Справа №  2-а-243/10  

 
П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  19 листопада 2010 року     Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:  

головуючого-судді       Сташківа В.Б.,  

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Ріпки в залі суду адмін.справу  

за позовом         ОСОБА_1  

до           Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському  

районі Чернігівської області  

про         визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,    

  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :  

  27 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на ст.ст. 3, 109, 118, 119, 122 ЦПК України та на те, що він є потерпілим від аварії на ЧАЕС (Категорія 4), та отримує щомісяця до пенсії за віком щомісячну компенсацію сім’ям за втрату годувальника, виплата якої передбачена ст. 52 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначаючи те, що розміри призначеної і виплачуваної йому щомісячної компенсації сім’ям за втрату не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом та посилаючись на відмову Управління ПФУ в Ріпкинському районі привести їх у відповідність з вимогами Закону, просив суд визнати дії відповідача щодо відмови від проведення перерахунку щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника з 1 січня 2008 р. по 1 жовтня 2010 р. відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, та зобов'язати     відповідача     зробити перерахунок щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника з 1 січня 2008 р., виходячи з встановлених розмірів відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, та виплатити з 1 січня 2008 р. по 1 жовтня 2010 р. заборгованість за відрахуванням вже сплачених сум та продовжити виплачувати пенсію у відповідному розмірі.  

Ухвалами судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року залишено без розгляду вимоги ОСОБА_1 за періоди з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 26 квітня 2010 року включно та за період з 27 квітня 2010 р. відкрито по справі скорочене провадження, в порядку КАС України.  

5 листопада 2010 року від Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять закрити провадження в справі у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позивач звернувся до суду саме в порядку цивільного судочинства, вказавши в позовній заяві ст.ст. 3, 109, 118, 119, 122 ЦПК України. Крім того, суть заперечень зводиться до того,  що їх дії є правомірними, оскільки вони керувались в своїй діяльності Постановами Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008  р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які передбачають, що при обрахунку щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи слід застосовувати 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв’язку з якими розмір такої компенсації позивачу становить  72 грн. 30 коп.  

Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області     від 8 листопада 2010 року, за результатами скороченого провадження, в задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про закриття провадження по справі відмовлено, а справу призначено на 845 год. 19 листопада 2010 року в загальному порядку, передбаченому КАС України.  

15 листопада 2010 р., тобто до початку засідання позивач надав суду виправлену позовну заяву, в якій замість вказаних норм процесуального права «ст.ст. 3, 109, 118, 119, 122 ЦПК України» зазначив: «ст.ст. 6-11, 51, 69, 86, 104-106, 158-167 КАС України», та вказав кінцевий термін визнання дій протиправними та зобов’язання  вчинити певні дії, а саме замість «до 1 жовтня 2010 р.» вказав: «до дня ухвалення рішення по справі».  

Оскільки сторони в судове засідання не явились, в первісному адміністративному позові та в запереченнях відповідача на нього містяться клопотання позивачки та відповідача про розгляд справи у їх відсутність, суд виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.  

Вивчивши доводи адміністративного позову, та заперечення відповідача проти нього, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває в УПФУ в Ріпкинському районі, одержує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.07.2004 р. відповідач нараховує та виплачує позивачу щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в т.ч. в спірний період, в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", від 16.07.2008 р. № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".  

Щомісячна компенсація в разі втрати годувальника, призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні,   відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни, внесені підпунктом 14 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI,   в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.  

Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або іншим чином обмежувалась її дія.  

Щодо наведених відповідачем Постанов Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008  р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», то суд вважає посилання на їх є безпідставним виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.  

Виходячи з аналізу ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що вихідним критерієм обрахунку щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виступає мінімальна пенсія за віком, яка визначається  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», й ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».  

При цьому, положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

З метою повного захисту інтересів позивача та можливості виконання постанови, суд знаходить, що ч.ч. 2 та 3 резолютивної частини постанови слід викласти в наступній редакції: «визнати дії УПФУ в Ріпкинському районі щодо обрахування розмірів та виплати у занижених розмірах щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, за період з 27 квітня 2010 р. по день ухвалення постанови по справі – протиправними. Зобов'язати     УПФУ в Ріпкинському районі здійснити ОСОБА_1, перерахунок та виплату щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з встановленого, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміру 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка визначається  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», й ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», за період з 27 квітня 2010 р. по 19 листопада 2010 р., з обов’язковим урахуванням фактично виплачених коштів».  

В той же час, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про подовження виплати щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з встановлених розмірів відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», слід відмовити, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливість захисту порушеного права в майбутньому.  

Відповідно до ст.. 256 КАС України дана постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.  

Задовольняючи позовні  вимоги  щодо вчинення певних дій, суд відповідно до пункту 4  частини  першої  статті  163  КАС  України (в  редакції  Закону  N  2453-6 від  
7 липня 2010  року)  зобов'язаний  встановити  строк  для  подання суб'єктом  владних  повноважень-відповідачем  до  суду  звіту  про виконання постанови. Дана норма носить імперативний характер.  

Керуючись ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,     ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», й ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 11, 49, 51, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  –  

  П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :  

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 27 квітня 2010 р. – задовольнити.  

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області  щодо обрахування розмірів та виплати у занижених розмірах щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, за період з 27 квітня 2010 р. по день ухвалення постанови по справі – протиправними.  

Зобов'язати     Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити ОСОБА_1, перерахунок та виплату щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з встановленого, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміру 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка визначається  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», й ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», за період з 27 квітня 2010 р. по 19 листопада 2010 р., з обов’язковим урахуванням фактично виплачених коштів.  

  В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про подовження виплати щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з встановлених розмірів відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовити.  

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.  

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 163 КАС  України Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області   встановити строк для подачі звіту про  виконання  даної  постанови   до 30 грудня 2010 року   .  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти  днів  з  дня  отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.  

  Суддя                 В.Б.Сташків