.10 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5002-1/3691-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:О.Муравйов

І.Ходаківська