Адміністративна справа № 2а-287/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Піхур О.В.

за участю секретаря - Даниленко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської

районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню

та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат

допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 28 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 02 вересня 2009 року.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_2, а тому з 20.11.2008 р. вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та відповідно до ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте розмір цієї допомоги значно менший ніж гарантується Конституцією України. Здійснює зазначені виплати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Позивачка 15.12.2008 р. звернулася до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві з заявою щодо призначення їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, починаючи з листопада 2008 року, проведення перерахунку зазначеної допомоги та виплати заборгованості, що виникла. Листом від 10.01.2009р. їй було незаконно відмовлено в заявлених вимогах, тому вона просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, визнати дії відповідачів протиправними, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації призначити позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.11.2008 року по 21.05.2011 року у розмірі не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та зробити перерахунок виниклої заборгованості, зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачці заборгованість по щомісячній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.11.2008 року.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що відповідач діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з’явились, надіслали заперечення проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, права та законні інтереси позивачки не порушував, справу просив розглядати без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві, повно, об’єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син - ОСОБА_2, в зв’язку з чим остання перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з 20.11.2008 р., де їй проводиться нарахування одноразової допомоги при народженні дитини до досягнення нею трирічного віку.

15.12.2008 р. позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою щодо призначення їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, починаючи з листопада 2008 року, проведення перерахунку зазначеної допомоги та виплати заборгованості, що виникла.

Листом від 10.01.2009р. Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві повідомило позивачку, що нарахування та виплата щомісячної допомоги проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України, а також було надано довідку з зазначенням сум щомісячних виплат.

Не погоджуючись з розміром нарахованих та виплачених сум щомісячної допомоги на дитину позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 1 ст. 71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України, прийнято Закон України "Про прожитковий мінімум». Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з

дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та грунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того Державний бюджет України при його формуванні грунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ні законом, ні підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Одночасно з цим, відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної Допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання державної допомоги сім’ям з дітьми, яка прямо передбачена законом.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Стаття 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" визначає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, встановленого законом Законом України «Про прожитковий мінімум» для дітей віком до 6 років.

Відповідно до п. 14. ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (в тому числі) положення пункту 12 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Також Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України, Президента України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація грунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п’ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 p. № 107-VI внесено зміни до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у зв’язку з чим допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між з 01.01.2008 р. -5 %, з 01.01.2009р. -75 %, з 01.01.2010р. -100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема статті, що безпосередньо визначають розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У своєму рішенні Конституційний Суд зазначив, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові, акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, посилання відповідачів на відсутність коштів судом не приймаються. У зв’язку з тим, що з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 у справі «Качко проти України» судам слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судами не повинен прийматись до уваги.

За таких обставин, державна допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання відповідачів вчинити дії.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 22, 46, 48, 64, 85, 91, 96, 152 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 4, 12, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішеннями Конституційного Суду України від 01.10.2005 року № 8-рп/2005, від 09.07.2007 року № 6- рп., від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в проведенні перерахунку і виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» - протиправною.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та проводити виплату ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», починаючи з 01 листопада 2008 року до досягнення дитиною трьох років, з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 З (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.