Справа № 2а-1971\09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
В складі головуючого судді Бужак Н.П. При секретарі Очалюк М. В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов»язання провести нарахування та виплату недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною,
ВСТАНОВИВ
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, який в ході розгляду справи уточнила та просила зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячної допомоги в зв»язку з народженням у неї дитини відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син, вона перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» отримувала допомогу по народженню дитини. Проте, щомісячні виплати на дитину виплачуються не у повному обсязі, чим порушено її конституційні права, тому вона просить позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на час розгляду справи заперечень на позов не надав, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами відповідно до ст.. 128 ч.4 КАС України.
Заслухавши позивачку, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.. 1 ч. 1 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», громадяни України, в сім»ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син ОСОБА_2, в зв»язку з чим, остання перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення, де їй проводилось нарахування одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги до досягнення нею трирічного віку.
Не погоджуючись з розміром нарахованих та виплачених сум щомісячної допомоги на дитину, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми (в редакції 2007 року) визначає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст.. 12 частини 1, ст.. 15 та пункту 3 розділу УП прикінцеві положення Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» зупинено на 2007 рік.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.. 29, 36, частини 2 ст. 56, частини 2 ст. 62, частини 1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, ст.. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік ст.. 12, частини 1 ст. 15 та пункту 3 розділу У11 прикінцевих Положень Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку.
Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо Законів України, які приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст.. 85, 91 Конституції України до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні віднесено прийняття законів. Виключно законами України встановлюється, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система.
Стаття 96 ч. 1 Конституції України закріплює, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ( ст.. 95 Конституції України). При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2007 року зазначив: метою і особливістю Закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших Законів України, які передбачають фінансові зобов»язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі і надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятгі Закону про Державний бюджет України мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення прав і обов»язків на достатній життєвий рівень ( ст.. 47 Конституції України).
Оскільки предмет Закону про Державний бюджет чітко визначений у Конституції України, Бюджетному Кодексі України, він може скасовувати чи змінювати обсяг прав та обов»язків. пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 7, 8 п.4 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України).
Згідно ст.. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вказано в частині 5 резолютивної частини рішення суду від 9 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникають внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними і є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до положень ст.. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, зокрема затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 492 грн, з 1 квітня - 525 грн. з 1 жовтня 532 грн та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення дітей до 6 років: з 1 січня - 434 грн, з 1 квітня 463 грн, з 1 жовтня 470 грн.
Виходячи з вимог ст.. 22 ч.3 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.
Згідно ст.. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, вимоги позивачки, які стосуються виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадянина на соціальний захист.
Пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визначає, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих Законів, змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За умови відсутності в державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадян України, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерел коштів, з яких має виплачуватись допомога. В той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чи чинних на час виникнення даних правовідносин нормативно-правових актів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань судом не приймається до уваги. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання по догляду за дитиною коштів, основані на принципі юридичної визначеності. Даний принцип не дозволяє Державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплений у Конституції та інших Законах.
Враховуючи, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві ради, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначено соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов»язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до 3 років.
Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі по виконанню делегованих повноважень.
Стаття 71 ч.2 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Доказів того, що у позивачки відсутні підстави для отримання соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку у розмірі, як визначено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», відповідач не надав і таких доказів судом під час розгляду справи не встановлено.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, суд вважає за необхідне зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на перерахунок на забезпечення виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною відповідно до вимог ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», починаючи з 01.04.2007 року до досягнення дитиною трирічного віку -23 червня 2009 року.
Керуючись ст.. З, 8, 46, 81, 85, 96, 150, 152 Конституції України, ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», ст.. 15, ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 234 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на перерахунок на забезпечення виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною відповідно до вимог ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», починаючи з 01.04.2007 року до досягнення дитиною трирічного віку -23 червня 20098 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання заяви апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було передано.