ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 59/2130.11.10
За позовом:Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»
Про: стягнення 30720 грн. 16 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
Позивача:не з’явився
Відповідача:Клімушев Є.В., довіреність б/н від 19.07.2010
У судовому засіданні 30.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа–підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»про стягнення заборгованості відповідно до договору № б/н без дати на перевезення вантажів та заявки-договору № 135 004-01 від 16.04.2010 в сумі –30 720 грн. 16 коп., із них: 29 532 грн. 00 коп. –основного боргу, 1188 грн. 17 коп. –пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 розгляд справи № 59/21 призначено на 22.10.2010 о 10:00.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 розгляд справи № 59/21 у зв’язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 09.11.2010 о 14:30.
В судовому засіданні 09.11.2010 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 30.11.2010.
Після оголошеної судом перерви, в судове засідання 30.11.2010 представник позивача не з’явився, але через канцелярію суду подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі або відкласти розгляд справи на іншу дату.
Суд частково задовольняє клопотання позивача та проводить розгляд справи без участі позивача за наявними в справі документами.
Відповідач визнає позовні вимоги частково в розмірі 23 2000 грн., але заперечує проти задоволення іншої частини позову, посилаючись на те, що позивачем було прострочена доставка вантажу на 7 днів, в зв’язку з чим відповідачу довелося провести митне оформлення з додатковими витратами. Крім того, відповідач посилається на п. 12 Заявки-договору № 135 004-1 від 16.04.2004, відповідно до якого у разі затримки доставки вантажу в пункт призначення менш ніж за 24 години, позивач повинен сплатити відповідачу неустойку в розмірі 500 грн. 00 коп. за кожну розпочату добу затримки. Таким чином відповідач вважає, що позивач йому винен 600 Євро, тому позовні вимоги в цій частині на його думку, не підлягають задоволенню.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Українна»(надалі Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) була укладена заявка-договір № 135 004-1 від 16.04.2010 про виконання перевозки вантажу автотранспортним засобом за маршрутом Німечина-Голландія-Україна.
Крім того, між сторонами також був підписаний договір № б/н та без дати на автомобільне перевезення вантажів.
За умовами зазначеної заявки-договору № 135 004-1 від 16.04.2010, позивач зобов’язувався на певних визначених умовах здійснити перевозку вантажу відповідача, а відповідач, зобов’язувався оплатити вищезазначені послуги позивача.
Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг по перевозці вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними CMR, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до умов заявки-договору № 135 004-1 від 16.04.2010 та договору № б/н та без дати, відповідач зобов’язаний був здійснити оплату вищезазначених послуг позивача в розмірі 2900,00 Євро також плюс 250 грн./1 комплект ЦМР за надання печаток СЕС, екології та радіології на кордоні.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
25.06.2010 позивачем відповідачу було направлено претензію з вимогою сплати грошових коштів за надані транспортні послуги.
Із первинних документів та письмових та усних пояснень представника відповідача вбачається, що останній визнає факт надання позивачем відповідачу послуг по перевозці вантажу та основну заборгованість перед позивачем в розмірі 23 200 грн. 00 коп., але заперечує проти іншої частини позову, посилаючись на те, що у зв’язку з прострочкою доставки вантажу йому були завдані збитки.
Суд дослідивши первинні докази по справі, а також письмові пояснення представника позивача та відповідача, встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 29 532 грн. 00 коп.
Щодо заперечень відповідача, що у зв’язку із прострочкою доставки вантажу йому були завдані збитки, суд відхиляє ці заперечення, оскільки відповідачем в установленому порядку не було надано жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 29 532 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1188 грн. 17 коп.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 13 договору № б/н та без дати, відповідно до якого встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати послуг Перевізника, Замовник зобов’язаний сплатити Перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день просточення оплати послуг Перевізника.
Суд розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1188 грн. 17, вважає що вона не підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 Цивільного Кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Проте, п. 1 ст. 546 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
В силу п. 1. ст. 547 Цивільного Кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки договір б/н підписаний сторонами без зазначення дати підписання самого договору, суд вважає, що у позивача відсутні підстави нарахування пені, оскільки судом не встановлено коли саме був підписаний вищезазначений договір.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 29 532 грн. 00 коп.
З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(02154, м. Київ, бул. Русанівський, 7; код 32306522) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підрпиємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; номер НОМЕР_1) 29 532 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 00 коп. – основного боргу, 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 31 коп. –державного мита, 226 (двісті двадцять шість) грн. 87 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяА.М. Івченко
Дата підписання рішення: 02.12.2010