Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  30 листопада 2010 року                                                                                              м. Ужгород  

  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області  

у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.  

суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.  

при  секретарі : Добра М.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача : орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, -  

 в с т а н о в и л а :

  У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вищенаведеним позовом та при цьому посилався на те, що після укладення шлюбу стали проживати окремо. Але малолітній син ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з відповідачкою. Бажаючи приймати участь у вихованні та спілкуванні із сином, позбавлений цього, оскільки відповідачка перешкоджає йому в цьому. Оскільки дії відповідачки вважає неправомірними, а тому просить суд задовольнити позов.  

  Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 січня 2010 року позов задоволено.  

  ОСОБА_1 подано на рішення суду апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його зміни та ухвалення нового рішення з урахування інтересів дитини. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.  

  У ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги й просили її задовольнити, виходячи з наведених підстав.  

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.  

  Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  

  У той же час, рішення суду першої інстанції підлягає зміні так як судом не було в достатній мірі визначено способи участі позивача у вихованні малолітнього сина. А це не може свідчити про законність рішення суду.  

  Виходячи з положень ст. 151 СК України, батькам належить первинне й невід’ємне право на особисте виховання дитини та обрання при цьому форми й методу такого виховання.  

  Як передбачено частинами 2 і 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. А той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.  

  З матеріалів справи вбачається, що сторони проживають окремо один від одного та з відповідачкою проживає їх малолітній син ОСОБА_3. На думку позивача він позбавлений можливості брати участь у вихованні сина та особисто спілкуватись з ним, оскільки проживають окремо.  

У наведених у апеляційній скарзі доводах, апелянтка зазначає, що окремо від позивача проживає разом із сином починаючи з 30.07.2009 року. Але за цей період позивач тільки одного разу намагався зустрітись із сином, 24.07.10р. і, то перебував у нетверезому стані. Не заперечує, щоб позивач відвідував сина, але таке спілкування не повинно суперечити інтересам сина.  

  Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, частини 1 і 2 ст. 155 СК України.  

  Виходячи із цього, доводи апеляційної скарги стосовно встановлення порядку виховання та приймання участі в спілкуванні із сином позивача не можуть бути прийнятими до уваги в цілому.  

  Зазначені обставини справи свідчать про наявність помилки в заочному рішенні суду, яка стосується фактичної сторони справи по встановленню способу участі позивача у вихованні сина, а тому рішення суду підлягає зміні з ухваленням по суті вимог нового рішення, яким слід задовольнити частково вимоги апеляційної скарги.  

Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,  

р  і  ш  и  в :  

  апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.  

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 січня 2010 року, змінити.  

  Встановити наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом побачення та спілкування кожної суботи та неділі тижня з 10.00 год. по 12.00 год. київського часу.  

  Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору й 37 грн. витрат з ІТЗ.  

  Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.  

Головуючий   : ______________________                     Судді :   ______________________                                                                                  ______________________