Справа №2-6859/10  

                                                                 РІШЕННЯ    

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

 21.10.2010 року  Приморський районний суд м. Одеси  у складі:  

головуючого судді:       Турецького О.С.  

при секретарі:                Курченко В.М.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у  м. Одесі цивільну справу за позовом Одеської державної академії будівництва та архітектури  до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

                                                                 Встановив:  

 Представник Одеської державної академія будівництва та архітектури  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: відповідач постійно працює у Одеському національному політехнічному університеті  завідуючим кафедри вищої математики та моделювання систем в період 2006\2007, 2007\2008 навчального року та на 0,5 ставки по внутрішньому сумісництву на посаді старшого наукового сотрудника в НДЧ.

Перевіркою КРУ в Одеській області в грудні 2008 року діяльністі  ОДАБА було встановлено, що той період ОСОБА_1 працював по сумісництву на 0.5 ставки в академії професором кафедри ПОМ та САПР ОГАСА, що є порушенням п 2. Постанови кабміну  №245 від 03.04.1993 р.

В довідці КРУ було вказано, що у зв’язку з двійним  сумісництвом відповідач отримав незаконно 21215,16 грн. спричинивши тим самим матеріальну шкоду державі.

Оскільки та сума була виплачена відповідачу академією, то КРУ зобов’язала ОДАБА звернутися з позовом про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми.

В жовтні 2009 р. відповідачу направлявся лист з проханням добровільно погасити матеріальну шкоду, але до теперішнього часу не було зроблено ніяких дій по відшкодуванню шкоди.  

Представник Одеської державної академія будівництва та архітектури  у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.  

Відповідач у судове з’явився, заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, у задоволенні якого має бути відмовлено  з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених  ними письмових доказів.

Наказам  відповідача ОСОБА_1, д.т.н., професора, завідуючого кафедрою Одеського національного університету, зараховано за сумісництвом на 0,5 ставки професора кафедри ПОМ і САПР з 01.09.07 р. по 30.06.08 р. з оплатою 715 грн. у місяць, з доплатою за вчене звання професора 15%, за рахунок коштів спецфонду на підставі заяви ОСОБА_1 з резолюцією ректора Дорофєєва В.С. від 29.08.07р.

За реєстром сум, виплаченої заробітної плати сумісникам Академії, відповідач отримав за період з 2006\2007 н.р.: 0,5 ст. професора, наказ від 01.09.2006 р. № 432 вк., 2007\2008 н.р.: 0,5ст. професора, наказ від 31.08.2007 №414\вк, разом 21215,16 грн. При цьому основним місцем роботи відповідача залишається посада завідуючим кафедри вищої математики та модулювання систем.

Актом Контрольно-ревізійного відділу м. Одесі КРУ в Одеській обл. від 26.12.2008 р. №031-13/496встановлено за результатами перевірки, що відповідач за період роботи в Академії за сумісництвом отримано 21215,16 грн., що відбулося із порушенням п. 2 постанови Кабінету міністрів України №245 від. 03.04.1993 р.  

Відповідно до вимог трудового законодавства оплата праці працівників, що працюють за сумісництвом, відбувається за фактично виконану роботу.

Претензії до ОСОБА_1 зі сторони Академії відсутні, учбовий план виконаний у повному обсязі та належною якістю, за що позивачем виплачене заробітну плату.

В акті КРВ м. Одеси також відсутні відомості про невиконання  відповідачем учбового плану, або про неналежну якість роботи.

З огляду на такі обставини суд не вбачає вини відповідача у завданні Академії шкоди, суд також не вбачає у діях відповідача в межах обставин, про  наявність яких вказує представник Академії, протиправних вчинків.

За п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №245 від 03.04.1993 р. «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організації» установлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу.

Таким чином положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №245 від. 03.04.1993 р., яка на думку представника позивача, є підставою та обґрунтуванням позову, не створює підстав для Академії вимагати від відповідача повернення сум оплати праці, отриманих ним за фактично виконану роботу, оскільки подібні вимоги можуть ґрунтуватися лише на фактах невиконання такої роботи або неналежного її виконання , на інших підставах, які, втім, не охоплюють підставу цього позову.

При цьому, будь-яке інше тлумачення зазначених правових норм, які обмежують право відповідача на отримання заробітної плати за виконану належним чином роботу, порушуватимуть її конституційні права на оплату праці, забезпечені положенням ст. 43 Конституції України.

Також суд має констатувати, що між сторонами існують не цивільні, а трудові правовідносини, тому кваліфікування спірних правовідносин, за умови відсутності для того  індивідуальних підстав, за правилами ст. 1166 ЦК України є неможливим, оскільки належним матеріальним законом є закон про оплату праці працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону «Про оплату праці» працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Суд не вбачаючи вини та протиправного характеру в діях відповідача, має відмовити Академії у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_1 через їх необґрунтованість та незаснованість на вимогах норм чинного законодавства.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 ст. 19 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, СУД

                                                                    ВИРІШИВ:

 У задоволені позову Одеської державної академії будівництва та архітектури  до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

   Суддя                                                                                                       О.С. Турецький