УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23  листопада  2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:  

  Головуючого  - Куцина М.М.,  

суддів: Павліченко  С. О., Собослоя Г. Г.,  

при секретарі –  Медяник Л. В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1    на рішення    Тячівського районного  суду від   21 вересня    2010 року  по справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_1,  де третя особа на стороні відповідачів Тячівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні спільним двором, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тячівської міської ради про усунення перешкод у користуванні спільним двором,  

    Встановила:  

  У січні  2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1, де третя особа на стороні  відповідачів Тячівська міська  рада, про усунення перешкод у користуванні спільним двором.  

  Позивач у позові зазначав , що він проживає  у квартирі АДРЕСА_1, і  цей будинок складається  з чотирьох квартир.  

  Відповідачі по справі самовільно на прибудинковій території до цього будинку,   яка знаходиться  у спільному користуванні власників цих квартир, встановили  дерев’яну  та металеву огорожу, а також клумби,  це перешкоджає проїзду спецмашин до вбиралень  та квартир , які розташовані у кінці    подвір’я.  

    Позивач вважає дії відповідачів  противоправними, оскільки, не будучи землекористувачами,  вони самовільно  захопили цю прибудинкову  територію і позбавляють його можливості вільно користуватися нею.  

    Позивач, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи , та з підстав, передбачених   ст.386, ч.2 ст. 391 ЦК України, просив у суді першої інстанції зобов’язати ОСОБА_1 знести самовільно встановлений дерев’яний паркан, а відповідачку ОСОБА_3  знести самовільно встановлені клумби та паркан з металевої  сітки  на спільній прибудинковій території  та стягнути з відповідачів  солідарно на користь позивача судові витрати:  8.50 гривень за сплату  судового збору, 37 гривень витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи  та 180 гривень за надання правої допомоги.    

    При  розгляді  справи по суті  ОСОБА_1  звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Тячівської міської ради про усунення перешкод у користуванні спільним двором.  

    У цьому позові зазначала, що  вона проживає у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 і відповідач по справі вчиняє їй перешкоди у користуванні прибудинковою територією  до цього будинку.  

    Відповідач самовільно, без відповідних дозвільних документів встановив на території спільного подвір’я дерев’яний сарай, наявність якого перешкоджає проїзду через двір  спеціальних автомобілів у випадку необхідності, а також відповідач у даний час  самочинно здійснює добудову до належного йому житлового будинку на цій прибудинковій території.  

    Позивачка,  посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст. ст. 152 ЗК України , ст. 391 ЦК України, просила у суді першої інстанції зобов’язати відповідача ОСОБА_2 знести самовільно встановлені   споруди - сарай та не   розташовувати  автомобілі на цій прибудинковій території.  

      30 серпня 2010 року ухвалою Тячівського районного суду  дані  цивільні справи об’єднані в одне провадження.  

    Рішення Тячівського районного суду від 21 вересня 2010 року позов  ОСОБА_2 задоволено , зобов’язано відповідачів по справі  демонтувати самочинно встановлений паркан з дерев’яної  та металевої сітки, розташований  на прибудинковій  території  до будинку АДРЕСА_1. Стягнуто  солідарно з відповідачів по справі 8.50 гривень  судового збору, 37 гривень ІТЗ, 180 гривень за  оплату правової допомоги.  

    У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.  

  В апеляційній скарзі    позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне і таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нове рішення, яким задовольнити  її  позовні   вимоги та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2  

  В суді апеляційної інстанції  апелянт та  її представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.  

  Відповідач   ОСОБА_2  вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.  

  Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.  

  У відповідності до положень ч.1 ст. 303 ЦПК України,  під час  розгляду справи в апеляційному  порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

  Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.  

  Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

  Задовольняючи  позов  ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі по  у порушення земельного законодавства на прибудинковій території  самовільно встановили  паркани, сараї без дотримання порядку спільного  користування цією прибудинковою земельною ділянкою , тобто без згоди співвласників багатоквартирного будинку, і це позбавило можливості використовувати  цей двір для проїзду спецмашин.  

  Відмовляючи у задоволенні позову  ОСОБА_1 місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 здійснює добудову ванної кімнати до свого житлового будинку правомірно, оскільки йому на це надано дозвіл, відповідно до рішення виконкому  Тячівської міської ради від 26 березня 2010 року.  

  Судова колегія погоджується  з висновком  місцевого суду,  який  розглядаючи  спір повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює..  

  У відповідності до правил ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі,  споруди та прибудинкові території державної або комунальної  власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками  

  Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі проживають у багатоквартирному будинку і є власниками  приватизованих квартир, прибудинкова територія   до цього будинку є комунальною власністю Тячівської міської ради,  а власники  квартир є землекористувачами   цієї земельної ділянки.  

  Також, матеріалами справи встановлено, що всередині 70- років    наймачами цих  квартир у будинку АДРЕСА_1 за їх взаємною  згодою  був визначений порядок користування  цієї прибудинковою  територією, зокрема був встановлений дерев’яний паркан , споруджені надвірні споруди( сараї) всіх інших мешканців  цього будинку.  

  Висновком комісії  Тячівської міської ради ( акт  від  16 вересня 2010 року ) встановлено, що ширина проїзної частини двору біля дерев’яного паркану становить 3,5 метра в західній стороні та звужується до 3  метрів в східному кінці паркану. При цьому   ці  3 м. не є корисною площею, оскільки тут навпроти  сараю Олаг росте акація з нахилом у двір та чагарники., фактично ширина проїзду в цьому місці навіть менша 2 м.  

Цим висновком  Тячівської міської ради від 16 вересня 2010 року  рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перемісти   самовільно спорудженні паркани у глиб двору , для досягнення ширини проїзду двору загального користування у  розмірі 4 м.  

  Таким чином, місцевий суд  дійшов до правильного висновку,  що  прибудинкова територія до  будинку АДРЕСА_1  є комунальною власністю Тячівської міської ради і передана для спільного користування  співвласникам багатоквартирного будинку, а відповідачами  ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у порушення правил ст. 42 ЗК України  та Закону України « Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», самовільно встановлені паркани, та вони використають  земельну ділянку без  дотримання порядку спільного використання.  

  З врахування зібраних по справі доказів, судова колегія  погоджується з висновком місцевого суду щодо  позову ОСОБА_1,  як позивача по справі, на порушення її обов’язку, передбаченого ст. 10  та ст.60 ЦПК України,  щодо доведеності підстави свого позову. Вона не довела факту  того ,  що відповідач здійснює самовільне захоплення земельної справи та здійснює  добудову  належної йому на праві власності квартири. Оскільки, зазначена добудова  ОСОБА_5  вчиняється  у встановленому законом порядку,  тобто на підставі рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №331 від 26 серпня 2010 року, яке на час розгляду справи є чинним і ОСОБА_1 у встановленому  законом порядку не оспорювалося.  

  Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

  Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,  

Ухвалила:  

    Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1  - відхилити.  

Рішення      Тячівського  районного суду  від  21 вересня   2010 року- залишити без змін.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена  протягом  двадцяти  днів з дня набрання нею законної сили  шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

  Судді: